Дармове майно “Текстерно” і “Збруча”. Як ексглава податкової Комендат став орендодавцем і до чого тут друзі Табачника

Тернопіль багатий на колоритних особистостей, які володіють неабияким впливом в суспільно-політичному житті не лише міста, але й області. В основному це помітні персонажі, яких ми бачимо на ТБ і про яких пишуть ЗМІ. Вони мають серйозну політичну й фінансову вагу. Втім, часто, такі «гравці» знаходяться в тіні, що не применшує їхніх можливостей. Про одного з таких «важковаговиків» піде розмова у нашому розслідуванні.

На початку лютого минулого року в інформаційному просторі Тернополя з’явилася новина про те, що колишній головний податківець Тернопільщини Ігор Комендат звільнився з посади начальника головного управління Державної податкової служби у Львівській області. Тоді ще 45-річного Ігоря Комендата призначили на посаду керівника Державної податкової служби Львівщини 24 червня 2020 року і це стало справжньою несподіванкою для навколо політичних кіл нашого краю. Адже після свого звільнення у 2019 році з поста очільника податкової Тернопільської області він наполягав, що вирішив більше не продовжувати кар’єру держслужбовця.

«По-перше, я завжди був упевнений у тому, що казали японці: «Більше 5 років на одному місці сидіти не потрібно!». Якщо говоримо про державну службу, то за такий тривалий період чиновник знижує вимоги до себе. Кажучи про мене як про людину, мені стало на якомусь етапі не цікаво. Є певні процеси, на які ти можеш впливати, а є такі, їх відсотків 80, які йдуть самі по собі. І для того, щоби там усе було добре, тобі просто потрібно не заважати. Фіскальна служба – це не механіка, а статика, і мені це ніколи не було цікаво, але я себе заставляв. Тут я перестав себе змушувати, і це стало другою причиною, чому я пішов», – стверджував у 2019 році журналістам Ігор Юлійович.

Були ще слова про «заборгованість» перед сім’єю і про фізичне виснаження, але, судячи зі всього, сказані вони були метафорично, адже вже через пів року пан Ігор вирушив до Львова керувати тамтешніми податківцями.

Тут слід зазначити, що звільнення Комендата у 2019 році відбулося одразу ж після президентських та парламентських виборів, після яких, як усім нам добре відомо, повноту влади в країні здобула команда Володимира Зеленського. Якщо ж говорити про Ігоря Юлійовича, то його на той час слід було відносити до опонентів нових господарів Банкової, адже з липня 2014 року він працював помічником народного депутата від партії «Удар» та свого близького друга Віталія Чугуннікова. З Чугунніковим Комендата пов’язує Рівненщина – вони уродженці цієї області.

Своєю черго, народного депутата відносили до оточення заступника голови Адміністрації президента Петра Порошенка – Віталія Ковальчука. Ковальчук був заступником голови політичної партії «Удар» – Чугунніков очолював організацію цієї партії в Рівненській області. Разом вони засідали у Верховній Раді 7 скликання, як члени фракції Віталія Кличка. Після Майдану Віталій Ковальчук переобрався до парламенту, а от Віталій Чугунніков не зміг. Втім, Ковальчук не забув про свого друга.

Коли він отримав посаду заступника голови Адміністрації президента Петра Порошенка, одночасно з його призначанням 26 грудня 2014 року президент підписав указ про призначення головою Рівненської ОДА Віталія Чугуннікова. Ковальчук особисто представляв Віталія Семеновича в області, а в рівненській політичній тусовці Чугуннікова почали називати протеже «сірого кардинала» адміністрації Порошенка. Високий рівень довіри цих дійових осіб нашого розслідування очевидний, на чому ми акцентуємо увагу читачів, адже про них доведеться згадати трохи згодом.

Саме в період роботи помічником нардепа Віталія Чугуннікова, який одночасно був секретарем Комітету Верховної Ради з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, а також членом Лічильної комісії, Ігор Юлійович починає карколомний злет в податковій Тернопільської області.

За даними співрозмовників Politerno, зв’язок з нардепом Чугунніковим хоч і мав вплив на подальший кар’єрний трамплін Комендата, та все ж не був вирішальним. На думку джерел, своїм заходом в «податкове королівство» Ігор Юлійович зобов’язаний тернополянину Ігорю Білоусу, який тоді займав у ньому найвище положення і з яким він навчався у Тернопільській академії народного господарства. 12 березня 2014 Кабмін затвердив Ігоря Білоуса на посаді голови Державної податкової служби. 4 липня 2014 на засіданні уряду Ігоря Білоуса було призначено головою новоствореної Державної фіскальної служби України, яка фактично стала правонаступницею Міністерства доходів і зборів України. Після цих подій у Тернополі в свій новий кабінет на Білецькій увійшов Ігор Комендат.

Голова державної фіскальної служби України Ігор Білоус представляв новопризначеного керівника фіскальної служби Тернопільської області Ігоря Комендата – особисто.

На офіційному сайті ДПС ми дізнаємося, що у вересні 2014 року Ігор Юлійович Комендат призначений заступником начальника ГУ Міндоходів у Тернопільській області. Цього ж місяця він стає першим заступником начальника ГУ ДФС у Тернопільській області з покладанням обов’язків начальника ГУ ДФС у Тернопільській області. З жовтня 2014 року він вже начальник ГУ ДФС у Тернопільській області.

Іншими словами, два місяця знадобилася Ігорю Комендату на те, чого люди досягають роками просування кар’єрними сходинами. Всі ці призначення викликають чимало запитань, адже дуже сумнівно, щоб людину з єдиним управлінським досвідом в організації роботодавців у Тернопільській області могли призначити відразу на керівні посади без протекції, а іншими словами без звичного в Україні «кумівства».

В контексті нашого розслідування та зв’язків Ігоря Комендата слід зауважити, що вплив Ігоря Білоуса не обмежується лише податковими органами. 19 травня 2015 року Верховна Рада за ініціативою Кабінету Міністрів призначила Ігоря Білоуса головою Фонду державного майна України, після чого “було підготовано і подано на розгляд парламенту перші законодавчі зміни, необхідні для проведення великої приватизації”. А ще Вікіпедія розповідає, що “з серпня 2015 року Фонд під керівництвом Ігоря Білоуса почав впроваджувати нові методи продажу неліквідного державного майна”. Саме про такий продаж і піде розмова у нашому матеріалі.

Життя до податкової

Попереду читачів чекає основна частина нашого розслідування, але мусимо коротко зупинитися на «до-податковій ері» життя Комендата.

Тернопіль став другою батьківщиною Ігоря Юлійовича на початку 90-их, коли він поступив у Тернопільську академію народного господарства. У 1997 році майбутній чиновник здобув диплом економіста-правознавця, після чого почав працювати в ПП «Кромвель» відомого в Тернополі бізнесмена Віктора Дрозда, який прославився тим, що надавав в оренду торгові центри під торговою маркою Grand.

Зрештою, більше підприємець прославився тим, що після того, як у 2001 році під час головування у місті Анатолія Кучеренка – з яким він мав дуже хороші стосунки – узяв в оренду нежитлові приміщення кінотеатру «Україна» площею 1806,4 кв.м. з дозволом орендодавця проводити реконструкцію, а згодом не захотів повертати це майно міській раді, через що почалася тривала судова тяганина. 13 березня 2014 року на підставі рішення Львівського апеляційного господарського суду у Державній реєстраційній службі Тернопільського міського управління юстиції за ПП «Кромвель» було зареєстроване право власності на 74,70% приміщення кінотеатру площею 3377,4 кв. м.

Втім, це не завадило появі заяви про шахрайський метод заволодіння Дроздами приміщення кінотеатру, після чого було порушено кримінальну справу. В ході досудового розслідування слідчими було отримано копію свідоцтва від 7 липня 2003 року про право власності Тернопільської міської ради на будівлю кінотеатру, виданого згідно рішення виконкому від 11 червня 2003 року. Встановлено, що воно було анульовано постановою Господарського суду у 2008 році. Але після проведення слідчих дій стало зрозуміло, що розгляд тієї справи ухвалою Господарського суду було припинено, тому згадане свідоцтво про право власності мало би бути чинним. Отже, виходить, міську раду Тернополя потайки «кинули» і міський голова Сергій Надал, мабуть, дуже через це розлютився. І все рівно не зміг дотиснути «клан» Дроздів-Комендатів. Справа, наскільки відомо Politerno, до цих «бовтається» між кабінетами в правоохоронних структурах.

Сім’я Дроздів та Ігор Комендат міцно пов’язані у бізнесі, і на якомусь етапі роботи в «Кромвелі» майбутній чиновник стає повноцінним партнером керівників «Гранду». Баскетбольний клуб «Тернопіль», ГО «Яхт-клуб» в партнерстві із сином того самого колишнього мера Тернополя Анатолія Кучеренка, ну і звісно ж «Фора-С» спільно з відомим в Тернополі дорожнім олігархом Андрієм Яремою – все це проєкти Комендата та Дрозда до приходу пана Ігоря в 2014 році на високу посаду в податкову Тернопільщини.

З них «Фора-С» – єдиний реальний бізнес, в якому можна відслідкувати доходи, і яке з 2011 року займається виробництвом електроенергії. У цьому бізнесі в Ігоря Юлійовича найменша серед партнерів частка 20% і про це ми зазначаємо наперед, так я в наступному розділі розповімо про здійснення коштовних придбань героєм цього матеріалу. В той час, як декларація пана Ігоря за 2019 рік викликає багато запитань.

Його сім’я володіє:

• двома квартирами у Тернополі (122 м.кв.) та Чернівцях (84 м.кв.);

• дачним будинком на 97 м. кв. у Тернопільській області;

• п’ятьма земельними ділянками у Тернопільській області;

• лазнею, навісом, господарським будинком, мансардою (загалом близько 200 м.кв.);

• двома мотоциклами: Harley Davidson FLSTSE 2 (2011 р.в.), Harley-Davidson FLSTSB (2008 р.в.);

• автомобілем BMW X5 на правах користування.

Дружина з 2016 року є 100% власником ФГ «Садком».

У 2019 році вона заробила понад 2,2 млн. гривень (підприємницька діяльність, зарплата, оренда).

Того року Ігор Комендант отримав зарплату від Податкової Тернопільської області – 159 тис. гривень, а також 5 тис. гривень – відсотки від банку.

При цьому сім’я Комендата мала тоді величезні борги — на 8,078 млн. гривень:

5 млн гривень — отримані у 2018 році позики від Наталії Барановської;

1,5 млн гривень – за договором купівлі-продажу частки у статутному фонді ПП «Кромвель».

1 млн гривень – кредит, що виник у 2019 році у КБ «Приватбанк»;

600 тис гривень – отримані позики у 2018 році від Наталії Барановської.

З огляду на вищезазначене, виникають запитання щодо появи у сім’ї експодатківця у 2016 році ФГ «Садком», в розпорядженні якого знаходяться велике землеволодіння і статутний капітал якого становить 14 500 000 гривень – 100% Анастасії Комендат.

А як бути з купівлею у 2020 році, нехай і за заниженою в рази ціною, нежитлових приміщень ВАТ «Текстерно» за понад 11 мільйонів гривень? А звідки кошти на придбанням нежитлових приміщень Тернопільського видавничо-поліграфічного комбінату «Збруч»? Саме про ці оборудки ми обіцяли розповісти в попередніх розділах, що із задоволенням робимо.

«Я би ці сараї всі скопом закрив і через «Прозоро» виставив, щоби їх придбали»

Коли у 2019 році після звільнення з посади голови Тернопільської ДПС Ігоря Комендата запитали чи відповідає дійсності інформація, що його кандидатура розглядалася чи розглядається на посаду голови Тернопільської ОДА, він серед іншого зазначив: «Загалом функціонування такої інституції, як облдержадміністрація, в найближчому майбутньому взагалі не бачу, вже не кажучи про райдержадміністрації. Я би ці сараї всі скопом закрив і через «Прозоро» виставив, щоби їх придбали». Що у Комендата у голові, те і на язику. Свої «сараї» спритний податківець вже тримав на прицілі.

Майно «Текстерно»

Йдучи з посади голови податкової Тернопільщини, як ми зазначали вище, Ігор Юлійович говорив про борг сім'ї. Згадував він і про рідного брата, мовляв, пора і йому час приділити. І стримав слово.

Через кілька місяців після розмірковувань про «розпродаж сараїв» компанія Андрія Юлійовича Комендата займалася купівлею нежитлових приміщень ВАТ «Текстерно», яке вже тривалий час перебувало у стані банкрутства.

Про те, що ВАТ «Текстерно» давно збанкрутувало - в Тернополі добре відомо. Заглиблюватися у причини і пов'язані з цим події не будемо. Справу про банкрутство порушено 8 лютого 2014 року. Перейдемо до процесу санації - системи заходів, які здійснюються для запобігання банкрутства і фінансового оздоровлення підприємств.

Як засвідчують документи, Тернопільська обласна податкова приймала у цих заходах безпосередню участь в якості одного з кредиторів, вимоги якого були забезпечені заставою майна, яке, в свою чергу, згодом було виставлене на аукціон. А отже керівник цього відомства, Ігор Комендат, мав усю належну інформацію щодо процесу санації ВАТ «Текстерно».

В серпні 2019 року він «назавжди» звільняється з посади очільника ГУ ДПС в Тернопільській області, а по суті міняє місце роботи, так як вже за кілька місяців, в червні 2020-го, стає головою ГУ ДПС Львівщини.

Вже під час головування Ігоря Юлійовича в податковій сусідньої області ВАТ «Текстерно» оголошує аукціон з продажу трьох адміністративних будівель. А фірма його рідного брата - Андрія Юлійовича - за дивним збігом обставин виявляється єдиною готовою прийняти у ньому участь.

ТОВ «Естерком», як єдиний учасник аукціону, купує приміщення загальної площі у понад 8 тисяч квадратних метрів за смішні 11 104 681, 20 грн (1330 грн за кв.м.). Навряд чи таку вартість можна назвати ринковою, але саме так її подають автори даної угоди в наведених документах.

Допоміжний побутовий корпус №2 (адмінблок), загальною площею 4 124,50 кв.м., який розташований за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна,18. Ціна: 5 778 622, 80 грн:

Допоміжний побутовий корпус №2, загальною площею 1 929,7 кв.м., який розташований за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна,18. Ціна: 2 817 578, 40 грн:

Будівля (блок культмасової роботи) загальною площею 2 059 кв.м., який розташований за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна,18. Ціна: 2 508 480, 00 грн. Сьогодні це доволі презентабельний спорткомплекс "Текстильник" з платним тренажерним залом та професійним баскетбольним залом для команди БК "Тернопіль", президентом якої є Ігор Комендат:

"" У даному аукціоні проглядається явний конфлікт інтересів і навіть зловживання службовим становищем - краще у кваліфікації мали б розібратися слідчі. Своєю чергою, методика проведення оцінки майна комбінату теж заслуговує на свою оцінку - але від правоохоронців. 

А тепер про все за порядком.

Повертаючись до дружби Ігора Комендата з екснардепом Віталієм Чугунніковим, ми зменшуємо «зум» нашої уваги до їхнього спільного бізнесу, компанії «Естерком» – от тільки біля прізвищ засновників цієї «товки» стоять імена не податківця та політика, а їхніх родичів: брата пана Ігоря – Андрія Юлійовича Комендата та батька пана Віталія – Семена Івановича Чугуннікова.

Саме ця компанія 6 серпня 2020 року подала пропозицію щодо участі в аукціоні з продажу майна ВАТ «Текстерно», а 26 серпня підписала протокол, як єдиний учасник і переможець. Підпис на документі стоїть родича Ігоря Юлійовича:

Зв’язатися з очільницею ВАТ «Текстерно», а також керуючою санацією та організатором аукціону пані Ларисою Володимирівною Слободянюк, нам не вдалося. Жоден із зазначених на сайті підприємства телефонів не актуальний, а коли ми все ж вийшли на інше пов’язане з нею підприємство, нам відмовили в пропозиції поспілкуватися – пообіцяли у неї запитати і просто не відповіли.

Схожа ситуація виникла й при комунікації з оцінщиком будівель ВАТ «Текстерно» - компанією «Тернопільське експертно-консультаційне бюро». Коли ми додзвонилися в офіс фірми, нам відмовили у поясненні методології оцінки - послалися на певну «таємницю».

Ми поспілкувалися з фахівцями ринку нерухомості Тернополя, адже «Тернопільське експертно-консультаційне бюро» здійснювало саме ринкову оцінку. Наші співрозмовники, усі як один, заявили, що ціна лоту занижена як мінімум в п'ять разів (на 80%) - квадратний метр приміщень «Текстерно» фахівці оцінили у 300-350 доларів США, з урахуванням стану майна та обставин, за яких воно продавалося.

Що цікаво, перед проведенням «ринкової оцінки» директорка ВАТ «Текстерно» Слободянюк замовляла й балансову оцінку вище зазначеного майна. Цифри вражають, приміром, семи-поверхову адмінбудівлю було оцінено у майже 339 тисяч гривень.

Майно «Збруча»

Переходимо до іншої нерухомості, яка опинилася у володінні колишнього головного податківця Тернопільщини – будівель Тернопільського видавничо-поліграфічного комбінату «Збруч».

Як відомо, ВАТ «Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч» створене на базі Тернопільської обласної друкарні 1 січня 1979. Тоді ж було розпочато будівництво цілісного видавничого комплексу на вул. Живова, 11, яке завершилося у 1996 році (архітектор Михайло Кичко, інженер Юзеф Зімельс).

Свою назву підприємство отримало у 1992 році, після того як Кабінет міністрів України прийняв постанову № 341, якою передав у відання Держкомітету по пресі колишні партійні видавництва. Від 15 вересня 1992 — "Збруч" стає орендним підприємством. Відповідно до наказу Державного комітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України № 299 від 30 листопада 2001 року Державне підприємство "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч" було перетворено у Відкрите акціонерне товариство "Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч" - корпоративне підприємство Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" (ДАК "Укрвидавполіграфія").

З моменту підписання акту від 30 листопада 2001 року № 299, нерухоме майно за адресою м. Тернопіль, вул. Жирова 11 перейшло у власність Відкритого акціонерного товариства “Тернопільський видавничо-поліграфічний комбінат "Збруч", як внесок засновника до статутного капіталу товариства. В той же час засновник - Державний комітет телебачення та радіомовлення України отримав корпоративні права (акції) ВАТ “ТВПК "Збруч". Згодом ВАТ було перейменоване у Приватне акціонерне товариство (ПРАТ) ТВПК "Збруч", при цьому залишаючись корпоративним підприємством ДАК "Укрвидавполіграфія". А отже все нерухоме майно "Збруча" належало державі, а тому його продаж мав відбуватися на відкритому аукціоні.

І знову ж таки, про все за порядком.

У липні 2011 року видавництво ТВПК "Збруч" припинило свою діяльність. Причиною закриття видавництва, за словами голови правління ПРАТ Володимира Карнаухова, став невигідний друк. Натомість усі приміщення видавництва віддали в оренду, зокрема під склади й гуртовні.

Але згодом починають відбуватися дивні речі: нерухоме майно "Збруча" стає приватним і в якій спосіб воно потрапило у приватну власність - нам так і не вдалося дізнатися. Відповідь криється в людях, що стоять за купівлею.

Отже, на підставі договору купівлі-продажу від 8 червня 2012 року право власності на основну будівлю редакційного корпусу під літерою "А", площею 4 019,8 кв.м. та нежиле приміщення виробничого корпусу під літерою "Б", площею 10 648,6 кв.м., що розташовані по вул.Живова, 11 у Тернополі, перейшло до ТОВ "Євробудсервісс". Разом із земельною ділянкою, через яку згодом було багато судової тяганини між підприємцями щодо оренди. Саме в обгрунтуванні судового рішення щодо орендної суперечки ми і знайшли згадку про купівлю приміщень "Збруча":

У який спосіб київська «товка» придбала дані приміщення достеменно не відомо, адже ми не знайшли жодних згадок про аукціони щодо приміщень "Збруча" на жодній з електронних площадок. Але ми знайшли дані щодо власниці цієї компанії Ганни Михайлівни Платок.

Ганна Платок – дуже цікава особистість в контексті зазначеної купівлі, адже вона, увага (!), у 2009 році була помічником голови правління ДАК "Укрвидавполіграфія" Василя Продана.

Василь Продан

Так, саме того державного підприємства, якому належать будівлі ТВПК "Збруч", як засновнику. Також Ганна Михайлівна є керівником фонду "Здоров’я майбутнього", партнером якого є, знову ж таки, "Укрвидавполіграфія". А ще Ганна Михайлівна і нинішній голова правління "Укривидавполіграфії" Василь Продан керували по черзі столичним туристичним агентством "Світ подорожей". Про це у 2013 році писала "Українська літературна газета".

За президентства Януковича Василь Продан входив у неформальну групу колишнього міністра освіти Дмитра Табачника - він є другом Олексія Дніпрова, який тоді працював заступником одіозного міністра. У політичних колах Продана називали "гаманцем" Табачника, адже "Укривидавполіграфії" стала головним джерелом збагачення впливового ексрегіонала.

Тут ми повинні зробити паузу і дослідити персону Олексія Дніпрова більш ретельно. Адже, на нашу думку, це може мати безпосереднє відношення до "приватизації" приміщень "Збруча".

Не дивлячись на скандальний зв'язок з Дмитром Табачником, 2 лютого 2015 року указом президента Петра Порошенка Олексій Дніпров був призначений заступником Глави Адміністрації Президента України, хоча підпадав під дію закону про очищення влади. А 29 квітня 2016 року він стає Керівником Апарату Адміністрації Президента.

Після президентських виборів 2019 року Дніпров залишився на своїй посаді вже при Володимиру Зеленському, але нас цікавить саме переіод президентства Порошенка. Як ми пам'ятаємо, з 26 грудня 2014 року першим заступником глави Адміністрації Президента був вже відомий нам Віталій Ковальчук, покровитель старих рівненських друзів Віталія Чугуннікова та Ігоря Комендата. Отже, Ковальчук та Дніпров працювали пліч-о-пліч в Адміністрації Президента з 2015 року.

"Гаманець" Дмитра Табачника і товариш Олексія Дніпрова - Василь Продан очолив ДАК "Укрвидавполіграфія" у 2012 році. Як зазначалося вище, тоді ж були "придбані" приміщення "Збруча" його вірною подругою Ганною Платок. Іншими словами, приміщення "Збруча" у Тернополі - мало не перше, що прихопила група Табачника-Дніпрова-Продана.

"" З відкритих джерел відомо, що після Майдану та зі зміною влади в Україні у "табачниківців" виникли проблеми з приховуванням "нажитих непосильною працею" активів. Саме тому група біглого міністра почала шукати шляхи збуту таких "токсичних кейсів" як приміщення "Збруча", які, як ми вже зазначали, переходили у приватну власність у дуже підозрілий спосіб.

Посада Олексія Дніпрова в Адміністрації президента відкривала можливості для безпечного і вигідного скидання корупційного "баласту". За дивним збігом обставин, тернопільські активи групи Табачника опиняються у власності людини з "вертикалі" Віталія Ковальчука, з яким Дніпров працює на Банковій. За даними наших джерел, цією людиною є - Ігор Комендат.

Ми звернулися до Ганни Платок, аби вона підтвердила наявну інформацію. Очільниця ТОВ "Євробудсервісс" відмовилася з нами розмовляти на тему власності у Тернополі, для початку, взагалі заперечивши свій зв’язок з нашим містом. Після того, як ми навели їй вище вказаний фрагмент тексту з судового рішення, жінка порадила нам шукати нового власника будівель "Збруча" в офіційних реєстрах, які, до слова, під час воєнного стану закриті.

Що ж, ми пішли іншим шляхом. За даними джерел Politerno, усіма питаннями оренди приміщень у "Збручі" опікується вже згаданий брат Ігоря Комендата - Андрій Комендат.

Відкриті дані теж на це вказують. Так, мобільний номер 067 352 03 45, закріплений за "Бізнес простір "Збруч"", що здає в оренду офісні приміщення в однойменній будівлі, також вказаний і як діловий телефонний номер компанії "Естерком" рідного брата ексглави податкової Тернопільської області, основний вид діяльності якої - здача в оренду майна. Тієї самої ТОВ "Естерком", що за безцінь придбала приміщення "Текстерно".

Ми додзвонилися за даним номером й переконалися, що він напряму належить орендодавцям офісів у приміщенні "Збруча" - не посередникам, а саме власникам.

Крім цього, в будівлі "Збруча" знаходяться офіси вищезгаданих фірм "Кромвель", "Фора-С", "Естерком" та ГО "Яхт-Клуб" з орбіти Ігоря Комендата.

Також ми зв'язалися у мережі Facebook із самим Ігорем Юлійовичем, запропонувавши йому надати коментар щодо володіння майном ТВПК "Збруч". Ми хотіли дізнатися про обставини купівлі цих приміщень, як у 2012 році пані Ганною Платок, так і згодом ним особисто у подруги одіозного глави "Укрвидавполіграфії".

Спочатку чоловік йшов на контакт і погодився з нами зустрітися, наполягаючи на повноцінному інтерв'ю:

Час спливав, а від Комендата ні слуху, ні духу. Через два тижні щось змінилося і від спілкування експодатківець відмовився:

Пояснення, як може переконатися читач, красномовні і вказують на те, що історія купівлі приміщень "Збруча" "темна", як і придбання будівель "Текстерно". Ігор Юлійович, по суті, визнає, що є власником цих приміщень. Єдина різниця - у випадку "Текстерно" ми відслідкували майже увесь шлях реалізації афери. А от із "Збручем" лишилися пробіли - коли і за яку суму Комендат придбав дані приміщення в Ганни Платок.

І схоже Ігор Комендат не зрозумів - ми не збираємося у нього щось відсуджувати, для нас юридичні подробиці так званої приватизації держмайна однозначно важливі, ми хотіли б про них розповісти читачам. Але ми володіємо достатньою інформацією, щоб розповісти історію держслужбовця, який за допомогою зв'язків потрапив на одну з найвищих посад в Тернопільській області, а потім, скориставшись цією посадою, за безцінь став власником кількох десятків тисяч квадратних метрів майна двох держпідприємств. Що це, як не корупція? І що це, як не те, чим повинні займатися правоохоронні структури? А юридичні тонкощі, про які пан Комендат не захотів розповісти нам, нехай розповідає слідчим.

Редактор Politerno Андрій Щесняк

Читайте також: Візуальний обман. Як у Тернополі індивідуальні будинки перетворюються на багатоквартирні