Отже, Володимир Зеленський отримав, що хотів. Його законопроєкт №5599 про олігархів прийнятий Верховною Радою в другому читанні і в цілому. І звичайно, тепер він сам, його Офіс і всі “слуги народу” будуть хвалитися цією перемогою і розповідати, який це рішучий крок у боротьбі з олігархами.
Однак парадокс у тому, що насправді ніякий крок ще не зроблений. Закон буде введено в дію лише навесні, через пів року після його опублікування. А значить, всі ці засідання РНБО, на яких буде вирішуватися, кого вносити до реєстру олігархів, а кого — помилувати, почнуться не раніше квітня. І лише після цього можна буде говорити про якісь наслідки для фігурантів реєстру.
На даний момент головний наслідок — зовсім в іншому. Зеленський повністю прогнув Верховну Раду під себе. Мова йде не тільки про те, що він отримав потрібний результат по проєкту №5599. Завдяки цьому голосуванню Банкова впровадила в парламентську практику нову процедуру другого читання законів, яка перетворює депутатів опозиційних фракцій у статистів, а сам процес голосування — в порожню і швидку формальність.
Перемога Зеленського і Коломойського
Нагадаємо, що пів року тому, 5 березня, держсекретар США Ентоні Блінкен оголосив про внесення Коломойського і найближчих членів його сім’ї до списку санкцій “через причетність до значної корупції під час перебування на посаді голови Дніпропетровської ОДА в 2014-2015 роках”. Блінкен додав, що “нинішні невпинні спроби Коломойського похитнути демократичні процеси і інститути України представляють серйозну загрозу її майбутньому”.
“” У Вашингтоні чекали, що Зеленський відреагує на цей сигнал конкретними діями проти Коломойського — санкціями РНБО, порушенням кримінальних проваджень і т. п. Однак з Києва пішли відповідні сигнали зовсім іншого змісту: мовляв, ми будемо боротися з олігархами як явищем.
Вже 12 березня Зеленський виступив з відеозверненням до громадян України, в якому оголосив, що олігархічному класу в Україні приходить кінець. “Ми чітко бачимо різницю між поняттями “великий бізнес” і “олігархічний клас”. А ось прізвища тут не мають ніякої різниці”, — підкреслив він. У тому ж відеозверненні він заявив: “Що стосується санкцій США відносно колишніх власників Приватбанку, ми підтримуємо це рішення і працюємо над тим, щоб повернути в Україну кошти”.
Тобто він грубо спотворив офіційну позицію США, зробивши вигляд, що Вашингтон ввів санкції проти Коломойського як колишнього власника Приватбанку, а не як колишнього голови ОДА, причетного до корупції.
Через місяць на РНБО Зеленський заявив про необхідність розробити законопроєкт про олігархів. І вже 2 червня він вніс цей проєкт до парламенту. Коломойський був задоволений, напевно, не менше, ніж сам Зеленський. 1 липня ініціативу Зеленського в першому читанні підтримали практично всі депутати, які орієнтуються на Коломойського, з числа членів фракції “слуг народу” і групи “За майбутнє”. Навіть позафракційний Олександр Дубінський, виключений із фракції “слуг” після попадання до списку санкцій США, і той проголосував “за”. Після вигнання з фракції він нещадно критикує Зеленського і “слуг”, але він не міг не підтримати закон, вигідний Коломойському.
У Коломойського тут подвійна вигода. По-перше, цей закон — обманка для американців, яка не представляє для Коломойського ніякої загрози, і яка відводить від нього загрозу серйозніших заходів. Яких заходів хоче Вашингтон, публічно роз’яснило посольство США через “Дзеркало тижня” на початку липня: “Пан Коломойський — громадянин України, який скоїв більшість своїх корупційних дій в Україні проти української компанії, а в українських правоохоронних органів є всі повноваження розслідувати ці злочини з метою залучення пана Коломойського до відповідальності за будь-які злочини, які він, можливо, зробив”.
По-друге, це ще і обманка для українців. Цей закон може бути використаний проти кожного бізнесмена, чиї активи коштують 2,27 млрд грн, або $85 млн за поточним курсом НБУ. За оцінкою Forbes.ua, таких людей в Україні більше сотні. І поки РНБО буде вирішувати їхню долю, Коломойський зможе спокійно зміцнювати свій олігархічний вплив.
Тому практично всі депутати, які орієнтуються на Коломойського, з числа членів фракції “слуг народу” і групи “За майбутнє”, дружно проголосували за проєкт №5599 і в першому, і в другому читанні.
Істерія навколо замаху на першого помічника Зеленського Сергія Шефіра була використана Банковою для тиску на всіх членів фракції “слуг народу”. Кажуть, питання ставилося так, що хто не підтримає цей закон, той автоматично стане особистим ворогом президента.
Категорично відмовилися підтримати ініціативу Зеленського фракції ОПЗЖ, “Батьківщини” і “Європейської солідарності”. Проте і без цих фракцій проєкт №5599 набрав 279 голосів. Це забезпечили 229 “слуг народу”, 18 членів групи “За майбутнє”, 15 членів групи “Довіра”, 11 представників партії “Голос” і шість позафракційних, включаючи першого віцеспікера Руслана Стефанчука, який вів засідання.
Прагнення Зеленського прогнути під себе парламент було настільки сильним, що в результаті зламалася фракція партії “Голос”. З 20 її членів 11 підтримали проєкт Зеленського і оголосили, що глава фракції Ярослав Железняк не може виступати від імені фракції, а тільки від себе особисто. А себе ці 11 іменують не “Голосом”, а “Справедливістю”.
Зоряний час Стефанчука
Засідання парламенту 23 вересня стало фактично перевіркою здатності Стефанчука забезпечити потрібний для Банкової результат. Загалом, все вийшло вдало для першого віцеспікера, він пройшов випробування. І можна очікувати, що зовсім скоро він пересяде в крісло спікера, з якого буде вигнаний Дмитро Разумков.
Зрозуміло, що перед Стефанчуком не стояла задача видавити з парламенту 279 голосів — цим займалася Банкова за допомогою Коломойського і, як бачимо, успішно. Завдання Стефанчука було іншим, не менш важливим — випробувати нову процедуру другого читання законів.
Мова йде про дуже вільне тлумачення пункту 3 статті 119 Регламенту Верховної Ради. Цей пункт говорить: “На початку або в ході обговорення законопроєкту в другому читанні може бути внесена пропозиція про обговорення і голосування спочатку тих структурних частин законопроєкту, які містять основні, вирішальні або зумовлюючі положення щодо його інших відповідних структурних частин. Така пропозиція обговорюється за скороченою процедурою, після чого приймається процедурне рішення”.
Неважко переконатися, що в цьому пункті (як і у всій статті 119) взагалі не йдеться про депутатські пропозиції і поправки до законопроєкту. Говориться лише про те, що можна голосувати структурні частини проєкту не одну за одною, а спочатку найважливіші.
Однак профільний комітет (з питань нацбезпеки, оборони та розвідки) під керівництвом “слуги народу” Олександра Завітневича подивився на цю статтю з точки зору побажань Банкової — і, о диво, побачив там дозвіл винести на голосування залу тільки “основні, вирішальні або зумовлюючі” поправки. Якщо зал їх приймає, то інші поправки вважаються автоматично відхиленими.
Доповідачем по проєкту №5599 був член цього комітету, представник Зеленського в Конституційному суді Федір Веніславський. Він повідомив, що у комітета є 13 “основних, вирішальних або обумовлюючих” поправок.
І ось тут настав зоряний час Стефанчука. Звичайно ж, він не став скромничати і робити вигляд, що хотів би відмовитися брати участь у цій авантюрі. Ні, він з радістю в це вплутався. Бо саме це прокладає йому дорогу до посади спікера.
Справді, до цих пір питання про заміну спікера було для Банкової другорядне. Хто б не сидів у кріслі голови парламенту, рішення приймає все та ж монобільшість, а їй вказує Банкова. Але тепер Веніславський і Стефанчук винайшли нову процедуру, яку вони назвали “процедурою ad hoc” (латинська фраза ad hoc означає щось на зразок “спеціально для цього”, “з особливої нагоди”, загалом, її можна сміливо переводити “коли вимагає Банкова”). Оскільки Разумков користуватися нею відмовляється, а вона дуже подобається Зеленському, то питання про заміну спікера переходить для Банкової в розряд невідкладних. І після цього процедура ad hoc може стати для парламенту стандартною.
Пів року для позбавлення від медіаактивів
Немає сенсу переказувати всі 13 “основних, вирішальних або обумовлюючих” поправок, які були проголосовані монобільшістю. Вони в своїй масі технічні. Відзначимо тільки уточнення поняття “олігарх”.
У назві закону “Про запобігання загроз національній безпеці, пов’язаним з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)” слово “або” замінено на слово “і”.
Така ж заміна зроблена в назві статті 2 “Особа, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігарх)”.
Однак суть від цього не змінюється. Згідно з цією статтею (після всіх поправок) олігархом вважається фізична особа, яка одночасно відповідає щонайменше трьом з наступних чотирьох ознак: 1) бере участь у політичному житті; 2) має значний вплив на засоби масової інформації; 3) є кінцевим бенефіціарним власником підприємства, яке після дня вступу в силу цього закону є суб’єктом природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на ринку відповідно до Закону “Про захист економічної конкуренції” та протягом одного року поспіль підтримує або посилює такий стан ; 4) підтверджена вартість активів особи (і суб’єктів господарювання, бенефіціаром яких вона є) перевищує 1 млн прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
З 1 грудня 2021 р. прожитковий мінімум буде 2481 грн, отже, під четвертий критерій підпаде будь-хто, чиї активи перевищують 2 млрд 481 млн грн. Визначати відповідність критеріям буде РНБО. Введення закону в дію відкладено на пів року, як пояснюють “слуги”, щоб власники медіаактивів встигли передати їх в руки “особам, які мають бездоганну ділову репутацію” (тобто фактично людям Зеленського).
Повний контроль над парламентом і повний контроль над ЗМІ — це те, що повинно серйозно допомогти Зеленському перемогти на наступних президентських виборах. Принаймні, так сподіваються автори цієї задумки.
“” Читайте також: 440 млн для “слуг народу” і мінус 770 млн по соцвиплатам. Як розподілили гроші в проекті бюджету-2022
