Politerno > Статті > Україна і світ > “Основна мішень – українські добровольці”. Кого буде насправді судити Гаазький трибунал за Донбас

“Основна мішень – українські добровольці”. Кого буде насправді судити Гаазький трибунал за Донбас

  • 15 Грудня, 2020
  • 1294 Переглядів
  • 0

В Україні спостерігається різка зміна ставлення до рішення Гаазького трибуналу почати розслідування військових злочинів, скоєних на території нашої країни. 

Спочатку заяву Міжнародного кримінального суду (МКС) в Києві багато хто сприйняв з ейфорією: мовляв, тепер Гаага притягне до відповідальності Росію за дії в Криму і на Донбасі. 

 

Саме таку риторику використовував МЗС України і деякі представники попередньої влади. 

Однак пізніше почалося “прозріння”.

По-перше, прокурори МКС заявили, що військові злочини скоювали “різні сторони конфлікту”. Тобто дії українських військових і добробатів під час зіткнень з бойовиками ОРДЛО також можуть стати об’єктом розслідування.

А по-друге, Росія юрисдикції Гааги не визнає, тому і видавати нікого не буде. А ось Україна зобов’язана буде видати кримінальному трибуналу усіх, на кого він вкаже.

Звичайно, залишається опція цього не зробити. Проте іміджеві наслідки від цього передбачити неважко. 

Що кажуть в Україні про рішення Гааги – у матеріалі. 

Що вирішив суд

Прокурор Гаазького трибуналу 11 грудня закінчила досудове слідство і почала офіційне розслідування по Україні. Мова про військові злочини, політично вмотивовані переслідування, затриманнях і страти – саме ці питання входять до компетенції суду. 

Слідство охопить період починаючи з 20 лютого 2014 року. Тобто – починаючи з розстрілів на Майдані. А також – події в Криму і війну на Донбасі. Будуть досліджуватися епізоди, які увійшли до звітів ООН щодо порушення прав людини в Україні.

Точний список злочинів, за якими відкрили провадження в Гаазі, поки невідомий. Але, як пообіцяли в суді, мова йде про порушення міжнародного права з різних сторін конфлікту. Такими МКС назвав Україну, “ДНР/ЛНР” і Росію. 

У цьому сенсі важливо розуміти, що із зазначених сторін тільки Україна визнала над собою юрисдикцію МКС (це сталося у 2014 році).

Отже, якщо військовим злочинцем визнають людину, яка віддала наказ, наприклад, завдати ракетного удару по центру Луганська, то Київ зобов’язаний буде його видати. А та ж Росія – ні. Не кажучи вже про “ЛДНР”. 

Отже, у перспективі рішення Гааги може вилитися для української влади у дуже неприємні наслідки. 

Вісники “перемоги”

Після того як прокурор Фату Бенсуда зробила свою заяву, окремі українські політики почали висловлювати радість.

“У 2015 Україна звернулася до Міжнародного кримінального суду в Гаазі з воєнних злочинів і злочинів проти людяності на сході України і в Криму. Прокурори вивчили документи і сьогодні оголосили історичне рішення: є всі підстави для початку офіційного розслідування.

Міжнародне правосуддя не швидке, але невідворотне. Настане день, коли російські злочинці обов’язково постануть перед судом”, – написав у себе в Твіттері міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Україна дійсно зверталася до кримінального суду ООН – але не тільки в 2015 році. Кулеба не сказав, що також було звернення роком раніше щодо подій на Євромайдані. Охоплює воно період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.

В цілому ж звернень в МКС Україна направила за останні роки більше десятка. Ясна річ, що мова йшла про злочини Росії і “республік” Донбасу. 

Мабуть, на цьому будується впевненість Кулеби, що дзвін у Гаазі дзвонить по Москві.

У той же час МКС, як уже згадувалося, знайшов злочини у всіх сторін конфлікту. Більш того, Київ сам погодив Гаазькому трибуналу такий формат роботи – МЗС під керівництвом Павла Клімкіна без жодних застережень визнало юрисдикцію суду над Україною. 

Тому ніщо не заважає суду залучати до відповідальності всіх, кого він вважатиме за потрібне. 

Але це не завадило ейфорії в зв’язку з рішенням суду. Колишній генпрокурор Юрій Луценко заявив, що Україна йшла до цього сім років. І розповів, як їздив до Гааги, щоб переконати суддів не працювала по Україні, а судити тільки Росію і сепаратистів. 

“Довго довелося доводити, що Україна сама дасть правову оцінку окремим правопорушенням наших військовослужбовців на нашій території. Ми просимо міжнародного суду щодо злочинів, здійснених на тимчасово непідконтрольній нам окупованій частині України”, – написав він.

Відзначився на цій темі і екс-прем’єр Арсеній Яценюк, який згадав, що це його уряд звертався до Гаазького трибуналу з приводу Росії. 

“МКС починає повноцінне розслідування злочинів, пов’язаних із збройною агресією Росії проти України, та злочинних дій режиму Януковича під час Революції Гідності”, – заявив Яценюк.

Відзначимо, що на сайті трибуналу немає ні слова про “злочини Януковича” або про те, що буде розслідуватися виключно агресія РФ.

Там, повторимося, говорилося, що під слідством – в тому числі і українська сторона. І окремо сказано, що в Україні відбувається, в тому числі, і внутрішній збройний конфлікт. 

Тож низка громадських діячів та експертів побачили ситуацію під іншим кутом. 

“Чому радіємо?”

Про те, що з провадженням Гаазького трибуналу проти України не все так гладко, написав колишній активіст Майдану і екс-нардеп Ігор Луценко. 

“Ці персонажі, котрі нічого не тямлять ні в праві, ні у захисті, добилися того, що Україна визнала разово юрисдикцію МКС щодо воєнних злочинів у зв’язку з подіями на Сході України та у Криму.

А тепер – увага. МКС вважає, що у нас на Сході – ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА.
 
Так, визнаються випадки втручання у нього РФ, але – МКС вважає це внутрішнім конфліктом.
 
А використання збройних сил у проти власних громадян – це є воєнний злочин без строку давності. Так що я вітаю усіх, хто взявся за зброю. Ми, за версією МКС, учасники громадянської війни, тобто – воєнні злочинці.
 
Як відомо, у цих подіях брали участь три категорії людей. Перша – це російські громадяни. Другі – примкнувши до росіян українські громадяни. І третя – це українці на стороні України.
 
Здогадайтеся, якій категорії загрожують вироки з боку МКС? Правильно, тільки нам, добровольцям і мобілізованим, тобто третій категорії.
 
Бо Росія не визнає і близько юрисдикцію МКС. Ніяких механізмів впливу на неї МКС не має, відтак нікого не притягне до відповідальності. Гіркін та інші бородаї як жили спокійно, так і далі житимуть.
 
Друга категорія – колаборанти – їм нема чого втрачати, сидітимуть в ЛДНР, котрі звісно теж для МКС не існують.
 
Навіть якщо ми військовим шляхом відвоюємо свої території –утечуть у Росію, яка – дивіться попередній пункт – знать не знає ніякого МКС і їх туди не видасть.
 
Ким тоді займатиметься МКС РЕАЛЬНО? Правильно, нами.
 
А що саме цікавитиме МКС – почитайте звіти різних організацій, котрі займаються правами людини на Донбасі. Там більша і краща частина – це про «злочини» української сторони, про взяття заручників, обстріли.
 
Тому більша і краща, бо з нашої сторони у моніторингових місій з прав людини набагато більше можливостей моніторити наші «злочини». З боку Росії, тобто ЛДНР, зразу кинуть на підвал за таку діяльність, а у нас – будь ласка.
 
Приміром, взяття в полон – це воєнний злочин. Оскільки до 2019 року не було введено воєнного стану, то ніяких полонених де-юре у нас не могло бути. Це – не полонені, з точки зору МКС, це – заручники, кримінальне правопорушення без строку давності.
 
Тим більше, що у мінських угодах перших і других Україна мудрою рукою Леоніда Даниловича Кучми визнала наявність заручників і «незаконно утримуваних осіб» прямими текстом. Всі докази для МКС готові.
 
Тож подякуймо нашим «правозахисникам» за такий потужний удар в спину”, – зазначив Луценко.

Український активіст і відомий юрист Геннадій Друзенко написав розгорнутий пост під заголовком: “Чому радіємо?”.

Він нагадав, що юрисдикції Міжнародного кримінального суду не визнають багато країн світу – Росія, США, Ізраїль, Туреччина. А прокурора, яка відкрила справу за Україну, американці обклали санкціями – за те, що Гаазький трибунал минулої весни почав розслідувати американські військові злочини в Афганістані. 

Друзенко заявив, що повноваження прокурора Бенсуда скоро закінчуються, і вона почала фіналізувати справи, які вела. 

“Кар’єру пані Бенсуда зробила, коли президентом Гамбії став Яйя Джамме, відомий своєю корупцією, свавіллям та порушенням прав людини. За нього вона була юридичним радником, міністром юстиції та генеральним прокурором. Саме після такої блискучої кар’єри в уряді президента-диктатора, пані Бенсуда перейшла до установ міжнародної кримінальної юстиції, почавши з посади юридичного радника в Міжнародному трибуналі щодо Руанди. Напевно верхом її кар’єри на цьому поприщі можна вважати запровадження проти неї персональних санкцій США: 2 вересня поточного року уряд США вніс її до переліку заборонених осіб (Specially Designated Nationals and Blocked Persons List): https://home.treasury.gov/…/fin…/recent-actions/20200902

За іронією долі, це той самий санкційний список Вашингтона, до якого потрапили особи, причетні до анексії Криму та російської агресії проти України. Тобто іншими словами потенційні підслідні пані прокурорки МКС.
 
Тепер, трохи нагадавши українським громадянам, що саме уявляє з себе “Гаазька юстиція”, як до неї ставляться наші друзі, партнери та вороги, і хто така пані прокурор МКС, на часі перейти до аналізу самої заяви. В ній офіс прокурора стверджує, що злочини проти людяності та військові злочини вчиняли “різні сторони конфлікту” в Україні і ці злочини достатньо серйозні, аби підпадати під юрисдикцію МКС.
 
Оскільки повноваження пані прокурорки добігають кінця, вона вирішила по можливості завершити розпочаті розслідування і передати їх на розгляд суду або закрити. Український кейс потрапив до першої категорії. Але небезпека його саме в тому, що МКС може прийняти його до розгляду. І тоді в України почнуться проблеми.
 
Бо вироки щодо різних гіркіних, російських посадовців та українських колаборантів, які чинили злочини проти людяності чи військові злочини, не матимуть прямих юридичних наслідків для злочинців. РФ не ратифікувала Римський статут і не визнає юрисдикцію МКС. Ба більше Росія нещодавно відкликала свій підпис під цією міжнародною угодою. А український парламент навпаки визнав ad hoc юрисдикцію “Гаазької Феміди” у подіях, пов’язаних з російською агресією та анексією Криму. Це означає, що перша і основна мішень “гаазького правосуддя” – саме українські добровольці, які не мали статусу комбатантів у російсько-українській війні”, – пише експерт.
 
При цьому автор поста зазначає, що хитрість Луценка, Яценюка і Клімкіна, які попросили Гаагу розслідувати тільки злочини Росії, не вдалася.
 
“… частина 2 статті 44 Процесуальних Правил Суду (Rules of Procedure and Evidence) прямо й однозначно забороняє такі “хитрощі”: “якщо держава повідомляє Секретарю (Registrar) Суду про свій намір представити заяву про прийняття юрисдикції, Секретар інформує відповідну державу, що подача такої заяви має наслідком визнання юрисдикції щодо УСІХ злочинів, що мають відношення до відповідної ситуаці”, – цитує Друзенко правила судочинства в Гаазі.
 
“І якщо припустити, що МКС колись визнає, що окремі воєнні злочини вчиняли як бойовики Гіркіна, так і бійці ДУК ПС (які з точки зору міжнародного права ніколи не були військовим, а отже брали участь у збройному конфлікті як цивільні особи), то бойовики і надалі спокійно житимуть на території РФ чи ЛДНР, а українських добровольців їхня батьківщина змушена буде видати Гаазі, як Косово нещодавно змушене було видати МКС свого президента і героя національно-визвольної війни”, – резюмує Друзенко.

Читайте також: Вийшли на слід СБУ. Як рік тому знайшли ймовірних вбивць Шеремета і чому втратили замовників

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE