Американське видання The New York Times 16 лютого оприлюднило інформацію, щодо минулорічного референдуму в Нідерландах.
Згідно результатів розслідування випливає: росіяни дійсно зіграли важливу роль у нідерландському референдумі та діяли разом із євроскептичними партіями.
Ілюструючи перебіг подій видання New York Times акцентувало увагу на діях Гаррі ван Боммеля, одного із найпомітніших противників Угоди про асоціацію Україна–ЄС. Голандець та його “українська група підтримки” – осередок проросійськи налаштованих емігрантів відвідували громадські зібрання, виступали на телебаченні й використовували соцмережи, змальовуючи владу України як “кровожерну клептократію, не гідну голландської підтримки”.
Як визнав згодом сам Ван Боммель, “було дуже зручно показати, що не всі українці підтримують (Угоду з ЄС)”. Розповідали, що через угоду з Україною в Нідерланди приїде багато дешевих працівників під виглядом туристів, адже через угоду українцям дадуть безвізовий режим. Слід пояснювати, що безвізовий режим і асоціація – абсолютно різні речі.
Переконання, що угода передбачає безвізовий режим для українців – це далеко не останнє непорозуміння або свідома підміна понять агітаційної кампанії референдуму. Велика кількість голландців зовсім нічого не знали про Україну, а тому прислухалися навіть до неймовірних аргументів. Серед аргументів противників асоціації було навіть твердження, що самі українці не хочуть укладати цю угоду, а їх змушує ЄС. Лідерів соціалістів Гаррі ван Боммель під час кампанії також закликав не дратувати Путіна: “Росія бачить, що ЄС і НАТО йдуть на схід, але так і є, і треба зрозуміти Путіна”.
Хоча противники асоціації все ж засуджували анексію Криму Росією.
Ще один вживаний тезис противників – права тварин, яких на українських фермах нібито утримують у жорстокий спосіб. “Зелені” розклеювали в транспорті наклейки, на яких показували, в якій “тісноті” живуть кури на українських птахофабриках. Квінтесенцією фантазії був друк за кошти державного гранту туалетного паперу синьо-жовтого кольору в рамках кампанії проти асоціації України з ЄС.
Проте оцінюючи результати референдума, ми зробим невеличку ретроспективу.
Украина як випадкова жертва голандської демократії
Десять років тому Нідерланди сказали “ні” новій угоді про функціонування ЄС на референдумі, але до їхньої думки влада не прислухалася і ратифікувала документ. “Тепер буде реванш”, – прогнозували перемогу противникі угоди з Україною за кілька днів до референдуму. Вони хотіли знайти спосіб виплеснути антиєвропейські настрої .Незгідні визнають відкрито, що виступають проти ЄС, він для них – бюрократичний проект, який постійно розростається і створює все нові проблеми”, – розповідає голландський політолог Тоні ван дер Тохте. Вже пізніше до кампанії проти угоди приєдналася Партія соціалістів, а також їх антагоністи з праворадикальної Партії свободи. У кампанії “проти” активну участь взяли і “зелені”. 
Повертаючись в наші дні, зазначимо, що стратегія справді була зручною, але неправдивою. Найактивніші члени “псевдоукраїнської команди” насправді були з Росії або з російськомовних регіонів України, та вони чітко слідували лінії Кремля. Поки незрозуміло, чи була українська команда напряму керована з РФ, чи діяла з власних симпатій, та пан Ван Боммель визнав, що не перевіряв їхні паспорти.
Примітно, що NYT називає референдум не так антиукраїнським, як антиєвропейським. “Голландський референдум у квітні минулого року став тараном, націленим на Євросоюз”, – йдеться у статті.
Референдум у Нідерландах став передвісником подальших подій – Brexit та обрання Дональда Трампа президентом США. Нині лунають попередження, що росіяни активно втручаються у підготовку до цьогорічних виборів у Франції, Німеччині і, можливо, в Італії, що стало відлунням втручання Москви у президентські вибори в Сполучених Штатах. Нідерланди проводять свої власні національні вибори 15 березня, і тамтешня розвідка каже, що зарубіжні країни, зокрема Росія, сотні разів за останні кілька місяців намагалися проникнути в комп’ютери державних установ і підприємств. Голландська газета Volkskrant повідомила минулого тижня, що до цього причетні ті ж дві російські хакерські групи, що були залучені до передвиборчої активності в США. Та йдеться не лише про комп’ютерні системи.
“Реальний ризик становлять популісти, які просувають, свідомо чи несвідомо, російський порядок денний – з тих міркувань, що він шкодить статус-кво в Європі, який вони й самі хочуть знищити. Все, що потрібно Росії – це щоби ми сиділи склавши руки і дозволили популістам нав’язувати їх волю”, – цитує NYT Сійбрена де Йонга з Гаазького центру стратегічних досліджень.
Між тим через катастрофу MH-17, до якої була причетна Росія, в Нідерландах не надто електорально вигідно світити свої російські зв’язки. “Навіть Герт Вілдерс, антиєвропеєць та противник іммігрантів, борець з істеблішментом, зберіг дистанцію від Москви, на відміну від лідерів популістських сил у Франції і Італії”, – зазначає NYT.
Проте якщо сам пан Вілдерс, чия партія лідирує в опитуваннях громадської думки, не є союзником РФ, його євроскептичний порядок денний чудово узгоджується з порядком денним Кремля. В опублікованій торік доповіді голландської спецслужби AIVD зазначено, що виміряти масштаб проросійського втручання вкрай важко, оскільки зусилля Москви відбуваються “у сутінковій зоні між дипломатією та роботою спецслужб”. Однак у доповіді зазначено, що в Нідерландах Москва використовувала “мережу контактів, побудованих протягом багатьох років”. Один з таких контактів – Володимир Корнілов, росіянин за походженням, історик і політичний аналітик, який народився в Росії, зростав у Донецьку, а нині живе в Гаазі, де створив дослідницький центр “однієї людини” за назвою Центр євразійських досліджень. До голландського референдуму Корнілов провів кампанію проти Угоди про ассоціацію з Україною, представляючись “українським емігрантом в Гаазі” (хоча насправді він більшу частину своєї кар’єри працював на РФ. – ЄП).
Резюмуючи вищевикладене зазначим, що робити з угодою, яка вже підписана, ратифікована Європарламентом, всіма країнами ЄС і Україною, досі в Нідерландах чітко сказати ніхто не може. Таких прецедентів ще не було.
Але вона залишається одним із каменів спотикання на шляху Євроінтеграції.
Зміст рослідування викладений скорочено, повний текст публікації читайте на сайті NYT.
