Хаос і невизначеність — це результат раптово заявленої позачергової сесії парламенту, яка повинна відбутися в середу
Додає негативних настроїв те, що, за інформацією журналістів, сесія проводиться фактично на вимогу олігарха Коломойського і під його порядок денний. І це на тлі паніки на світових фондових ринках і ризиків рецесії в найбільших економіках світу.
Що було б в ідеальному світі? Який порядок денний був би на сесії? В ідеальному світі економічні радники президента поклали б перед ним графіки найбільших фондових індексів і розповіли, що ми зіткнулися з найгіршою ситуацією за останні 11 років. Що на тлі коронавірусу ми спостерігаємо паніку і, як мінімум, глибоку і різку корекцію, а як максимум – початок нової фінансової кризи. І це означає, що Україні критично важлива підтримка МВФ і якомога більш швидке отримання програми. Україна – дуже відкрита і залежна економіка і такі події на світових ринках можуть боляче вдарити по нашій економічній стабільності. Україна не матиме в найближчі місяці доступу до ринкових джерел рефінансування.
А значить, єдиною прийнятною метою позачергової сесії має стати прийняття рішень, які покликані отримати швидкий запуск програми МВФ. А значить, на порядок денний повинен був бути винесено питання прийняття «антиколомойського» закону – ключова перешкода на шляху отримання програми. На шляху отримання рятівної шлюпки на Титаніку, який наближається до айсбергу.
Але немає. Цього закону в порядку денному немає. Зате є інші питання, які, навпаки, несуть ризики для програми і можуть підірвати співпрацю з МВФ.
Ключові ризики – це з одного боку можливі кадрові рішення по правоохоронним органам, звільнення Ситника і Рябошапки, а з іншого – обезголовлення Кабміну. І все напередодні того моменту, коли прем’єр-міністр і міністр фінансів повинні були поставити свої підписи під новою програмою.
Чому це ризики?
Звільнення Ситника без законних на те підстав стане порушенням взятих на себе зобов’язань за попередніми траншами. А це зірве співробітництво. І не варто грати в наперстки з МВФ, помінявши перед цим закон, змінивши процедуру звільнення глави НАБУ. Тому що інституційна незалежність цього органу була критично важливою умовою і втрата цієї незалежності під тиском бажання звільнити буде порушенням взятих на себе зобов’язань.
При цьому очевидно, що бажання звільнити главу НАБУ пов’язано з тим, що саме НАБУ зараз розслідує справу ПриватБанку. І Коломойський, за різними даними, вимагає звільнити главу силового органу, який йому загрожує.
Звільнення Рябошапки підірве і так слабкі позиції держави в українських судах по ПриватБанку. Не секрет, що прокуратура увійшла недавно в суди на боці держави і опонує Коломойському, що змушує суддів боятися. Звільнення Рябошапки відкриє скриньку Пандори судових рішень, які потрібні Коломойському. І це не тільки унеможливить наступ справедливості в справі ПриватБанку, але і підірве співпрацю з МВФ. Ціна питання – набагато більше вкрадених $ 5.5 млрд.
Відставка Гончарука і поява в.о. міністрів також створює ризики для програми. Є чотири підписанти меморандуму з МВФ і двоє з них – члени уряду, – прем’єр-міністр і міністр фінансів. Статус в.о. навряд чи влаштує МВФ, тому що підписанти меморандуму беруть на себе майбутні зобов’язання, а для цього вони повинні бути не тимчасовими правителями. Не кажучи вже про те, що потенційний глава уряду може мати інший погляд на всю програму і це запустить нове довге коло переговорів.
При цьому, судячи з повідомлень журналістів, відставки уряду вимагає олігарх Коломойський, якому не сподобалося, що уряд почав відстоювати національні інтереси на підприємстві, яке олігарх собі фактично привласнив, – Центренерго.
У підсумку, замість прискорення співпраці з МВФ на тлі кризових явищ у світовій економіці може бути запущена програма саботажу співпраці, яка залишить Україну без підтримки Фонду в критично важливий момент. І заголовки у всіх світових фінансових ЗМІ будуть говорити, що це сталося в результаті того, що президент вибрав свого друга олігарха, а не реформи. Цей сигнал помітять все. І він буде дуже дорого коштувати українській економіці. Ті, хто думав прийти, не прийде. А ті, хто прийшов, захоче швидше піти.
У президента був ідеальний шанс. Довести, що гасло «слуга Коломойського» – лише вигадка політичних опонентів. Президенту потрібно лише підтримати уряд, який зміг, нарешті, відшукати менеджмент для Центренерго, який не боявся б Коломойського. І цим припинив би розграбування великої державної компанії. Але замість того, щоб підтримати позицію уряду і задушити рейдерські атаки олігарха, який силою зберігає контроль над підприємством, президент вирішує звільнити людей, які виступили проти. Замість того, щоб сигналізувати силовикам, що треба навести порядок і прибрати загарбників з державної компанії, президент дає сигнал, що Коломойському можна все. І цей сигнал почують всі. І в майбутній уряд підуть тільки ті люди, які приймають ці правила гри. Інтереси Коломойського однозначно і публічно поставлені вище інтересів держави.
Це вибір президента. Який буде дуже дорого нам усім коштувати. У прямому сенсі «дорого». У грошовому. Тому що в середу ми можемо на всіх парах відправитися в сторону дефолту. Який так подобається олігархові Коломойському. Але який прийде до звичайних громадян у вигляді стрімкої девальвації, інфляції і безробіття. І це буде результат вибору. Вибору президента. Вибору президентом дружби олігархів замість реформ.
І найголосніше цьому вибору будуть аплодувати в Москві.
Читайте також: Високі відносини. Чому насправді Милованов і Маркарова не поділили 90 млрд грн
