Посол США в Україні Марі Йованович (в центрі) стала ціллю атак оточення президента України Петра Порошенка
Скандал навколо заяв генерального прокурора Юрія Луценка про посла США в Україні Марі Йованович і директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника не вщухає.
Чи досяг він цілей, які могли ставити його організатори – у матеріалі.
Одповідь Луценка
Інтерв’ю генпрокурора Луценка американському політичному виданню The Hill, в якому він атакував посла США в Україні Йованович і директора НАБУ Ситника, через день після оприлюднення продовжує розбурхувати українські політичні кола.
Емоції просто переповнюють лобі НАБУ, яке очікувано заступилося за Йованович і Ситника, і взагалі прийняло звинувачення Луценка на свій рахунок.
Так, народний депутат Світлана Заліщук, яка належить до лобістів антикорупційних органів і має доступ в американське посольство, охарактеризувала удар конкретно по Йованович, як “небезпечну геополітичну шизофренію”, мовляв, як можна записувати у вороги дипломата країни-партнера №1 в момент протистояння з Москвою.
“Насправді потрібно розуміти, що це не особиста творчість Луценка, а узгоджена кампанія з Порошенком. Її головна мета – це нокаут керівнику НАБУ. Не вийшло через ручного аудитора, не знайшлося достатньо компромату, і на тлі питань до НАБУ щодо розслідування по Гладковському (звинувачення в махінаціях в Оборонпромомі проти колишнього заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони Олега Гладковського. – прим. ред.) – дуже зручний момент… Президент руками Луценка намагається нейтралізувати критику з боку американців щодо корупції української влади, а також підсилює образ “ворогів української влади” серед опозиційних політиків і громадських активістів”, – написала на своїй сторінці в Фейсбуці парламентарій Заліщук, яка нещодавно заявила про вихід з фракції БПП у зв’язку з незгодою з політикою влади.
До речі, Порошенка в день виходу одкровень Луценка не було в країні: він брав участь в неформальному міні-саміті “Україна – ЄС”. “Але відсторонитися від сказаного Луценком у президента не вийшло. Всім же зрозуміло, що політичний генпрокурор без узгодження з Порошенком не дозволив би собі вольностей”, – реагує політолог Анатолій Октисюк.
Як відомо, в інтерв’ю The Hill Луценко відзначився кількома гучними заявами. Він звинуватив Йованович в тому, що та на першій же зустрічі спробувала вручити йому список деяких українських громадян, яких Генпрокуратура не повинна залучати до відповідальності. Луценко нібито відмовився піти назустріч. Ще одна претензія до американського посла стосувалася фінансової допомоги США в розмірі понад $ 4 млн на реформування Генеральної прокуратури України, яка так і не дісталася ГПУ.
Державний департамент у відповіді The Hill заявив, що США більше не підтримують фінансово українську Генпрокуратуру, хоча після Євромайдану “дійсно намагалися підтримувати фундаментальну реформу системи правосуддя, в тому числі ГПУ”, проте через нестачу “політичної волі до реформування” перевели її “більш продуктивним проектам”.
Звинувачення на адресу Йованович щодо списку “недоторканних” там назвали “відверто сфабрикованими”.
Але ще Луценко заявив The Hill, що ГПУ розслідує підозру у втручанні в президентську кампанію в США 2016 року. Йдеться про так звану “амбарну книгу” Партії регіонів, в якій фігурували суми, нібито передані найнятому американському політтехнологу Полу Манафорту, який згодом очолив виборчий штаб Дональда Трампа. У розслідуванні фігурує директор НАБУ Ситник, а також аудіозапис, де людина з голосом, схожим на Ситника, стверджує, що підігравав “зливом” даних з амбарної книги супернику Трампа кандидату Хілларі Клінтон.
Спікер Держдепу повідомив The Hill, що офіційні особи “в курсі новин щодо Ситника”.
В Україні інтерв’ю Луценка обговорювалося укупі з чутками про достроковий від’їзді Йованович з країни.
Натяки через твіти
Все стало набагато цікавішим, коли в конфлікт по суті втрутився сам американський президент. У своєму мікроблозі в “Твіттері” Трамп процитував заголовок колонки журналіста The Hill Джона Соломона, який поговорив з Луценком. “Російська змова зникає, а українська змова у допомозі Клінтон з’являється”. Вона була опублікована в тому ж виданні невдовзі після виходу інтерв’ю.
А раніше Трамп ретвітнув посилання на статтю, в якій говориться про підігравання Ситника штабу Клінтон.
За інтересом Трампа до версії про втручання Києва в американські вибори, яку підігріло інтерв’ю українського генпрокурора, може ховатися велика гра, розпочата за океаном.
“Наша влада не могла ініціювати вихід Луценка за визначенням. Ідея виходила з США”, – сказав екс-спікер МЗС України Олег Волошин.
Судячи з випадів Луценка проти Ситника в інтерв’ю, в команді Порошенка дійсно побачили тут можливість звести рахунки не стільки з послом Йованович, у якої добігає кінця термін ротації, скільки з директором НАБУ Ситником, який, незважаючи на загравання з різними групами впливу, все одно орієнтується на американське посольство, чиїм ставлеником і вважається.
“Найгірше, якщо наші стали жертвою гри американських гравців і їх гінців-консультантів, які могли запропонувати “допомогти Трампу” дістати обвинувачів у “справі Манафорта” в обмін на карт-бланш для зведення рахунків з Ситником і умовним “колом друзів” нинішнього американського посла (тим самим антикорупційним лобі. – прим. ред.). Тоді в США збільшиться число тих, хто вважає Україну basket case (безнадійною справою). А потім сюрпризом для наших стане те, що у наступного посла буде приблизно те ж саме коло друзів”, – міркує виконавчий директор Міжнародного фонду “Відродження” Олександр Сушко на своїй сторінці в Фейсбуці.
Осад залишиться
Йованович в будь-якому випадку досидить в Києві до терміну ротації, з чим згодні джерела у Вашингтоні і співрозмовники в групі підтримки НАБУ, які бувають в американському посольстві. Останні кажуть, що у тих дипломатів, з якими їм довелося спілкуватися, атака на посла через пресу викликала гнів і підозру, що такими методами оточення президента хоче нейтралізувати посольство напередодні виборів, щоб уникнути можливої критики щодо їх чесності.
Не дивно, що політичні суперники Порошенка не забули зіграти на загострених протиріччях посольства і Банкової. У четвер, 21 березня, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков зустрівся з Йованович. У глави МВС самого складні стосунки з Порошенком. Раніше він звинуватив його в створенні системи підкупу виборців шляхом виплати матеріальної допомоги в обмін на лояльність. З Йованович міністр обговорив “актуальні питання щодо забезпечення чесних і прозорих виборів, безпеки і недопущення провокацій на виборчих дільницях під час голосування”.
“Зустріч по гарячих слідах скандалу з критиком президента показова”, – вважає політолог Октисюк.
На його думку, конфлікт напевно негативно відіб’ється на відносинах хоча б на рівні посольства – особливо, якщо Порошенко збереже президентський пост. “Навіть досвідчені політики досі не засвоїли простий урок: звинувачення в бік офіційної особи США сприймаються, як звинувачення самої країни”, – зазначає єврооптиміст народний депутат від “Самопомочі” Олена Сотник.
“Але Вашингтон не може відмовитися підтримувати цю або наступну владу в Україні, адже це рівносильно геополітичному програшу Москві”, – наполягає експерт Волошин.
Київ може просто почати зловживати таким ставленням.
“У якийсь момент влада в Києві зрозуміла, що можливості американців впливати на процеси в Україні обмежені. І якщо вони будуть вирішувати свої завдання, які ситуативно збігаються з інтересами США, це буде найбільш виграшна тактика. Але все розуміючим американцям було б вигідно, якби вона реалізовувалася мовчки, без скандалів, які виставляють їх в невигідному світлі. І у Вашингтона набагато більше поле для маневру і засобів для приведення до свідомості тих, хто загався. Ми постраждаємо, вони – ні”, – резюмує доцент Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Шевченко Микола Капітоненко.
Джерело в експертних колах, близьких до Держдепу, каже, що Київ, ймовірно, невірно зрозумів сигнали з Вашингтона.
“Трамп і його оточення зацікавлені в тому, щоб отримала підтвердження версія про українське втручання в американські вибори на боці Клінтон, яка переб’є справу про російське втручання на стороні Трампа. Швидше за все, на цю тему і був контакт представників Білого дому з Банковою. Однак під цю справу у Порошенка, мабуть, спробували вирішити і свої проблеми з НАБУ, і з Йованович, яка, як вважають на Банковій, курирує Ситника. А заодно вдарити і по її колишньому заступнику Кенту, який зараз займає великий пост в Держдепі і також підтримує НАБУ. Але у Порошенка не врахували, що посол США – це не людина, а інститут. І атака на посла – це атака на Америку з усіма наслідками. Тому так просто історія для Порошенка вже не закінчиться. Що ж стосується Йованович, то вона досидить до кінця своєї каденції. І її замінить посол, якого підбере Філіп Рікер – перший заступник помічника держсекретаря США з питань Європи та Євразії. Він якраз недавно заступив на свою посаду. Але по відношенню до нинішньої української влади він налаштований ще більш негативно, ніж Йованович. І її виступ щодо порушень на виборах і корупції в оборонці було ініційовано з подачі Рікера. Тому уявлення Порошенка та й взагалі української еліти, що Йованович і інші залишки людей, призначених ще при Обамі, це проблема – помилкове. Справжні проблеми почнуться, коли прийдуть люди Рікера”, – каже джерело.
Читайте також: Антиамериканські маневри Порошенка
