Напередодні річниці Іловайской трагедії Головна військова прокуратура опублікувала звіт про завершення розслідування її причин і обставин. Зібрані матеріали передадуть в ЄСПЛ в якості ще одного доказу російської агресії, в результаті якої загинули українські воїни. А ось провини вищого військового і політичного керівництва України прокуратура не побачила, зазначивши лише «окремі помилки», які, на думку слідства, не могли привести до важких втрат.
Народний депутат України V-VII скликань, очолював Тимчасову слідчу комісію ВР з розслідування трагедії під Іловайськ, голова громадської правозахисної організації Всеукраїнський рух «Сила права» Андрій СЕНЧЕНКО в інтерв’ю «ВВ» розповів про «темні» плями даного кримінального провадження та головних винуватців виникнення котла .
– Андрій Віленович, чи відповідає очікуванням українців опублікований прокуратурою звіт?
– Суспільство цікавила адекватність рішень і дій військово-політичного керівництва України. Але нам дали очевидну відповідь щодо провини Росії, Путіна і всієї кремлівської верхівки, що розв’язали війну, яка забрала тисячі життів українців. А про відповідальність нашого керівництва – мовчок. Та й навряд чи суспільство дізнається правду, судячи з того, який тиск чинився на тимчасову слідчу комісію (ТСК) Верховної Ради VII скликання, яку я очолював. З першого дня роботи ми натрапили на серйозну протидію з боку військових, в першу чергу Валерія Гелетея (в той час міністра оборони) і начальника Генштабу Віктора Муженко. Їх, по суті, покривали на Банковій. Я направив два письмових звернення на ім’я президента, в безпосередньому підпорядкуванні якого знаходяться міністр оборони і начальник Генштабу, з проханням примусити їх співпрацювати з нашою ТСК. У відповідь ми отримали відписки за підписом Ложкіна про те, що він відправив звернення на розгляд … Гелетею і Муженко.
– Військова прокуратура врахувала всі епізоди Иловайской трагедії?
– Є кілька епізодів, які спочатку розслідувалися слідчою групою Генпрокуратури і нашої ТСК, але які нині упустила військова прокуратура. Перший – події в секторі «Д». З 23 липня почалося проникнення російських військових колон на територію України. Тим часом 140 кілометрів прикордонної зони від Ізварине до Кумачове залишилися захищати близько тисячі українських військовослужбовців. Інші підрозділи військове керівництво просто відкликало з сектора, що зумовило можливість масованого вторгнення російських військ 24 серпня. Винні в ліквідації сектора, за висновками нашої слідчої комісії, Віктор Муженко і генерал Назаров, який був тоді начальником штабу АТО. Його, до того ж, в нинішньому році назвали винним у катастрофі Іл-76, який був збитий з російського зенітно-ракетного комплексу. І у нас, і у ГПУ були питання з планування і здійснення операції: коли був затверджений штабом АТО план штурму Іловайська, чому на його виконання в якості основної сили були відправлені НЕ підрозділи ЗСУ, а приписані до МВС добровольчі батальйони, що мали на озброєнні лише легку стрілецьку зброю і 82-міліметрові міномети? Але в опублікованих матеріалах останнього розслідування про це немає ні слова. А про спроби деблокування Іловайського котла влада взагалі мовчить, зціпивши зуби. Адже за цей злочин рано чи пізно винні сядуть до в’язниці. Тому що коли була можливість вирвати наших хлопців без великих втрат, вирішили направити на деблокування котла спочатку роту 51-ї бригади, а через день – зведену ротну тактичну групу 92-ої Чугуївської бригади з Харківської області, що, по суті, було імітацією деблокування.
– Чому імітацією?
– Іловайськ був оточений 3,5 тисячами кадрових російських військових. Їх посилили 500 найманцями, значна частина з яких – чеченці, які мають досвід ведення бойових дій під час чеченських воєн. Тобто проти 4 тисяч добре озброєних російських військових посилають всього лише роту 51-ї бригади, в якій тоді вже було менше 150 чоловік. На другу спробу деблокування було послано трохи більше 200 чоловік, які після 160-кілометрового маршу, не маючи нормальних розвідданих, потрапили в засідку і були знищені. На мій погляд, це сама «темна» пляма в ті трагічні події, тому що цей епізод прямо звинувачує наших воєначальників в злочині. Та й дані про зелений коридор, зазначені в звіті, описують лише 30% подій – тих, які вигідні владі.
– За даними прокуратури, в ході всієї Іловайскої операції, включаючи бої до прориву, загинули 366 військовослужбовців, понад 400 поранені і 300 наших воїнів потрапили в полон.
– Це втрати при прориві з котла. А те, що за місяць – з 23 липня по 24 серпня – в секторі «Д» в результаті бездіяльності військового керівництва загинули 126 осіб і 697 отримали поранення, влада вважає за краще не згадувати. Тобто загиблих і поранених значно більше.
– Слідство прийшло до висновку, що залучення до участі в параді на День Незалежності військовослужбовців і бойової техніки жодним чином не позначилося на боєздатності сил АТО.
– Не беруся стверджувати, що якби не було параду, всіх його учасників кинули б на деблокування Іловайського котла. Проблема в тому, що в період підготовки до параду ні Муженко, ні Гелетей не бажали чути поганих новин, так як перший готувався отримувати чергову зірку на погони, а другий – орден. Коли вранці 23 серпня професійні кадрові військові з передових спостережних пунктів почали доповідати Муженкові, Гелетею і генералу Назарову про масоване входження російських колон, відповіддю на цю інформацію були лише лайка та погрози. Всі ці діалоги зафіксовані в матеріалах слідчої комісії. Вважаю, що поганих новин не бажав чути і Порошенко, якому напередодні зустрічі президентів в Мінську доповіли про можливість термінового обміну десяти «заблукавших» російських десантників. На той момент Кремль був готовий віддати за них Сенцова і Савченко, повернути близько 400 наших військовослужбовців і корвет «Тернопіль», відкрити коридор, тому що повернення десантників, що мають офіційний статус, був питанням №1 для Путіна. Але Порошенко думав три дні і вважав за краще не відповідати російській стороні. А після бійні в Іловайську десантників віддали просто так.
– Ви неодноразово згадували про генерала Назарова, якого визнали винним у катастрофі зі збитим ІЛ-76. Однак, судячи з усього, його дії при Іловайському котлі не будуть розслідуватися.
– Якби після збитого ІЛ-76 Назарова відсторонили від займаної посади, можливо, не було б Іловайська. Тому що в обох трагедіях він поводився ідентично: плював на всі доповіді, розвіддані, кричав, що всі боягузи, і вимагав виконувати будь-які його рішення. Він просто злочинний самодур. Але оскільки Назаров не поніс своєчасного покарання, то і Муженко з Гелетеєм вважали, що вони – поза зоною відповідальності і можуть як завгодно розпоряджатися життями наших солдатів. Мабуть, справжні винуватці Іловайскої трагедії значно вище за посадою генерала Назарова, тому так ретельно приховуються ці дані. За висновками нашої комісії, в цих подіях є пряма вина президента України. Він злісно не виконував закони України, в першу чергу «Про оборону країни», що призвело до дезорганізації оборони. Також в Іловайскій трагедії винен начальник Генерального штабу Муженко. Він, ігноруючи дані розвідки, тривалий час злочинно не приймав рішення. Для українського суспільства Іловайськ і кожна річниця цієї трагедії – кровоточива рана, в той час як для української влади – це жах. Адже вони розуміють свою провину і неминучість відповідальності за свої дії.
