На нараді з премєром, поранені майданівці, не дивлячись на зовні теплу атмосферу зустрічі (я про селфі, та спільні фото), ставили урядовцям досить незручні запитання і далеко не всі чиновники були готові до відповідей на них.
Йшлося про непокараних досі вбивць «Небесної Сотні», торгівлю з окупованими територіями, тарифи та інші, суспільно болючі питання.
Хлопці запитували – як можна торгувати (чи обмінюватись товарами) з агресором, котрий вбиває наших громадян, та люмпенами-колаборантами, котрі зрадили свою державу?
Запитання виявилось риторичним… й незручним…
Зачіпалось питання електронних декларацій, а також судової системи – на що прем`єр розповів про випадки, коли через кордон намагались провезти 1 млн. доларів, котрий митники конфіскували, а суддя виносив рішення повернути кошти зловмисникам.
Особисто я поставив питання очільнику уряду – чи вважає він справедливим, коли прибиральниця отримує практично таку саму зарплату як головний лікар і чи реально прожити на мінімальну пенсію, котра майже не змінилась за останні три роки?
Конкретної відповіді я не почув навіть на це, найменш болюче запитання.
В той же час ми обговорили ряд інших важливих тем.
Як підсумок – було дане відповідне доручення рекомендувати головам обласних адміністрацій призначити своїми радниками на місцях осіб з числа поранених майданівців.
Думаю, це дасть можливість покращити динаміку позитивних змін в областях, особливо в частині контролю над виконаннм рішень щодо соціального захисту осіб постраждалих під час Революції Гідності та бійців АТО.
Маю велику надію, що ця ініціатива не стане черговою «галочкою» для активістів і героїв Майдану.
Саме для цього я був там…
Богдан Брич
