Міністерство соціальної політики готує пенсійну реформу, яка не передбачає обов’язкової накопичувальної пенсійної системи, лишиться тільки добровільна. З огляду на глибоку кризу солідарної пенсійної системи та демографічну прірву — ноу-хау виглядає більше ніж дивним.
Станом на зараз в Україні діють правила, введені пенсійною реформою уряду Володимира Гройсмана 11 жовтня 2017 року. Того ж дня Кабінет міністрів затвердив план заходів щодо впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування на 2017-2018 роки. Вона мала бути недержавною, а внески до неї мали платити працівники, а не роботодавці. Однак у наступні роки введення накопичувальної системи постійно відтерміновувалося, рекомендували не поспішати з цією реформою і в Світовому банку. Основне зауваження тамтешніх фінансистів — недостатній розвиток фінансових інструментів для таких нововведень. Простіше кажучи, у них були питання до гарантій ефективності роботи фондів, куди б українці несли гроші для накопичення на старість. У той же час уряд мотивував свої наміри тим, що кошти з накопичувальної системи є додатковим ресурсом для економіки, йдеться не про перерозподіл зібраних грошей, а про їхнє інвестування і зберігання для виплат пізніше.
Зрештою, уряд Гройсмана передав наступникам дворівневу пенсійну систему — рівень традиційних солідарних виплат та добровільно-накопичувальний рівень, основу якого становлять недержавні пенсійні фонди. Третій рівень — обов’язкова накопичувальна система для осіб від 18 до 35 років і добровільна для осіб старше 35 — загальмував на стадії обговорень. Хоча уряд і просував свою ідею, в тогочасному парламенті з нестійкою більшістю зібрати за неї потрібну кількість голосів не уявлялося можливим. Крім того, тривали дискусії з міжнародними фінансовими структурами, які з недовірою ставилися до спроможності України впровадити зміни. Там наполегливо радили активніше застосовувати дієві інструменти для виведення економіки з тіні, боротися з зарплатами в конвертах і в такий спосіб наповнювати Пенсійний фонд. Прихильники реформи ж наголошували: без обов’язкової накопичувальної системи доведеться постійно збільшувати вік виходу на пенсію, оскільки надходження до Пенсійного фонду зменшуються через демографічну ситуацію.
Нова владна команда з 2019 року взялася за втілення того, що не змогли зробити попередники, та виявилося, що зробити це не так легко, як критикувати. А потім складнощів додала повномасштабна війна. Законопроект про реформу накопичувальної пенсійної системи кілька разів переписували і навіть посилювали авторський колектив керівництвом фракції “Слуга народу”, проте 25 квітня 2024 року парламент його провалив у першому читанні і відправив авторам на доопрацювання. Модель, яку заклали у документ, передбачала, що відрахування із заробітної плати громадян надходитимуть на їхні персональні рахунки у Державному накопичувальному пенсійному фонді, який мав створюватися урядом. Але й цю ідею розкритикували наші західні партнери. Найбільше зауважень у них було до того, хто управлятиме накопиченнями, як вони будуть захищені і чи не поглибить його створення проблеми з і без того дірявим бюджетом країни.
У підсумку реформа зайшла у глухий кут. Від ідеї накопичень у недержавних пенсійний фондах відмовилися через дуже високий рівень недовіри населення до них, а ініціатива про Державний накопичувальний фонд не пройшла, оскільки немає довіри до держави як ефективного розпорядника накопичених коштів. Крім того, завадою є ще один момент: хто — самі громадяни чи працедавці — сплачуватимуть гроші до накопичувального фонду. В обох випадках все впирається в прозорість оплати праці: з зарплати в конверті накопичувати не вийде. Крім того, працедавці остерігаються збільшення суми ЄСВ, що ляже на них додатковим тягарем.
Дивна реформа від уряду Свириденко
І ось з’явилася свіжа заява міністра соцполітики Дениса Улютіна, який каже, що від обов’язкових пенсійних накопичень вирішили відмовитися взагалі. Існує значна проблема зі збором голосів депутатів у Верховній Раді за введення накопичувальної системи (та і за більшість урядових законопроектів також) але відмовлятися від неї тільки тому, що уряд та Офіс президента не можуть переконати законодавців натиснути кнопку “за” — якась інфантильність. Дитина, коли їй страшно, заплющує очі й уявний страшко зникає. Але ж прем’єрка Свириденко та міністр Улютін давно не діти.
Очільник Мінсоцполітики каже: досвід європейських країн показує, що обовʼязкова накопичувальна система не є ефективною. Але всі ці роки в Кабміні розповідали протилежне. У квітні 2021 року в офіційному виданні Кабінету міністрів “Урядовий кур’єр” (дуже схожі за змістом публікації були і в грудні 2024-го) з посиланням на звіт Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) вказувалося, що з 77 країн, які досліджувалися і де є накопичувальна пенсійна система, у восьми активи накопичувальних фондів перевищують за обсягами річний ВВП, в середньому ж у країнах ОЕСР активи таких пенсійних систем становлять близько 70% ВВП. Також наголошувалося, що активи зростають. Лідерами з пенсійних накопичень у відношенні до ВВП є саме європейські країни — Данія, Нідерланди, Ісландія, Швейцарія, Великобританія, нагорі списку також Канада, США, Австралія. З наведених у звіті країн, де справи з накопичувальною системою гірші, дійсно є низка країн ЄС, серед них навіть Німеччина, проте внизу списку переважають країни Центральної Європи. Є в ньому й Україна з показником 0,1%, такий самий показник у Пакистану.
В 2021 році прем’єр-міністром був Денис Шмигаль, інші люди керували й соціальною політикою, однак якщо уряд стільки років проводив курс на впровадження накопичувальної пенсійної системи, а тепер різко від неї відмовляється, це може свідчити про небажання впроваджувати непопулярні, але дуже потрібні зміни. Звісно, уряду лячно. На такій реформі рейтинг не піднімеш. Тож нехай хтось інший цим займається колись потім, якщо знайдуться сміливці?..
Улютін трохи розповів, яку саме реформу збирається впроваджувати уряд. Якихось кардинальних проривів у ній експерти не помітили. А от новину, що з 2027 року вимогу для виходу на пенсію в 60 років збільшать із 33 до 34 років стажу, помітили всі. Тобто уряд грається з трудовим стажем замість брати відповідальність за справжні зміни.
За інших умов, якби не було війни та необхідності цього року у $52 млрд зовнішнього фінансування, відтягування із запровадженням накопичувальної пенсійної системи виглядало б черговим популістським кроком уряду, яких у нього дуже багато. Проте коли фінансова система летить у прірву, боятися за рейтинги — безглуздо. Частка людей віком старше 65 років у 2026 році досягла 22%, станом на жовтень минулого року в Україні нараховувалося приблизно 10,2 млн пенсіонерів. У той час як чисельність працездатного населення знизилася на 40% порівняно з довоєнним 2021 роком. Демографи називають шокуючі цифри — нині в Україні мешкає від 28 до 30 млн людей. Якщо від загальної кількості відняти неповнолітніх і пенсіонерів, вийде, що кожний працездатний українець годує внесками у солідарну систему кількох співгромадян. Статистична точність у даному випадку значення немає, бо і без неї тенденція очевидна — дірку у Пенсійному фонді, який вже багато років глибоко дотується з держбюджету, скоро не буде чим затикати. Можливо, в уряді Свириденко сподіваються, що Європа вічно підтримуватиме українців та годуватиме наших пенсіонерів замість своїх?
Читайте також: “Ліві” об’єднуються проти Трампа. Чи зможуть США дотиснути Китай щодо закінчення війни в Україні
