Ні, напевно, щось розладналося у сценаристів «95 кварталу». Це ще по дивному замаху на Сергія Шефіра було помітно. Теж до казенних вертольотів і резиденцій дорвалися і розслабилися?
Це ж треба записати Ріната Ахметова в спонсори держперевороту. Ахметов має системний бізнес, зав’язаний на західні кредити. Він витратив багато часу і купу грошей, щоб відбілити свій імідж від бурхливої донецької молодості.
Ахметов свої статки нажив на співпраці з владою. Будь-якою владою. Він навіть із Віктором Ющенком співпрацював, після Помаранчевого майдану, зауважте.
До останнього часу і з офісом Зеленського він співпрацював у ясна.
Український олігарх номер один вважає за краще не скидати чинних політиків, а купувати їх. Бажано, оптом.
Пам’ятаєте його образливе прізвисько періоду 2014 року? Вибачте, але «Гудок» не може організовувати перевороти. Не його спеціалізація.
Рінат Ахметов у партнерстві не жлобиться. Він не виносить лише двох речей — неповаги та тупості. Таких, як у менеджерів Зеленського в енергетичній сфері.
При цьому хороших олігархів не буває — чи то Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Віктор Пінчук, Петро Порошенко чи ті, хто на підході з нинішніх борзих та безпринципних. Олігархат — тягар, який не дає країні нормально розвиватись. Але знищувати треба явище, а не намагатися розкуркулювати конкретного олігарха. Ще й з надією нажитися на цьому розкуркулюванні.
Моє критичне ставлення до президента Порошенка не секрет. Але я не заперечую, що він державний менеджер топ-рівня. І свого часу він оприходував Ігоря Коломойського технічно та професійно.
ПОП домовився про підтримку цієї теми з американцями та відповідно з МВФ. У Штатах порушили справу проти Коломойського. Україна одержала фінанси на націоналізацію Приватбанку. Звичайно, ці гроші неабияк попилили, але все-таки. Потім Порошенко поставив завдання щодо Привату спритній Валерії Гонтарєвій і мало не щодня контролював виконання. Якість менеджменту відчуваєте?
Порівняйте з підходом Володимира Зеленського. Спочатку структурі Ахметова не виплачують належне по зеленій енергетиці, хоча гроші на Заході взяли саме на це. Що понизило кредитний рейтинг України.
Інвестиційні няньки ридають хором.
Згодом Зеленський оригінально натякнув, що Ахметов — потенційний заколотник. І активи олігарха відразу втратили у своїй вартості. В офісі президента, напевно, тріумфують, які вони винахідливі. Але там не знайшлося нікого, хто попередив би, що такі кроки автоматично ведуть до падіння гривні. Яка вже перевалила кордон двадцять сім за долар. Тому що в країні, в якій починається держпереворот, національна валюта не може бути стабільною.
Виходить стрілянина по-македонськи по власним кінцівкам.
Рінат Ахметов захищатиметься. І йдеться не лише про розслідування корупції в оточенні Зеленського, які рясно з’являться у програмах медіа-холдингу «Україна».
Йдеться про те, що якщо Зеленський та Ахметов не домовляться, то ймовірність віялових відключень електрики та перебоїв із теплом серйозно зростає. Зверніть увагу, я не гарантую апокаліпсис, а попереджаю про його можливість.
За тією версією, яка видається мені достовірною, на початку конфлікту губернатор Коломойський звернувся до президента Порошенка із чудовою ідеєю у своєму стилі. А саме: мовляв, Рінат, на відміну від нас з тобою, Петре Олексійовичу, всерйоз захищати Україну не став. І по справедливості його активи треба роздерибанити між справжніми захисниками, тобто між нами.
Начебто ідея Порошенку в принципі сподобалася. Але він подумав: а навіщо нам коваль? А навіщо йому ділитися з Коломойським, якщо він може все зробити сам?
Ігор Коломойський своїх ідей не забуває. І якщо розкулачити Ахметова не вийшло з бізнесменом Порошенком, то чому б не спробувати із шоуменом Зеленським?
Така версія чудово пояснює і компліментарне ставлення до Зеленського на каналі «1+1», і політ президента літаком Коломойського в компанії з його довіреним економістом Тимуром Міндічем. Якщо такий політ справді був.
І останнє. Безумовно, не можна говорити з президентом країни по-хамськи, як це відбувалося на нещодавній прес-конференції. Але й президенту не можна поводитися, як школяру, якого вчитель застукав із цигаркою у туалеті. Не можна опускатися до явної брехні, не можна тупо викручуватися і розігрувати ображену невинність. І тим більше не можна опускатися до примітивної помсти, порушуючи проти неугодних дуті кримінальні справи.
Президент країни – це не лише величезні можливості. Але й відповідна відповідальність. Щодо кожного вчинку, кожного слова. Включно з передвиборними зобов’язаннями.
Володимиру Зеленському нескладно виконати обіцянку про передачу дітям бодай однієї з держрезиденцій — це просто підпис на указі. І якщо він це зробив, як заявив на прес-конференції, то йому честь і хвала! Але чому про це ніхто не знає?
Як змогли замовчати піарники президента, схиблені на його вихвалянні? Ще дивніше, що мовчать батьки дітей, що оздоровилися, отримали такий подарунок долі?
Чи пора правильно розуміти висловлювання президента, що він нікому не винен, крім своїх дітей? Тож бережемо один одного й Україну. Нам треба дожити до керівника, який вважатиме за своїх дітей усіх українців.
