Політична карта Європи незліченну кількість разів перекроювалася. В результаті багато народів виявилися розділеними межами суверенних держав.
Поклик крові неможливо вгамувати. Для своїх співвітчизників, які опинилися з волі історії закордоном, в останні десятиліття застосовується практика репатріації, що передбачає полегшене отримання громадянства на своїй споконвічній батьківщині. Тисячі людей вже скористалися цим правом.
Репатріація в Румунію і мафія
Крім природного бажання возз’єднатися хоч по документу зі своїми одноплемінниками часто причиною отримання другого громадянства є цілком природні для всіх людей меркантильні інтереси. Процедура перетину кордону багато в чому спрощується, а це дає можливість розвивати різні комерційні ініціативи. Румунське громадянство стало віднедавна бажаним для громадян Молдови та України. Частина з них просто емігрує в сусідню країну для постійного проживання. Інша частина має набагато більш далекоглядні плани. Масове отримання румунських паспортів молдаванами підстьобнуло вступ країни у 2007 році в Євросоюз з усіма витікаючими з цього наслідками. Володар жаданого паспорта може вільно переміщатися практично по всіх країнах Західної Європи, розраховувати на отримання роботи та освіти.
Румунська влада до мінімуму спростили процедуру переходу під свій прапор, поставивши перед претендентами на громадянство тільки одну важливу умову. Вони повинні документально довести, що їхні предки до 1940 року проживали на території Королівства Румунія. Не потрібно навіть знання державної мови, що часто буває обов’язковим для інших країн. Решта залишається справою техніки і часу, та не вимагає значних фінансових вкладень. У фіналі репатріанти повинні вголос прочитати присягу. Цією благодатною темою одразу ж змогли скористатися нечисті на руку ділки по обидва боки кордону між Румунією і Молдовою з Україною, які пропонують всім бажаючим отримати друге громадянство допомогу в швидкому зборі та оформленні документів. Причому, за додаткову винагороду вони бралися вирішувати питання навіть в такому складному випадку, коли у претендента були відсутні об’єктивні підстави стати володарем румунського паспорта. Їхній бізнес в найкоротший час набув буквально жахливих масштабів.
Сенсація року
Журналісти обох країн, намагаючись розкрити створену корупційну мережу, зайнялися детальним вивченням документів румунської міграційної служби, що знаходяться у відкритому доступі в інтернеті. Уважно аналізуючи списки тих, хто подав прохання на отримання румунського громадянства, вони абсолютно випадково зробили сенсаційне відкриття, в першу чергу, для України.
У числі вже отримавших румунський паспорт журналісти виявили Олександра Михайловича Грановського. Так Так! Саме Олександра Грановського ─ народного депутата Верховної Ради чинного скликання від Блоку Петра Порошенка «Солідарність», одного з довірених осіб президента України.
Помилки бути не може, не дивлячись на те, що у депутата Грановського є майже повний тезка відомий в Україні та за її межами бізнесмен Олександр Грановський. Закони України не дозволяють одночасне володіння двома паспортами. Людина повинна зробити вибір, громадянином якої країни вона вирішила стати. На жаль, поки за порушення цієї норми не передбачено жодного покарання. Випадок з Олександром Грановським взагалі кричущий. Громадянин іноземної держави сидить в Раді і приймає закони для українців.
Процедуру отримання другого громадянства він почав практично одночасно з участю у передвиборній кампанії по виборам до Ради в 2014 році. Парадокс ще полягає в тому, що Грановський в «команді» Порошенка відповідає за неформальну взаємодію з правоохоронними та судовими органами. Виходить куратор всієї української юстиції сам навмисно грубо, а головне таємно наплював на Конституцію. Про його особисту необізнаності в цьому питанні сумнівів бути не може.
Таємниця за сімома печатками
Що ж змусило Олександра Грановського так нерозважливо ризикнути і порушити закон? Адже тепер під ударом опинився його мандат нардепа, репутація БПП і самого президента. Адже, якщо буквально слідувати букві закону, він його повинен негайно здати. Чітких пояснень від самого Олександра Михайловича навряд чи можна добитися. Він один із найменш публічних народних обранців, якщо не сказати таємничих. Таємницею покрите вся його життя, як до обрання у Верховну Раду, так і після.
Варто лише згадати кілька років, які він в молодості провів закордоном, переїжджаючи з країни в країну. В Україні він з’явився вже юристом, хоча його диплома так ніхто ніколи не бачив. Його колеги депутати також не зможуть домогтися від нього правди. У Верховній Раді він нечастий гість. Близько 2/3 пленарних засідань проходять при його відсутності. Робочим місцем Олександра Грановського стали київські ресторани, де він проводить серії нескінченних ділових зустрічей з широким колом чиновників, як діючих, так і колишніх. Прорватися до нього на відстань витягнутої руки практично неможливо. Нардепа надійно охороняють сек’юріті з СБУ. Видно, справді, він являє собою носія важливих державних секретів.
Можна, звичайно, спробувати без його участі визначити можливі причини отримання ним румунського паспорта. На «човнока», який перетягує через кордон тюки товарів, в міру вгодований і пишащий лінню нардеп Грановський не схожий. Бізнесом він, безсумнівно, продовжує займатися, але не таким примітивним. Право безперешкодно пересуватися по Європі він вже практично отримав, ставши депутатом і «агентом впливу» правлячої верхівки. Варто йому тільки підняти телефонну трубку, як його бажання отримати «шенген» втілять без його безпосередньої участі.
В уродженця Києва прокинувся поклик крові? Чого чого, а сентиментальності в пропаленому політикані не було ніколи. Та й його офіційна біографія не містить жодної зачіпки, яка б хоч трохи натякала на приналежність його родичів в минулих колінах до нації нащадків громадян Великої Римської імперії, що багато століть тому осіли в Трансильванії.
Залишається одне. Олександр Грановський завбачливо готує собі притулок. Він проходить в якості свідка по декільком справам про шахрайство в особливо великих розмірах, а саме в ухиленні від сплати податків і фіктивному підприємництві. При нинішній владі побачити його на лаві підсудних або в СІЗО пусте мріяння, але при її зміні в закулісній діяльності Олександра Михайловича, напевно, почнуть розбиратися.
Звідси випливає, що один з головних помічників Петра Порошенка давно не дуже впевнений не тільки в своєму світлому майбутньому, а й усього Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Здається, що звістка про отримання румунського громадянства стала громом серед ясного неба і для його однопартійців. Такий крок можна розцінювати не як банальну втечу від життєвих труднощів, а як справжню зраду.
Залишається ще поворожити на тему того, як Олександр Грановський збирав необхідні документи? Невже він витягував з особистого архіву фотографії своїх дідів і прадідів або послав помічників копатися в пилу архівів, відшукуючи їх метрики. Чуття підказує, що пішов він зовсім іншим шляхом, більш ймовірним для його менталітету. Він вийшов на румунську прикордонну мафію, заплатив їй, а потім з’явилися фіктивні документальні підтвердження наявності у нього румунських коренів. Хоча чим чорт не жартує. Може Олександр Грановський дійсно румун, тільки чомусь згадав про це зовсім нещодавно.
Читайте також: Перед публікацією “Передайз Пейперз” юристи Порошенка намагались вивести його з власників офшору
