Безглуздість офіційних пояснень блокування соцмереж легко обгрунтувати декількома кліками мишки. Справжні ж причини введення контролю в інтернеті дещо інші
Український уряд чітко дав зрозуміти, що це рішення – це питання безпеки, а не свободи слова”, – так підтримали в НАТО указ Петра Порошенка про блокування російських соцмереж, який набув чинності.
“Не можна карати засоби поширення новин”, – запевняє керівник німецького відділення організації “Репортери без кордонів” Крістіан Мір, який вважає, що забороні можна було б протиставити якісну журналістику.
Єдиної точки зору на резонансне рішення РНБО, підтримане президентом, про блокування соцмереж ВКонтакте, Однокласники і ще низки інтернет-ресурсів, немає не лише в українському суспільстві, а й серед західних партнерів України.
При цьому всі дискусії на вказану тему майстерно зводяться до питання про те, потрібно чи не потрібно блокувати соцмережі, розділяючи суспільство на “своїх” і “чужих”.
Водночас, мало хто намагається розібратися, для чого саме було прийнято таке рішення і проаналізувати офіційні пояснення з цього приводу. А вони викликають дуже багато запитань.
“Для України зараз більше підходить шлях, яким пішли Об’єднані Арабські Емірати – держава, поряд з якою триває війна й існує постійна загроза з боку терористичної організації ІДІЛ, і саме тому ОАЕ блокують на своїй території інтернет-ресурси терористів”, – такий приклад благотворного впливу інтернет-цензури наводить нардеп-радник міністра МВС Антон Геращенко.
У зв’язку з цим виникає закономірне питання.
Або пан Геращенко, а разом з ним вся РНБО разом узята не вважають терористичними потужні новинні ресурси РФ і сепаратистів, спрямовані на розпалювання національної ворожнечі, пропаганду насильства, що заохочують війну на сході України, але знаходяться у відкритому доступі. Або ці ресурси не такі небезпечні для інформаційної безпеки держави, як ВКонтакте і Однокласники.
Інакше чим пояснити той факт, що соцмережі держави-агресора можна заблокувати протягом декількох годин після підписання указу президентом, а до відверто антиукраїнських сайтів забезпечено відкритий доступ?
У цьому легко переконатися, набравши в пошуковому рядку адреси російських і сепаратистських інформаційних ресурсів, доступ до яких відкритий з будь-якої точки України, незалежно від провайдера, що надає доступ до інтернету.
Але, можливо, ВКонтакте і Однокласники справді більш небезпечні ніж зазначені сайти? Тоді давайте порівнювати. Легко переконатися, що кількість антиукраїнських груп у цих соціальних мережах становить в середньому від 2 до 7 тисяч осіб.
Тепер давайте відкриємо не заборонений поки в Україні Facebook і подивимося на чисельність подібних груп у цій мережі: від 20 до 60 тисяч.
Чому тоді не заблокували Facebook? Де логіка і послідовність у забезпеченні інформаційної безпеки країни?
А розповіді про необхідність блокувати соцмережі, бо через них російські спецслужби збирають і обробляють інформацію українських користувачів, взагалі не на жарт турбують.
Як зауважив глава декількох хостингових компаній Олександр Ольшанський: “Бекання про те, що справа не в контенті, а в зливі даних ФСБ – ще гірше, враховуючи, кому належать мобільні оператори”.
Експерт натякає на те, що в кожному з трьох найбільших операторів мобільного зв’язку є російський капітал. І дані, отримані від мобільного оператора, настільки ж інформативні, як і зібрані в соцмережах.
Понад те, якщо далі заглиблюватися в проблему забезпечення безпеки країни, нехай головнокомандувач з паном Турчиновим і пояснять, чому такі стратегічно важливі підприємства, як “Укренерго”, “Укрзалізниця”, “Енергоатом” і навіть “Укроборонпром” обслуговуються в російських банках або їхніх українських представництвах.
Причому мова йде не лише про поточні рахунки, а й про кредитні лінії і заставне майно більш ніж 70 українських стратегічних підприємств. При цьому санкції щодо російських банків не стосуються “Альфа-Банку”, “Укрсоцбанку” та “Форвард-Банку”, які працють в Україні та кінцевими бенефіціарами яких є російські громадяни. Але ж небезпека для України криється далеко не в цьому, а в соціальних мережах.
“У всьому світі застосовуються обмеження ресурсів, які загрожують безпеці держави”, – повідомляє у відеоролику, розміщеному на правах реклами в Facebook нардеп від БПП Володимир Ар’єв.
І з ним важко не погодитися. Нагадаємо, у найбільш гострі в соціальному і політичному плані моменти інтернет повністю або частково блокували уряди Тунісу, Єгипту, Сирії, Лівії.
Крім того, на постійній основі блокують доступ до інтернет-ресурсів, які критикують діючу владу, в Північній Кореї, Ємені, Бірмі, Пакистані, Бангладеш, Бахрейні, Ефіопії, Узбекистані, Туркменістані, Росії.
Тобто Україна опинилася в неоднозначній компанії країн, які активно використовують інтернет-цензуру.
Більш того, представник БПП забув згадати про те, що інтернет-цензура “в усьому світі” застосовується комплексно – як щодо антиурядових ресурсів, так і по відношенню до сайтів, які підпадають під кримінальне законодавство кожної окремої країни.
Але в Україні вирішили не вчиняти настільки суворо, тому доступ до ресурсів, які прямо порушують кримінальне законодавство України, як і раніше відкритий.
Наприклад, на сайті забороненої два роки тому Компартії України, який оновлюється щодня, можна дізнатися про неприпустимість розриву відносин “з братнім російським народом” і про те, що Україна взяла курс на фашизм. Зрозуміло, всі публікації щедро ілюстровані забороненою комуністичною символікою.
Або наприклад, заборону на торгівлю наркотиками креативно обходять десятки інтернет-магазинів з продажу будь-яких нарковмісних препаратів, при цьому не заслуговуючи на жодну увагу з боку поборників безпеки України.
При цьому щорічно в країні від вживання наркотиків та пов’язаних з цим захворювань помирає за найскромнішими підрахунками до 12 тис. осіб на рік – це в п’ять разів більше, ніж загиблих з початку АТО військовослужбовців ЗСУ (за офіційними даними станом на лютий – 2197 осіб ). Але виходячи з відсутності реакції на функціонування таких ресурсів, певно, національній безпеці вони не загрожують.
Або вже зовсім банальний приклад, який буде цікавий борцям за моральні підвалини українського суспільства. Проституція в Україні офіційно заборонена. Але в будь-яку годину дня і ночі, цей сегмент “сфери послуг” доступний онлайн будь-якому українському інтернет-користувачеві.
Відповідно, справжні причини вибіркового блокування певних інтернет-ресурсів бачаться в іншому. І найкраще їх позначив Юрій Луценко – чотири роки тому, коли він був ще одним з рядових опозиціонерів.
У квітні 2013 року він заявив, що у нього є інформація про підготовку в Адміністрації Януковича сценарію з локального відключення інтернету і мобільного зв’язку в період президентських виборів.
Таким чином, соратники Януковича готувалися залишити опозиційні сили без можливості оперативної координації своїх дій через соціальні мережі.
Тоді в Інтернет-асоціації України підтверджували, що технічно це складно, але цілком реально – все залежить від того, які ресурси на це буде кинуто.
Про те, що такий сценарій не був фантастикою, свідчить досвід Арабської весни – серії громадянських повстань у двох десятках арабських країн, під час яких доступ до інтернету було заблоковано.
Схожий механізм використовують в Таджикистані в період президентських виборів – на цей час в країні блокують всі інтернет-ресурси опозиційних сил.
Тепер повернемося до України. З огляду на рейтинг Петра Порошенка та його політичної сили, який стрімко падає, і дедалі примарнішу для них перспективу отримати хоч якісь бонуси в ході майбутньої передвиборної гонки, не виключено, що в Адміністрації Порошенка за аналогією з адміністрацією екс-президента втікача відпрацьовують сценарії екстреного “модерування” соцмереж.
Обкатку проходять технічні моменти – наскільки оперативно й ефективно це можна зробити. Одночасно з цим зондується можлива реакція західних партнерів на такий хід, зважуються всі “за” і “проти”.
Іншими причинами вкрай складно пояснити нинішню ситуацію з блокуванням соцмереж, яка, якщо вірити офіційним поясненням, занадто нагадує відрубування руки по лікоть через хворий мізинець.
