Влада підрахувала, що Україна за 30 років втратила віртуальний $1 трлн, і тепер збирається все надолужити за наступне десятиліття.
Аудит на трильйон
Керівники країни майже в повному складі — президент, прем’єр, спікер парламенту — представили публіці документ, який вони назвали аудитом держави Україна за останні 30 років.
Президент Володимир Зеленський заявив, що аудит потрібен для того, щоб отримати “правильні” відповіді на всі важливі питання. “Вперше був проведений комплексний аналіз стану України, щоб зрозуміти, де саме і які саме були допущені помилки за ці роки”, — сказав він.
За словами глави держави, на основі цього аудиту поки розроблені основні вектори розвитку економіки до 2030 р., “щоб усі чітко розуміли, куди і чому вона буде рухатися”. А пізніше буде написана і Національна економічна стратегія до 2030 р., яка нібито повинна стати не декларативним, а обов’язковим для виконання всіма гілками влади планом або дорожньою картою.
І хоча Зеленський заявив, що аудит проводився не для того, щоб дорікнути в недопрацюваннях попередників, прем’єр-міністр Денис Шмигаль почав саме з цього. За його словами, нереалізований потенціал країни (нереалізований, звичайно ж, попередниками) становить воістину фантастичну цифру — $1 трлн. Тому завдання нинішньої влади Шмигаль бачить в його реалізації. Логіка цифр проста — скільки мільярдів за 30 років Україна втратила, стільки тепер за 10 років вона повинна надолужити.
За словами прем’єра, Україна за 30 років втратила внаслідок нереалізованого потенціалу:
-
земель (мораторій) — $85 млрд;
-
надр — $409 млрд;
-
води (зрошення і гідроенергетика) — $12 млрд;
-
лісів — $40 млрд;
-
транзитних можливостей — $407 млрд.
Що ж вони собою являють і наскільки досяжні, “ДС” запитала в експертів.
Макроекономіка та фінанси
Серед стратегічних цілей, які ставить перед собою українська влада, — досягти до 2030 р. кредитного рейтингу України рівня ВВВ (S&P, Fitch, Moody’s). Втім, влада і раніше мріяла про такі показники, але насправді рейтинги скотилися до В/B/Caa1.
Ще одне завдання — забезпечити співвідношення державного боргу до ВВП на рівні 30–40%. Але при сучасному рівні дефіциту бюджету (близько 7–8% ВВП) це нездійсненна мрія, оскільки діра в головному кошторисі країни перекривається в основному за рахунок позик.
Загалом уряд Шмигаля, як і попередники, проголошує поступовий вихід держави з активів банківської системи (до 25%), проте хто і як буде купувати той самий Приватбанк, поки що немає уявлення.
Згадана і улюблена тема чинного прем’єра — відродження фондового ринку, точніше, його капіталізації, до рівня 40–50% ВВП до 2030 р. Поки що все це виглядає як фантастика: про справжній стан ринку цінних паперів ми недавно писали.
Тим часом у деяких пунктах стратегії чітко присутня спадкоємність меседжів. Так, нинішня влада, по суті, позитивно оцінила наслідки “банкопаду”, проведеного попередньою владою, в ході якого було закрито близько 100 банків, назвавши це “очищенням” банківської системи. При цьому жодного слова про те, що такі дії викликали хвилю неплатежів вкладникам і, що найголовніше, скорочення кредитування економіки.
Щодо фінансової частини цієї візії-2030 є, так би мовити, і стратегічні зауваження. Дуже дивним виглядає мета — на 10 років зорієнтувати владу на “таргетування інфляції” і утримання дефіциту бюджету в межах 3%. Справа в тому, що йдеться про інструменти монетарної політики, які повинні застосовуватися відповідно до часу і ситуації. Пріоритет щодо утримання цін для Нацбанку закріплений в законі, але хто сказав, що норми повинні застигнути в моноліті на десятиліття? Для успішного розвитку пріоритетною метою могло б стати економічне зростання, а якщо раптом, скажімо, в 2025 р. вдарить чергова криза — може знадобитися підтримати приватний сектор за рахунок державного (тобто збільшити дефіцит) бюджету. Тому недалекоглядно зв’язувати руки монетарній владі на довгі роки вперед. Якщо це, звичайно, не просто декларативний документ (у чому запевняв президент).
Вигода — в лісі
Уряд, визначаючи стратегічні цілі на десятиліття вперед, дуже сильно прив’язується до подальшого збільшення використання природних ресурсів. Наприклад, втрати потенціалу за 30 років в лісовій промисловості і сфері переробки деревини оцінені в $40 млрд. І тепер ці втрати планується надолужити — одним із пріоритетів поставлено кратне збільшення виробництва і експорту продуктів переробки деревини та меблів, який на сьогодні становить менше $2 млрд. Фактично, оскільки експорт деревини з України на сьогодні і так заборонений, уряд обіцяє, що ліси в Україні будуть вирубувати тепер удвічі швидше.
Робиться ставка на збільшення розвідки і видобутку корисних копалин, які в минулі роки “недодали” Україні $409 млрд. При цьому прем’єр обіцяє, що видобуток буде нарощуватися не заради експорту сировини, а заради створення високотехнологічних виробництв, продукція яких потім буде експортуватися. Зокрема, планується збільшити частку експорту товарів середньо- та високотехнологічної переробки в загальній структурі експорту до 25%. Але як це буде досягнуто — поки незрозуміло. В векторах можна зустріти плани “збільшити високотехнологічні промислові сегменти на 30% на рік” або “збільшити частку доданої вартості високотехнологічних і середньотехнологічних секторів в загальній доданій вартості”, але конкретики поки ніякої.
Будемо з газом
Представлені вектори передбачають серед іншого і досягнення до 2030 р. енергетичної незалежності по газу і нафті за рахунок повного заміщення імпортних ресурсів власними, які будуть добуті після значного інвестування в розвідку і видобуток.
Однак, на думку директора спеціальних проєктів Науково-технічного центру “Психея” Геннадія Рябцева, цього неможливо досягти, оскільки в Україні просто немає такої кількості нафти, і самодостатність по нафті навіть не передбачалася в Енергетичній стратегії до 2035 р. Така сама ситуація і з газом. “Всі програми з нарощування видобутку газу провалені, тому чому це раптом буде збільшено видобуток газу?” — поцікавився експерт. Геннадій Рябцев пояснив, що інвестиції в енергетику загалом у цьому документі оцінюються в $40 млрд за 10 років, тоді як ще в 2012 р. компанія IHS CERA підрахувала, що для збільшення видобутку газу з 14 млрд куб. м на рік до 70 млрд куб. м щорічні інвестиції у видобуток потрібно збільшити в 10 разів — до $10 млрд.
Крім того, Геннадій Рябцев не розуміє, як уряд хоче забезпечити за наступні 10 років власне виробництво бензину і дизельного палива на рівні 30% від обсягу споживання, якщо сьогодні по бензину ця цифра становить 60%: “Україна в даним момент забезпечує себе бензином на 60 %, і 40% — це імпорт. Це що, потрібно скоротити власне виробництво?”. Також експерт вважає необгрунтованим креслити плани щодо бензину і дизеля на 10 років вперед, оскільки ніхто не знає, як у зв’язку з бурхливим розвитком електротранспорту виглядатиме споживання цих нафтопродуктів.
Цифри не танцюють
Деякі експерти вказують, що дані в документі суперечать суворій реальності. Павло Вернівський, експерт Інституту суспільних досліджень, зазначив на своїй сторінці в Facebook, що автори документа визначили суми необхідних інвестицій в житловий фонд на рівні $120 млрд. “Покажіть мені хоч одну країну, яка залучала інвестиції в будівництво!!! Хоч одну!!! Ну це ж повна маячня”, — сказав він. Також в документі зазначено суму необхідних інвестицій в агросектор на рівні $50 млрд, тоді як всього у світі, за словами Вернівського, з 2004 по 2011 рр. в агросектор було інвестовано $23 млрд. При цьому в Польщі, за даними її центробанку, з $236 млрд накопичених інвестицій безпосередньо в агросектор був притягнутий $1 млрд.
Головні претензії
Скепсис — це головна оцінка, яка червоною ниткою проходить через усі думки експертів, що розглядають вектори розвитку України до 2030 р. На думку Геннадія Рябцева, самих векторів занадто багато, немов Україна збирається разом рухатися у всіх напрямках, а на питання про ресурси, які потрібні для реалізації цих ідей, немає відповіді. “Якщо ресурси не визначені, то можна скільки завгодно розробляти різноманітні документи і як завгодно їх називати, але де брати кошти на виконання завдань? У цьому документі все тримається на залученні інвестицій, але всі дії уряду до цього дня свідчили, що ні про яке залучення інвестицій воно навіть уявлення не має. Навіть бюджет зверстаний, виходячи з запозичень”, — сказав він.
На думку Геннадія Рябцева, набагато доречнішим було б представлення плану дій уряду, який влітку цього року Верховна Рада не прийняла і відправила на доопрацювання, але його немає й досі. “А цей документ — це трактат, який справляє на дилетантів враження науково-обґрунтованого дослідження”, — сказав він.
У свою чергу, виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук зазначив, що він особисто брав участь в написанні як мінімум трьох стратегій розвитку України для попередніх урядів, але жодна з них так і не була виконана, оскільки реалізація наштовхувалася на конфлікти інтересів.
На його думку, нинішній уряд в цьому плані не буде відрізнятися від попередніх. “Навіть якщо у вас є правильні напрямки, але коли ви намагаєтеся їх реалізувати, то наштовхуєтесь на конфлікти інтересів, як політичні, так і фінансові. Та ж реформа митниці — це була прекрасна ініціатива, поки не сформувався “офіс контрабанди” — тіньова група людей, яка вирішує, хто буде прикривати поточні питання. І тут уже не важливо, кого призначають на митницю. Так воно приблизно працює і по всіх інших напрямках”, — сказав він.
Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса зазначив на своїй сторінці в Facebook, що віртуальні цифри втрат України за 30 років — це добре, але це — віртуальні цифри. “Реальні інвестиції обходять Україну стороною, тому що тут немає верховенства права… Зробіть судову реформу. Виконайте програму МВФ. Зробіть те, що Польща зробила 30 років тому. Не потрібно нічого вигадувати. І викиньте на смітник ваш смішний аудит. Тому що це вже занадто нагадує імпотента, який сидить в ліжку і розповідає дружині, як у них все може бути, замість того, щоб нарешті записатися до лікаря або принаймні купити віагру”, — сказав він.
Читайте також: “Показуха для Заходу”. Чому зайшли у глухий кут спроби розігнати КСУ і скасувати його рішення
