Politerno > Україна і світ > Офіс президента забороняв Залужному їздити на передову і спілкуватися з військовими – Саймон Шустер

Офіс президента забороняв Залужному їздити на передову і спілкуватися з військовими – Саймон Шустер

  • 2 Лютого, 2024
  • 726 Переглядів
  • 0

У 2022 році головнокомандувач ЗСУ планував рухатися до Криму, тоді як президенту потрібна була “швидка перемога”, пише журналіст.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний і президент Володимир Зеленський восени 2022 року мали різне бачення майбутнього українського контрнаступу. Про це пише американський журналіст Саймон Шустер у своїй книзі “Шоумен”. Уривки з неї публікує видання NV.

За словами автора, на початку повномасштабного російського вторгнення глава держави фактично віддав управління військами генералу, а сам зосередився на пошуках міжнародної підтримки. Однак після відступу окупантів з Київщини – став дедалі більше втручатися у роботу Генерального штабу.

“Усього кілька місяців тому він дозволив військовому керівництву вести бойові дії, але тепер відчував себе достатньо впевненим у своїх здібностях головнокомандувача, аби впоратися із найважливішим питанням воєнної стратегії”, – описує Зеленського журналіст.

Як стверджує Шустер, восени 2022 року Залужний хотів просуватися на півдні в бік анексованого Криму, проте глава держави потребував швидкої перемоги, щоб показати західним партнерам потенціал української армії та заручитися їхньою підтримкою. Тож він доручив керівнику Сухопутних військ Олександру Сирському провести наступ на північно-східному напрямку.

За даними журналіста, напередодні великої війни генерал-полковник був серед кандидатів на посаду головнокомандувача ЗСУ, але зрештою Зеленський віддав перевагу “молодшому та харизматичнішому” Залужному.

“Тепер, у віці 57 років, Сирський отримав свій шанс очолити найбільший контрнаступ війни, і він не розчарував”, – мовиться у книзі. Хоча дехто у вищих військових колах побачив у готовності воєначальника керувати визволенням Харківщини за наказом президента “акт кар’єризму та непокори” щодо головнокомандувача ЗСУ.

На початку вересня українські військові здійснили блискавичний прорив фронту та протягом кількох днів деокупували майже всю Харківщину. 14 вересня президент приїхав у звільнене за чотири дні до цього місто Ізюм. Протягом майже усієї поїздки поруч із ним був і Сирський, що вже тоді викликало чутки про підготовку до його призначення головкомом.

Шустер звертає увагу, що на жодному кадрі з визволеної Харківщини, які активно показували в національному телемарафоні, не було Залужного. За словами автора, той у своєму командному центрі саме координував дії на південному напрямку фронту, де контрнаступ проходив “болісно повільно та з величезними втратами”.

В оточенні “залізного генерала” вважали, що визволення Харківщини, навіть попри безсумнівну територіальну та моральну цінність, – було не на часі. Адже відняло занадто багато сил від паралельного наступу на півдні, що “ще більше віддаляло від досяжності більш важливий приз – Крим”, пише Шустер.

Однак, зі слів журналіста, в Офісі президента не було сумнівів в абсолютній правоті Зеленського та правильності атаки саме під Харковом. У президентській команді відверто критикували Залужного, який сперечався щодо доцільності такого рішення.

Український лідер скористався успіхом Слобожанської офензиви та звернувся до західних колег із новим запитом на зброю. Через два дні після початку наступу в цьому регіоні Вашингтон дійсно оголосив про намір виділити додаткові $2,2 млрд безпекової допомоги Києву.

Залужного ж влада тримала поза зоною публічного простору, навіть "забороняла", як стверджує Шустер, їздити на передову та вільно спілкуватися з військовими. Ще більше уваги з боку ОП отримав помічник головнокомандувача полковник Олексій Носков. Його, зі слів автора книги, допитували в СБУ щодо можливих зв'язків з російськими спецслужбами та змусили пройти поліграф. Хоча жодних офіційних звинувачень не було висунуто – у Зеленського вимагали звільнити Носкова.

В одній з розмов український волонтер Юрій Тира, якого автор називає давнім другом президента, зауважив, що верховний головнокомандувач у цьому змаганні з популярності серед військових так і не зміг перевершити свого підлеглого. Саме Залужний мав "шалену популярність" у військових лавах, на яку не міг розраховувати жоден політик, переповідає слова волонтера автор. Особливо в ОП хвилювались через те, що головнокомандувач став кумиром молодих українців, з чим іміджмейкери з Банковою нічого не могли зробити.

"Спроба звільнити генерала або якось інакше підрізати йому крила не буде розумною стратегією, сказав Тира, тому що військові піднімуться, щоб захистити свого командира", – йдеться в "Шоумені". А найгірша ситуація, на думку чоловіка, буде після війни, бо українське суспільство неодмінно спитає – а чи все зробила влада, щоб уникнути війни і такої кількості жертв.

Пізніше Зеленський та Залужний також не зійшлися в питанні відходу українських сил з Бахмута, зауважує Шустер. Нібито генерал хотів відвести війська на кілька тижнів раніше, тоді як глава держави наполягав на обороні майже знищеного міста на Донеччині, яке стало символом спротиву загарбникам.

Нагадаємо, у цій же книзі описується, що стосунки Залужного із Зеленським погіршилися ще до вторгнення, бо президент не хотів готуватися до війни.

Нагадаємо, головнокомандувач Збройних сил Валерій Залужний у своїй колонці для CNN окреслив три головні цілі, на яких треба зосередити зусилля у війні проти російської агресії. Також Залужний заявив, що перед Збройними силами стоїть виклик щодо створення абсолютно нової державної системи технологічного переозброєння.

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE