Politerno > Статті > Україна і світ > А чи був Патрушев? Чому оманські пригоди Зеленського не закінчуються

А чи був Патрушев? Чому оманські пригоди Зеленського не закінчуються

  • 14 Лютого, 2020
  • 918 Переглядів
  • 0

Трохи більше місяця минуло, а оманський вояж Володимира Зеленського і нині не забутий. Прощальний подарунок вже екс-глави Офісу президента Андрія Богдана, який підтвердив, що поїздка президента не мала офіційного характеру, лише посилив сумніви і змушує журналістів шукати відповідь на питання, з ким же насправді зустрічався глава держави і що це за загадковий чартер, який прибув з Москви, щоб доставити його згодом додому. Спершу розглядалася версія з Віктором Медведчуком. Однак вчора журналісти програми “Радіо Свобода” – “Схеми” – опублікували розслідування, згідно з яким на літаку в Маскат міг прилетіти російський впливовий чиновник Микола Патрушев.

Патрушев працює в зв’язці з Дмитром Козаком, заступником голови адміністрації президента Росії і куратором українського напрямку, з яким, в свою чергу, за даними ряду вітчизняних ЗМІ, дуже щільно спілкується наступник Богдана Андрій Єрмак. Також Патрушев – фактично в Росії людина номер два після Володимира Путіна, оскільки представляє силовий блок. Це раз. Два – колишній директор ФСБ, тобто знаходиться на тій же позиції, з якої “стартував” свого часу сам Путін, з яким до того ж Патрушев дуже-дуже давно знайомий. Нині Патрушев є секретарем Ради безпеки РФ. Пам’ятаючи про те, що функції даного органу в рамках конституційної реформи будуть розширюватися під Путіна, вплив у Патрушева чималий. Він людина дії, готовий забруднитися навіть в кокаїні.

Якщо інформація, надана журналістами, що посилаються на свої джерела, в тому числі в базі даних про перетин кордону РФ, відповідає дійсності, то суто стилістично візит Патрушева в Маскат боляче нагадує місію Рудольфа Гесса. Це також була людина номер два в країні після фюрера – його заступник у Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини (NSDAP) та рейхсміністр (1933-1941 рр.). Гесс, пам’ятаючи про надію Гітлера на мир з Великобританією, відправився в несанкціонований і ризикований політ на острови на винищувачі Messerschmitt Вf110. Про що, правда, фюрера не повідомив заздалегідь. Місія Гесса не увінчалася успіхом. Чи вийшло це у Патрушева, покаже час. Однак секретар РБ навряд чи страждає таким самоуправством, як колишній рейхсміністр. Ну, і, звичайно, в Москві врахували, що Оман – не Великобританія.

Хоча таку ймовірність, очікувано, почали спростовувати в Україні, причому, скажімо так, по різні боки барикад. Хоча риторика схожа. І колишніх “регіоналів”, і “рупорів” Банкової, і екс-нардепа Сергія Лещенка об’єднує одне – критика на адресу безпосередньо “Радіо Свободи”. Переконливих відповідей на питання про перебування президента в Омані і про те, як і чому саме таким чином він покинув цю країну, як і раніше немає. І катастрофічне невміння Офісу президента комунікувати з медіа буде і надалі породжувати різного роду здогадки і розслідування. Поки в ОП не навчаться говорити необов’язково правду, а хоча б вміло брехати. В іншому випадку перебуватимуть в перманентному зашкварі. Хоч скільки не дражніться, справи це не виправить.

Втім. До скандального розслідуванню теж є питання. По-перше, важливо розуміти, що чартерний джет – це повітряне таксі. А тому не факт, що пасажири в курсі, хто грів їх крісла під час попереднього рейсу. Сумнівно, але не виключено, що і Зеленський не знав нічого про Патрушева. Наприклад, йому нічого не сказали. Це лише припущення, оскільки… Так, ті самі непояснені Зеленським 19 годин з моменту фейсбучного сповіщення про термінове повернення на батьківщину в зв’язку з катастрофою літака МАУ і до, власне, прильоту в “Жуляни”.

Друге. До питання про джерела розслідувачів і ставлення до “Радіо Свобода”, яке Банкова і “регіонали” призначили чи не в категорію fake news (останні так точно). А Офіс президента навіть всерйоз намірився судитися з журналістами-розслідувачами. Існує думка, що “Радіо Свобода” є інструментом американського Держдепу, а тому використовує дані спецслужб США і взагалі брехати просто не може. Тобто довіряти його даним можна без будь-яких сумнівів. Що ж, ймовірно. Особливо якщо врахувати, що у Вашингтоні, судячи з усього, зацікавилися обставинами поїздки Зеленського в Оман. Припустимо, що джерелом інформації насправді була американська розвідка. У такому випадку саме по собі розслідування є меседжем Зеленському: “Ми все бачимо”.

З іншого боку, таке ставлення до даного ЗМІ, беззастережна довіра, йому ж шкодить, оскільки дана теза дозволяє критикам спокійно ставити під сумнів відомості “Радіо Свободи”, адже виходить, що це не є незалежне ЗМІ.

До того ж якщо припустити, що отримана журналістами інформація не була достовірною, то яких кроків від них та їхніх опонентів слід чекати? Адже, крім тези про “підконтрольність Держдепу”, ті представники оточення Зеленського, які невпинно стверджують, що журналісти їм не потрібні, отримують ще один інструмент для інформаційної маніпуляції. За аналогією з трампівською fake news. Тобто можна, мовляв, довіряти лише офіційним джерелам і українським Fox News, Breitbart, Daily Caller і т. п. (не тому, що ці ЗМІ ультраконсервативні, а через їх ставлення до президента). А всіх інших ми прижучимо за допомогою скандального закону про дезінформацію. Ну, ще можна, як в Росії, перевірити їх на пропаганду наркотиків. Втім, це не позбавить команду Зеленського від незручних запитань. Особливо там, де мова заходить про потенційну можливість або реалізовані тіньові схеми і кулуарні домовленості. Особливо з агресором.

Читайте також: Єрмак отримує перемогу над Богданом і в Офісі, і в Києві. Історія протистояння

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь