Мати владу і бути владою – це різні речі. Все керівництво країни кілька днів витрачає виключно на одне кадрове питання, маючи в руках взагалі всю повноту влади.
Про це пише журналіст та політичний оглядач Юрій Бутусов.
Андрій Єрмак і Сергій Шефір три доби вмовляють “слуг народу” голосувати за віцепрем’єра з реформ – комусь роздають посади, комусь надсилають смски.
Президент і прем’єр зберігають мовчання. Разумков проти призначення Саакашвілі. Голосів не вистачає – фракція чекає рішення Зеленського.
Але про все по порядку.
Отже, 24 квітня “слуги” провалили голосування за призначення Міхеїла Саакашвілі віце-прем’єр-міністром з реформ. Менш 100 депутатів з 248 проголосували в підтримку Саакашвілі в партійному чаті. З цього моменту Офіс президента почав операцію по набору більшості у фракції для вирішення питання.
Однак, за даними на 14:00, ОП вдалося заручитися підтримкою до 170 депутатів. За тиждень домогтися істотного прогресу в зборі голосів не вдається.
Президент Зеленський спілкується з Саакашвілі і обіцяє вирішити питання, але, як видно, намагається представити справу так, ніби самі депутати прийняли таке рішення. Парадокс, але Зеленський не хоче, щоб його ім’я публічно пов’язувалося з призначенням Саакашвілі, щоб медійно це виглядало проявом його волі!
Справа в тому, що проти призначення Саакашвілі виступають багато гравців у команді Зеленського. З цим не згоден прем’єр-міністр Денис Шмигаль. З цим не згоден спікер парламенту Дмитро Разумков, з яким Саакашвілі провів зустріч в неділю, але підтримки не домігся. З цим не згоден і міністр МВС Арсен Аваков.
Чому вони йдуть проти Офісу?
Багато груп впливу серед “слуг” побоюються непередбачуваних змін балансу сил в уряді і владі в цілому. Повна непублічність лобіювання Саакашвілі показує, що президент аж ніяк не про реформи думає, призначаючи таким чином Саакашвілі.
Хіба для проведення реформ потрібні такі кулуарні методи?
Хіба заради призначення одного віце-прем’єра Зеленський вибиває негайне звільнення глави податкової Верланова і глави митниці Нефедова?
Хіба заради проведення реформ президент повинен ховатися від відповідальності за свого кандидата?
Операцію по призначенню проводить глава Офісу президента Андрій Єрмак за участю помічника президента Сергія Шефіра.
Навіщо це Єрмаку?
Для Єрмака це багатообіцяючий досвід – адже, якщо вийде зібрати голоси без президента, то значить, Єрмак може вирішити і інші питання самостійно, а там, дивись, і зможе зібрати в парламенті більшість під нового прем’єр-міністра. Тому, операцію з Саакашвілі багато “слуг” розглядає як спробу торпедувати тільки сформований новий розклад сил, створити новий уряд в інтересах Єрмака.
У неділю ряд депутатів фракції, які виступали проти Саакашвілі, отримали смски з питанням, чи будуть вони голосувати “за”, якщо на фракції виступить на підтримку сам президент.
Дивний хід – таких питань ще ніколи не розсилали. Це аж ніяк не свідчення сили – адже президент може зібрати фракцію в будь-який момент.
Які варіанти вирішення цієї скандальної справи, яка показує, що всередині команди Зеленський вже не в усьому можна розраховувати на сліпий і глухий турборежим: влада почала оформлятися, фракція роздрібнилася на окремі групи впливу.
-
Президент може виступити на фракції і публічно закликати всіх голосувати, а потім виступити перед голосуванням в Раді і оголосити, що саме Саакашвілі буде проводити конкретні реформи. Це найрозумніше і логічне рішення, якщо, звичайно, мета призначення – саме реформи в країні.
-
Запросити до себе в кабінет без розголосу і по черзі всіх стейкхолдерів фракції, усіх непокірних депутатів і вимагати від них голосувати під його власне слово. Це ще може спрацювати під особисті відносини з президентом.
-
Роздати пости всім групам впливу, позиція яких критично важлива для того, щоб зібрати 210-220 голосів, різні державні пости в фінансово-економічному блоці, позакривати комусь кримінальні справи, комусь підписати судові рішення, комусь зберегти можливість “доїти” конкретні держпідприємства, комусь реструктурувати і відстрочити борги перед державою.
На даний момент Зеленський йде за третім варіантом, і з цим пов’язані нові призначення у фіскальному блоці уряду. І ці призначення можуть бути далеко не останніми.
Вражає одне – на якому примітивному рівні знаходиться управління державою! Усе керівництво країни кілька днів витрачає виключно на одне кадрове питання, маючи в руках взагалі всю повноту влади.
Видно, мати владу і бути владою – це різні речі.
Читайте також: Як у Зеленського планують будувати вертикаль державної влади в Україні
