Кабмін виніс на своє засідання 2 вересня проєкт указу президента України про присвоєння довічної державної стипендії видатним діячам освіти, зокрема його батькові Олександру Зеленському.
Згідно з проєктом документа, довічну стипендію пропонувалося присвоїти п’ятьом діячам освіти, які досягли 70-річного віку. У тому числі – доктору технічних наук, професору Олександру Зеленському, батькові глави держави.
Також стипендії пропонувалося призначити: Івану Дзямуличу, Світлані Дубровській, Степану Ломако, Чеславу Пульке.
Батько президента працює завкафедри інформатики та інформаційних технологій у Криворізькому економічному інституті (філія КНЕУ ім. Вадима Гетьмана).
Народний депутат від фракції “Слуга народу” Олександр Дубінський на своїй Facebook-сторінці прокоментував скандал з довічною стипендію батькові президента як “видатному діячу науки”.
“Якщо для батька-професора важливі 2500 гривень наукової стипендії – це означає тільки те, що ні він, ні його син не крадуть. Крапка”, – вважає Дубінський.
Однак у коментарях користувачі Facebook не погодилися з нардепом, вказавши на конфлікт інтересів, а також назвали позицію Дубінського “Зе логіка – для особливо обдарованих”.
Батько президента України, доктор технічних наук Олександр Зеленський заявив, що йому “нічого не треба”.
Розмір довічної стипендії для видатних діячів освіти становить 2 568 грн.
Пропозиція можна неоднозначно прийняти з точки зору законодавства про запобігання корупції, про що пише Судово-юридична газета.
Так, відповідно до Методичних рекомендацій щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, створених НАЗК, ухвалення такого рішення Президентом може підпадати під визначення конфлікту інтересів, адже гіпотетично у Президента може існувати майновий інтерес, обумовлений сімейними відносинами.
Разом з тим, НАЗК зазначає: “Законом не встановлюються заборони або обмеження на наявність приватного інтересу, як такого. Йдеться про дотримання правил етичної поведінки службовця і відповідну оцінку приватних інтересів через призму можливого їх негативного впливу на об’єктивність ухвалення рішень або дій службовця при реалізації своїх службових або представницьких повноважень”.
