“The Washington Post” опублікував аналіз щодо контрнаступу, згідно з яким він приніс невеликі досягнення Україні, бо на початку усе пішло не за планом і головнокомандувачу ЗСУ Валерію Залужному довелося змінювати тактику попри рекомендації американців. Американське видання пише про розбіжності між українською стратегією і баченням США і Заходу. Захід і США схилялися до точкового контрнаступу, зокрема, щоб відрізати Росію від Криму, водночас головнокомандувач Валерій Залужний наполягав на операціях по всій лінії фронту.
“The Washington Post” опублікував матеріал про контрнаступ у двох частинах, що ґрунтується на інтерв’ю з понад 30 українськими та американськими високопосадовцями, а також з більш ніж двома десятками офіцерів і солдатів на передовій. Деякі офіцери та солдати розповіли про військові операції на умовах анонімності.
“15 червня в конференц-залі штаб-квартири НАТО в Брюсселі міністр оборони США Ллойд Остін, оточений вищим американським командуванням, сидів за столом зі своїм українським колегою, до якого приєдналися помічники з Києва. У кімнаті панувала атмосфера розчарування.
Остін своїм розважливим баритоном запитав тодішнього українського міністра оборони Олексія Резнікова про рішення, які приймала Україна в перші дні довгоочікуваного контрнаступу, допитуючись, чому його війська не використовують західне обладнання для розмінування, яке б дозволило провести більш масштабний механізований наступ, або не використовують дим для приховування свого просування. За словами Остіна, незважаючи на товсті оборонні лінії Росії, війська Кремля не були непереможними.
Резніков сказав, що ці рішення приймали українські військові командири. Але він зазначив, що українська бронетехніка знищувалася російськими гелікоптерами, безпілотниками і артилерією при кожній спробі просування вперед.
Без підтримки з повітря, за його словами, єдиним варіантом було використовувати артилерію для обстрілу російських позицій, висаджуватися з бронетехніки і продовжувати рух пішки”, – зазначає видання.
У другій частині звіту йдеться про битву на місцях влітку і восени, а також поглиблення розбіжностей між Вашингтоном і Києвом. Деякі з посадовців говорили на умовах анонімності, щоб обговорити делікатні питання.
Зазначають, що з наближенням зими, коли лінія фронту завмирає, найвищі військові посадовці України визнають, що війна зайшла в глухий кут.
Для розробки плану наступу українські, американські та британські військові провели вісім великих настільних військових ігор.
Але зазначається, що Вашингтон прорахувався з тим, наскільки українські війська можуть бути трансформовані в бойові сили західного зразка за короткий період – особливо без надання Києву повітряних сил.
_______________________________
“” Пентагон хотів, щоб наступ розпочався в середині квітня, щоб перешкодити Росії продовжувати зміцнювати свої позиції. Українці вагалися, наполягаючи на тому, що вони не готові без додаткового озброєння і тренувань.
_______________________________
Американські військові були впевнені, що механізована фронтальна атака на російську лінію фронту можлива з тими військами і зброєю, які має Україна, а моделювання показало, що сили Києва, в кращому випадку, можуть досягти Азовського моря і відрізати російські війська на півдні за 60-90 днів.
США виступали за сфокусований наступ уздовж цієї південної осі. Американська розвідка оцінювала шанси на успіх наступу як 50 на 50.
Повідомляється, що наразі моральний дух в Україні слабшає, а міжнародна увага переключилася на Близький Схід.
Майже на кожній ділянці фронту очікування і результати розійшлися: “Усі ці фактори роблять перемогу України набагато менш імовірною, ніж роки війни та руйнувань”.
Під час телефонної конференції пізньої осені 2022 року, після того, як Київ відвоював території на півночі та півдні, Остін розмовляв з генералом Валерієм Залужним, головнокомандувачем ЗСУ, і запитав його, що йому знадобиться для весняного наступу.
Залужний відповів, що йому потрібна 1000 бронемашин і дев’ять нових бригад, підготовлених у Німеччині і готових до бою.
За словами чиновника, який знав про цю розмову, Остін відповів, що це майже неможливо.
Західні офіційні особи заявили, що Україні найкраще було б сконцентрувати свої сили на одній стратегічній меті – масованій атаці через утримувані Росією території до Азовського моря, перерізавши сухопутний шлях Кремля з Росії до Криму.
За найоптимістичнішим сценарієм, на перекриття сухопутного шляху відводилося від 60 до 90 днів. Навчання також передбачали важку і кровопролитну битву, з втратами солдатів і техніки на рівні 30-40%.
Американські офіційні особи також вважали, що в кінцевому підсумку загине більше українських військових, якщо Київ не зможе здійснити рішучий наступ і конфлікт перетвориться на затяжну війну на виснаження.
Високопоставлений український військовий розповів, що військові ігри “не працюють”: “Українські солдати ведуть війну, не схожу на все, що доводилося бачити силам НАТО: великий звичайний конфлікт, з окопами в стилі Першої світової війни, перекритими всюдисущими дронами та іншими футуристичними інструментами – і без переваги в повітрі, яку американські військові мали в кожному сучасному конфлікті, в якому вони брали участь”.
Також між США і Україною були різні погляди на утримання Бахмута, де українські сили довго зберігали значну присутність: “Залужний тримав під Бахмутом більше сил, ніж на півдні, включно з найдосвідченішими підрозділами країни, з розчаруванням констатували американські чиновники”.
За словами високопоставленого британського чиновника, Залужний планував створити проблему для Росії через величезну довжину фронту.
Український генерал хотів розтягнути набагато більші російські окупаційні сили – незнайомі з місцевістю і вже зіткнулися з проблемами з моральним духом і логістикою – щоб розрідити їхню бойову міць.
Західні офіційні особи побачили проблеми з таким підходом. Західна військова доктрина диктувала концентрований поштовх.
Однак американці і захід поступилися. Один із високопоставлених американських чиновників сказав: “Вони знають місцевість. Вони знають росіян. Це не наша війна. І нам довелося змиритися з цим”.
У лютому Джейк Салліван, радник президента Байдена з питань національної безпеки, зібрав найвищих посадовців адміністрації з питань національної безпеки, щоб переглянути план контрнаступу.
Саллівана цікавило, чи можуть Вашингтон і його партнери успішно підготувати Україну до прориву через добре укріплену оборону Росії?
Міллі показав тоді потенційні напрямки нападу і розгортання українських і російських сил. Він і Остін пояснили свій висновок тим, що “Україна, щоб досягти успіху, повинна воювати по-іншому”. Про це розповів один високопоставлений чиновник адміністрації США, який брав безпосередню участь у плануванні.
У США і на Заході були занепокоєні, що контрнаступ не почався у травні, що дозволило росіянам побудувати розгалужену лінію оборони.
Водночас, в Україні наростало розчарування іншого роду. Колишній високопоставлений український чиновник розпоів, що операцію планували розпочати в травні, але “багато чого сталося”.
Зокрема, обіцяне обладнання було доставлено із запізненням або прибуло непридатним для ведення бойових дій.
_______________________________
“” Американські офіційні особи рішуче заперечували, що українці не отримали всього озброєння, яке їм обіцяли.
_______________________________
Американці визнали, що список побажань України міг бути набагато більшим, але до початку наступу вони отримали близько двох десятків MCLC, понад 40 мінних катків і екскаваторів, 1000 торпед “Бангалор” і понад 80 000 димових гранат. Залужний просив 1000 бронемашин, а Пентагон надав 1500.
У квітні на зустрічі на авіабазі Рамштайн у Німеччині заступник Залужного, Михайло Забродський, емоційно звернувся до Остіна та присутніх: “Нам шкода, але деякі з отриманих нами машин непридатні для ведення бойових дій. “Бредлі” і “Леопарди” мали зламані або відсутні гусениці. У німецьких бойових машинах “Мардер” не було радіостанцій; вони були не більше ніж залізними коробками з гусеницями”.
Остін подивився на генерала Крістофера Каволі, головнокомандувача Збройних сил США в Європі, і генерал-лейтенанта Антоніо Агуто, голову Групи сприяння безпеці в Україні, які сиділи поруч з ним. Вони сказали, що перевірять.
Пентагон дійшов висновку, що українські сили не змогли належним чином поводитися з усім обладнанням після його отримання. Остін доручив Агуто більш інтенсивно працювати з українськими колегами над технічним обслуговуванням.
Контрнаступ нарешті розпочався на початку червня. Деякі українські підрозділи швидко досягли невеликих успіхів, відвоювавши села Запорізької області на південь від Великої Новосілки, але в інших місцях навіть західна зброя і вишкіл не могли повністю захистити українські сили.
За даними видання, 47-ма окрема механізована бригада 7 червня мала почати контрнаступальні дії, аби за перші 24 години просунутися майже на 9 миль до села Роботине, аби в подальшому звільнити Мелітополь і перерізати російські шляхи постачання.
Однак "усе пішло не за планом", констатує WP.
Щільність мінних полів та обстрілів перевищила всі очікування, втрати людей і техніки були надто великі, багато бійців "вперше переживали шок від бою" і відходили на перегрупування, аби знову вступати в кривавий бій. "Це був пекельний вогонь", – сказав Олег Сенцов, командир взводу 47-ї бригади.
На четвертий день генерал Залужний побачив згорілу західну військову техніку: американські БМП "Бредлі", німецькі танки "Леопард", машини розмінування вкривали поле бою. Кількість загиблих і поранених підірвала бойовий дух.
За словами високопоставленого українського військового, Залужний наказав своїм військам призупинити атаку до того, як буде знищено все обмежене українське озброєння.
Замість того, щоб намагатися прорвати російську оборону масованою, механізованою атакою за підтримки артилерійського вогню, як радили його американські колеги, Залужний вирішив, що українські солдати підуть пішки невеликими групами по 10 чоловік – цей процес збереже техніку і життя, але буде набагато повільнішим.
Місяці планування зі Сполученими Штатами Америки були відкинуті того четвертого дня, – і вже запізнілий контрнаступ, розрахований на вихід до Азовського моря протягом двох-трьох місяців, майже зупинився.
Замість того, щоб здійснити в перший же день прорив на 9 миль (майже 14,5 км), українці за майже шість місяців з червня просунулися приблизно на 12 миль (19,3 км) углиб і звільнили кілька сіл, пише WP. Навіть Роботине вдалося звільнити далеко не за два дні, а Мелітополь все ще недосяжний.
Основні висновки WP, зроблені на основі звітів про цю кампанію, включають наступне:
- 70% військовослужбовців 47-ї бригади, яка вела контрнаступ і була оснащена новітнім західним озброєнням, вступили в бій, не маючи бойового досвіду.
- Невдачі України на полі бою призвели до розбіжностей зі США щодо того, як найкраще прорвати глибоку російську оборону.
- Командувач американськими силами в Європі не міг зв'язатися з українським головнокомандувачем протягом декількох тижнів на початку кампанії на тлі напруженості через різне бачення рішень на полі бою.
- Кожна сторона звинувачувала іншу в помилках і прорахунках. Американські військові дійшли висновку, що Україна недопрацювала у базовій військовій тактиці, зокрема у використанні наземної розвідки для розуміння щільності мінних полів. Українські офіційні особи заявили, що американці, схоже, не розуміють, як бойові дрони та інші технології трансформували поле бою.
- Загалом Україна повернула собі лише близько 200 квадратних миль (майже 518 кв км) території ціною тисяч загиблих і поранених та мільярдів доларів західної військової допомоги лише у 2023 році.
"Майже через півроку після початку контрнаступу кампанія перетворилася на війну поступових перемог", - зазначає видання.
WP пише, що в січні, за п'ять місяців до початку контрнаступу, тодішній голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі відвідав на полігоні в Німеччині солдатів 47-ї бригади, які мали стати основною "проривною силою". Дізнавшись, що більшість із них не мають бойового досвіду, Міллі сказав американським інструкторам: "Дайте їм все, що у вас є".
Навесні солдати 47-ї повернулися в Україну, а на початку травня вже передислокувалася ближче до лінії фронту, але наказу про атаку їм так і не давали. Багато хто в підрозділі відчував, що елемент несподіванки втрачено і ворог знав, звідки прийдуть сили.
Зрештою, територіальні лінії в червні 2023 року майже не змінилися.
Міллі та інші старші американські офіцери, які брали участь у плануванні наступу, переконували українців зосередити сили в одній ключовій точці в Запорізькій області, а український план передбачав наступ на трьох напрямках і стримування російських сил.
За планом українського командування, наступ мав іти на південь двома різними шляхами до Азовського моря, а також на сході України навколо обложеного міста Бахмут.
Деякі українські солдати вважали, що американські інструктори не розуміють масштабу конфлікту з більш потужним ворогом.
Солдат 47-ї бригади з позивним "Джокер" розповів, що американці не врахували наявність величезної кількості безпілотників, укріплень, мінних полів і тому подібного – й спершу навіть не хотіли інтегрувати використання дронів у готові програми підготовки.
Американська програма мала свої переваги, зокрема, поглиблену підготовку в холодну погоду і вміння коригувати артилерійський вогонь, але багато чого було відкинуто, коли полетіли справжні кулі, сказав він.
"Нам довелося вдосконалювати тактику під час самого бою. Ми не могли використовувати її так, як нас вчили", – розповів "Джокер".
Крім того, WP пише, що коли президента України під час зустрічі з генсеком НАТО наприкінці вересня запитали, чому його військові продовжують перекидати стільки сил на схід, а не на південь, Володимир Зеленський відповів, що якщо росіяни втратять схід, вони програють війну.
За словами посвяченого джерела видання, Зеленський визнав, що серед деяких його командирів існують різні погляди. Але більшість високопоставлених українських військових продовжували вважати, що перекидання більшої кількості військ на одну ділянку фронту не призведе до прориву.
Нові спроби росіян захопити Авдіївку підтвердили застереження українського командування.
Нагадаємо, експрезидент Петро Порошенко справді хотів зустрітися з угорським прем’єром Віктором Орбаном; раніше СБУ інформацію про таку зустріч використала як пояснення недопуску Порошенка за кордон.
