Перше таке щеплення, що викликає важкі наслідки — це характер мобілізації. Не сама мобілізація — вона життєво необхідна, а те, як вона недолуго і навіть антиукраїнськи проводиться.
Хтось сумнівається, які саме почуття буде викликати Україна у тих, кого спіймали на вулиці і силоміць відправили на війну?
Бездарна, зроблена на коліні програма «Резерв +» постійно збоїть. Люди, які на фронті від самого початку, позначаються як «ухилянти», це їм така шана від держави?
Бездарний закон про мобілізацію працювати не буде, бо він базується на примусі, а не на заохоченні. І головне, залишається кричуща несправедливість щодо мобілізації. Якщо б наші можновладці хотіли справедливості, вони б проголосили «Роби, як я!». І очолили б масовий запис у ВСУ. Але ні, можновладці наказують «Роби, як я сказав!», самі залишаються у тилу та ще й бронюють своїх родичі, знайомих і всіх, хто «домовиться».
Друге щеплення проти українства — безглузда відмова від минулого. Я розумію, що перейменування вулиць і руйнування пам’ятників радянських часів — це така матеріалізація ненависті до недоімперії: не можемо зруйнувати кляту Москву, так хоча б зруйнуємо те, що Москва колись тут побудувала.
Більше того, переконаний, що це має певний сенс: молоде покоління українців буде ходити по вулицях, позбавлених асоціацій з росією, і мало помалу втрачати з нею ментальний зв’язок.
Але навіщо добровільно відмовлятися від діячів культури світового рівня, які так чи інакше пов’язані з Україною?! Нащо їх фактично здавати росіянам у полон?!
Ах, бачте, Михайло Булгаков сміявся з позірних проявів українства. А Марк Твен що, не сміявся з подібних вивертів американізму?! І що, США від нього відмовилися?
Звісно, ми можемо забути про видатних митців, пов’язаних з Україною. Вони все одно залишаться у світовій культурі, але вже будуть асоціюватися з недоімперією, тим самим підсилюючи агресора. От навіщо? Дійсно, ініціативні патріотичні дурні можуть наробити більшої шкоди, ніж навіть відкриті вороги.
І третій прихований підкоп під українство, на мою думку — це нинішні відключення електрики. З ними відразу почалося щось незрозуміле, на відміну від минулорічних вимкнень.
Дивиться, в нас залишається базова генерація АЕС, але зруйнована маневрова, тому вкрай складно компенсувати піки навантаження. От саме в ці піки — зранку і ввечері — і мають бути основні вимкнення, як і було під час блекаутів 2022 року.
Але поширені графіки вимкнень цього не демонструють. Вони гарантують лише 6 годин світла на добу — це чомусь менше, ніж було 2022 року. Графіки надто тотальні і не враховують регіональну специфіку, де дефіциту енергії нема. Тобто, світла позбавляють всіх без розбору, мов за командою згори. І так анонсовано саме до осені — це ще одна ознака певної штучності.
І головне, ці графіки відразу почали не виконуватися, тобто, по графіку світла не повинно бути, а воно є. Як це так?! Якщо енергії дійсно не вистачає, то вона нізвідки не візьметься.
Мимоволі складається враження, що цими директивними відключеннями українське суспільство просто готують до підтримки припинення бойових дій восени на будь-яких умовах. Аби тільки світло і відносно нормальне життя повернулося в оселі.
Буду радий, якщо досвідчені енергетики спростують мою конспірологію. А щодо неефективної мобілізації та відмови від культурного спадку спростування навряд чи можливі.
