Найвпливовіший політичний лідер сучасності Володимир Зеленський дав інтерв’ю одному із найвпливовіших видань світу Washington Post. У якому висловив приголомшливу думку — мовляв, якби він відверто поділився з українцями, що війна на порозі, то в країні почався б хаос, населення покидало б роботу, і фінансова криза поховала б Україну.
Мабуть, щоб не викликати цього самого стресу у полохливих, як куріпки, українців, наша влада і не стала відновлювати мінування Чонгарського перешийка, хоч і знала, що вторгнення з Криму неминуче. Хаос і безгрошів’я — вони ж непереборні, хай краще російські танки і БМП безперешкодно пруть на південь України, вони паніки і фінансових втрат не приносять…
Причому ВОЗ абсолютно переконаний у правильності своєї позиції і продовжує наполягати на ній досі, про що інтерв'юерам і заявив. Верховний Головнокомандувач, який навіть зараз не вірить у стійкість і організованість очолюваного народу, — це такий хитрий компонент перемоги чи що?
Насправді, є два питання, які випливають із ситуації, які турбують мене куди більше, ніж те, що трапилося в минулому і чого, на жаль, не виправити.
По-перше, як би президент Зеленський не переконував нас, увесь світ і сам себе, він явно виправдовується. Тобто всередині відчуває, що він та його порадники були неправі.
Виправдовуватись — не можна, це недозволена під час війни слабкість. Якщо вже було, то визнати помилку і повідомити, які висновки і стосовно кого було зроблено.
По-друге, мимоволі спадає на думку, а про що ще замовчує наше керівництво, щоб не посіяти хаос і фінансові втрати? І чи не потрапить у розряд замовчування, назріваюча підміна анонсованого владою масштабного українського контрнаступу дуже резонансними, дуже потрібними, але точковими ударами по складах і штабах ворога?
