Не першоквітневе…
Я все-таки зрозумів, що мене так насторожило в цій “абонентській платі”, яка насправді ніяка не абонентська. Це – договір типу “take or pay”, нав’язаний населенню. Ага, того самого типу, який Газпром нав’язував всім своїм контрагентам.
Суть наступна. Є певний обсяг газу, який наші “нафтогазівські” ділки хочуть реалізувати по максимальній ціні. Скажімо, 52 мільярди кубів на рік (саме стільки значилось в сумнозвісних протоколах Єханурова-Івченка).
Однак населення стільки НЕ споживає, і всіма силами намагається економити – від постановки лічильника до переходу на електроплитки. А реалізувати дуже хочеться, і дуже хочеться величезних надприбутків “як в Газпромі”. В Европі, само собою, по таким цінам вони нічого не продадуть.
То вони зробили дуже просту річ: вони порахували кількість газу, який споживає населення реально, і порахували кількість газу, який у них лишиться надлишково нерозподілений. І ось цю вартість нерозподіленого газу поділили на всі домогосподарства, і назвали абонплатою.
Саме так і виглядає економічний сенс “абонплати”, яка складає в середньому 80-90 грн. додатково до вартості спожитого газу в 30 грн.
Ви просто платите їм за той обсяг, який вони на вас “розписали”, але ви не спожили. Само собою, цей обсяг вони реалізують наліво, і отримають подвійний профіт.
Називається такий договір “take or pay”.
А ніякої абонентської плати за підключення до мереж, в природі не існує. Є плата за розподілення і транспортування газу, і становить вона максимум 15% від обсягу спожитого газу.
Вячеслав Ільченко
