Politerno > Статті > Ні обіцянок, ні посадок. Основні причин, чому падає рейтинг Зеленського

Ні обіцянок, ні посадок. Основні причин, чому падає рейтинг Зеленського

  • Жовтень 15, 2019
  • 567 Переглядів
  • 0

Рейтинг Володимира Зеленського в жовтні впав відразу на 7%Про це говорять результати опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС).

Якщо раніше підтримка Зе трималася на рівні 73%, то в перші тижні жовтня вона опустилася до 66%.

Ще одне опитування – Центру Разумкова, напередодні зафіксував зниження в жовтні числа українців, які вважають, що події в Україні розвиваються в правильному напрямку. Цей показник у вересні, в порівнянні з серпнем, зменшився з 57% до 45%. При цьому, 29% українців думають, що події розвиваються в неправильному напрямку (у вересні таких було 17%).

Це збіглося з тим, що новий президент восени якраз увійшов в повну силу своїх повноважень. Лояльна йому Рада призначила “зелений” Кабмін і генерального прокурора. Вся повнота влади опинилася в руках у Зеленського. Як і відповідальність за те, що відбувається в країні, яку Зе досі перекладав на “папєрєдніків”.

Перші півтора місяці повноцінного президентства відразу дали значний відтік популярності. Що зробив і чого не зробив Зеленський, щоб отримати такий результат – у матеріалі.

Невиразна позиція по Донбасу

Основною причиною просідання рейтингу вбачається двозначна позиція Зеленського по Донбасу. Опитування КМІС проводилося з 9 по 11 жовтня – після першого майдану проти “формули Штайнмайера”. Тобто на результати ця подія скоріш за все вплинула.

Можна припустити, що просадка трапилася через тих, хто проти надання Донбасу особливого статусу. Однак на наступний день після нього було зірвано розведення військ в Петровському і Золотому. І це не могло викликати симпатії у тих, хто за виконання Мінських угод і мир “любою ціною”.

Тобто одними своїми діями – підписанням формули Штайнмайера – Зеленський відвертає від себе супротивників особливого статусу. А коли намагається реабелітуватись перед ними – то втрачає підтримку прихильників “мирного врегулювання”.

І це лише окремий приклад того, наскільки двоїста і невиразна позиція президента з питань вирішення конфлікту на Донбасі. З одного боку він заявляє, що готовий до непопулярних кроків аби зупинити війну. З іншого – критикує Мінські угоди і відмовляється від рішень, під якими сам підписався напередодні. Це доводить той факт, який і впливає на падіння рейтингу – у Зеленського немає чіткого плану вирішення конфлікту на сході України.

Посадок немає

Другий пункт, якого чекають і не можуть дочекатися від Зеленського – це обіцяні ним посадки топових корупціонерів. Яких, як неважко здогадатися, немає.

Це перш за все стосується Петра Порошенка і його оточення, проти яких порушено понад десятка справ (переважно за заявами колишнього заступника голови АП Януковича Андрія Портнова). Однак ні в одному з них ще немає підозрюваних.

Хоча, новий генпрокурор, призначений в кінці серпня, міг уже давно попросити зняти з Порошенка недоторканність.

Однак зараз, за ​​словами Портнова, йде зворотний процес – генпрокурор навпаки блокує будь-які слідчі дії по екс-президенту.

З топових фігурантів минулої влади арештований тільки колишній заступник міністра окупованих територій Юрій Гримчак, якого “брали” ще за генпрокурора Луценка. І екс-нардеп Сергій Пашинський. Та й останній швидше виняток, який стався завдяки зусиллями того ж Портнова і розглядається багатьма як повторення історії з екс-регіоналом Єфрємовим – потрібен цап-відбувайло.

Інакше кажучи, замість посадок тих, хто грабував Україну останні п’ять років – і проти кого народ підтримав самого Зеленського – у президента створюють видимість боротьби з корупцією. Питання – чим ця влада відрізняється від минулої.

Пропозиції з продажу землі

Одна з найскандальніших пропозицій “Слуги народу” – це ідея продавати сільськогосподарську землю. Мораторій на це діє в Україні багато років.

Більшість українців, за соціологією, проти продажу. Є обгрунтований острах, що землю – останній актив України – скуплять іноземці або великі власники. І почнуть використовувати її в порушення норм землекористування – після чого чорноземи доведеться десятки років рекультивувати.

Влада намагається згладити цей момент і обіцяє поетапне впровадження торгівлі землею. Обіцяє кредити і пільги українським громадянам і компаніям. Однак мало хто вірить в ці обіцянки.

За опитуваннями населення, 57% населення проти продажу землі. І пропаганда зняття мораторію з боку влади породжує зворотний ефект – Зеленський бере на себе негатив цієї історії.

Грантоїди і порохоботи у владі

Кадрові призначення Зеленського навряд чи викликають захват у населення. На перші посади в країні потрапили люди, які ніяк і ніде себе не зарекомендували.

А дехто з них був фанатом попередньої влади.

Так, прем’єр-міністр Олексій Гончарук ще до інавгурації Зеленського не втомлювався хвалити “досягнення” Петра Порошенка.

Порохоботом-ЛОМом був і голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія.

Також викликає подив “грантоїдський” десант в команді Зеленського. З цих структур генпрокурор Руслан Рябошапка, звільнений Данилюк та й Гончарук теж.

Грантоїди і порохоботи в цілому виступають за курс, що проводився Порошенком, розходячись лише в деталях. За Зеленського ж голосували з метою повної зміни цього курсу. І коли нові чиновники починають говорити те ж саме, що і старі – це б’є насамперед по президенту, який їх привів до влади.

Читайте також: Шоу як у Путіна. Що пишуть світові ЗМІ про прес-марафон Зеленського

Відсутність заходів по зниженню тарифів

Однією з головних претензій до старої влади був багаторазовий ріст комунальних тарифів. Хоча газ – базовий елемент ціни на компослуги – видобувається в Україні, та собівартість його видобутку в тому ж обсязі не росла.

Тобто населення за фактом пограбували. Що і послужило причиною нульового рейтингу Яценюка і його партії “Народний фронт”.

У Зеленського такого громовідводу немає – і в очах виборця за тарифи відповідати буде він.

Міністри, введені “Слугою народу”, чітко говорять, що перегляду тарифів не буде, вони повинні бути “ринковими”, а кількість субсидіантів треба скорочувати.

Логічно, що відсутність виразної позиції президента з цього питання на його користь не грає. Хоча до виборів він і обіцяв, наприклад, взагалі скасувати комуналку для людей старше 70 років.

Відсутність заходів по збільшенню зарплат і пенсій

Команда нового президента прямо заявляє, що значного зростання соцстандартів не передбачається. Закладені в бюджет збільшення пенсій і прожиткового мінімуму – чисто косметичні.

Глава фракції “Слуга народу” Давид Арахамія заявляв, що підвищувати соцстандарти – “перекривати кисень наступним поколінням”. А в проекті бюджету на 2020 рік зросли видатки тільки на війну.

Крім того, уряд і фракція “Слуга народу” готують новий Трудовий кодекс, який повинен спростити процес звільнення і взагалі сильно збільшує права роботодавців на шкоду інтересам найманих працівників.

Явна залежність від Коломойського

Володимир Зеленський за п’ять місяців президентства не зробив жодного кроку, щоб відмежуватися від зв’язків з олігархом Ігорем Коломойським.

Зв’язки ці досить очевидні – в оточенні Зе багато людей, які так чи інакше працювали з Коломойським (навіть охороняє його колишній начальник служби безпеки олігарха Максим Донець).

При цьому президент ухильно висловлюється з проблеми “ПриватБанку”, націоналізацію якого хоче оскаржити бізнесмен. Якщо у нього все вийде, це може завдати удару по фінансовій системі України. Але Зеленський говорить, що “не впливає на суди”.

Також Зе уникнув відповіді на питання про роль менеджерів Коломойського в державних компаніях.

У те, що президент дійсно настільки відсторонений від цієї проблеми, як він хоче це подати – слабо віриться. Зеленський досить детально висловлює свої претензії до тих чи інших людей, які йому не подобаються, а у випадку з Коломойським – він сама нейтральність.

Вал невиконаних обіцянок

Володимир Зеленський багато обіцяв на етапі передвиборчої кампанії. Але мало зробив.

Безліч обіцянок стосуються війни і Донбасу. Він заявляв, що там перестануть стріляти, але по факту не зміг навіть провести розведення військ. Говорив, що потрібно платити пенсії жителям непідконтрольних територій, але за фактом нічого не зробив у цьому напрямку.

Хоча можна було, наприклад, зняти хоча б ряд бюрократичних обмежень для пенсіонерів: наприклад, необхідність мати реєстрацію на підконтрольній території.

Замість цього вводяться ще гройсмановські норми, які лише ускладнюють життя українцям в ОРДЛО – наприклад, наказують перевозити дітей тільки по закордонному паспорту. А держбанки вимагають у них верифікації особистості, інакше погрожують заблокувати рахунки.

Обіцяючи перед виборами “уважно вивчити” закон про тотальну українізацію, підписаний Порошенком, Зеленський грав на почуттях східного електорату, адже депутати “Слуги народу” і міністри уряду Гончарука кажуть, що цей закон потрібно не переглядати, а виконувати.

У ньому, нагадаємо, прописана повна українізація освіти, охорони здоров’я і сфери послуг з “мовний поліцією” і штрафами за порушення, що не може не подобатись більш радикальному і вимогливому виборцю Західної України, який не проковтнув навіть “формулу Штайнмайєра”.

Тобто Зе продовжує в цьому питанні повністю політику свого попередника – з закономірним відображенням в рейтингах. З урахуванням того, що за Зеленського голосували переважно російськомовні регіони.

У цілому невиразна позиція по більшості питань

У Володимира Зеленського немає з жодного питання сформованої думки і якоїсь чіткої стратегії.

По Донбасу, як вже згадувалось, президент її до цих пір так і не озвучив – ніхто не знає, що він хоче зробити з цією проблемою. Немає жодного опублікованого проекту реформи у будь-якому ключовому для країни напрямку.

Якщо не вважати такими програму Кабміну з шапкозакидальними “40% зростання ВВП” і “50 мільярдами доларів інвестицій”.

Тобто, чим взагалі буде займатися президент і вся його вертикаль – незрозуміло.

Та й по більш дрібним питанням у Зеленського майже немає сформованої позиції. Це було добре помітно під час його прес-конференції, де на кожне гостре питання він або говорив, що не в курсі, або давав по кілька різнопланових відповідей. З яких не можна було скласти єдиної думки про предмет – як його бачить президент.

Зрозуміло, що це викликає розчарування у населення. Багато хто ще, звичайно, чекає, що визначеність президент дасть в недалекому майбутньому. Але стає все більше тих, хто у це вже не вірить.

Читайте також: Українці перестають вірити Зеленському

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь