Politerno > Статті > Україна і світ > Повоєнне відновлення. Як Україні розумно використовувати гроші партнерів

Повоєнне відновлення. Як Україні розумно використовувати гроші партнерів

  • 3 Травня, 2022
  • 566 Переглядів
  • 0

Перш ніж розпочинати повоєнне відновлення, керівництво України має чітко визначитися: в якій пропорції варто покладатися на міжнародну допомогу, а в якій – на свої сили та ресурси. Обидва напрями мають плюси та мінуси, причому частина з них проявиться зараз, інша – через роки.

Світ готовий допомагати Україні відновитись. Ще 20 квітня агентство Bloomberg із посиланням на представників дипломатичного корпусу країн ЄС повідомило, що Єврокомісія працює над створенням трастового фонду солідарності для повоєнного відновлення України. Його бюджет становитиме сотні мільярдів євро (протягом десятиліть). Також Єврокомісія повідомила дипломатам, що працює над фінансовим інструментом, завданням якого також буде відновлення України. Профінансують його країни – члени ЄС на пайових засадах.

 

Цей фонд має бути орієнтований на довгострокові потреби нашої країни. Його завдання – фінансувати інвестиції та реформи, погоджені з урядом України. ЄС оплачуватиме і (що вкрай важливо) контролюватиме більшу частину його рахунків та операцій.

Сам такий фонд буде створено за взірцем європейського фонду відновлення після COVID-19. У випадку України більшість спочатку виділених коштів піде на відновлення інфраструктури та підтримку надання державних послуг. Щоправда, поки що ніхто не може сказати, як наповнюватиметься цей фонд — коштом кредитів чи грантів. Судячи з наявної інформації, це питання, як і загалом майбутня діяльність фонду солідарності, координуватиметься з МВФ та Світовим банком. І першим етапом координації стане майбутня оцінка фінансових потреб України.

Тут варто нагадати, що, за оцінками Кабміну, російське вторгнення вже завдало нашій країні збитків на $1 трлн. Також президент України Володимир Зеленський повідомив голові Єврокомісії Урсулі фон дер Ляйєн, що наш уряд щомісяця потребує $5-7 млрд для покриття дефіциту бюджету (зокрема соцвиплат).

Так, звичайно, Захід (та й міжнародна спільнота загалом) покриє якусь частину втрат України від війни. Тактично це дуже гарна новина. Стратегічно – визнаймо, що не зовсім. Зовнішня міжнародна допомога – це, власне кажучи, халява. Безкоштовні гроші та ресурси. А коли ресурси безплатні, без чітких зобов’язань, то одержувач не має мотивації зберігати їх, отримувати максимальну вигоду від використання.

У такій ситуації головними бенефіціарами допомоги є ті, хто розпоряджається нею всередині країни. Це універсальне правило, і від назви конкретної країни воно не залежить. Тож тут є лише кілька варіантів, як уникнути шкоди від халяви.

Перший — зробити так, щоб закордонні донори самі контролювали використання коштів і ресурсів на всіх етапах, аж до останнього отримувача.

Другий варіант (до речі, вигідний і для самих донорів, але загалом гірший) — надавати допомогу грошима, прив’язавши до них певні умови. Наприклад, купуйте у нашій країні, у наших виробників, користуйтеся нашими банками, ось вам наші експерти/консультанти тощо. Втім, уже можна говорити, що Україна не збирається йти на такі умови (в урядовому плані відновлення, навпаки, є пункт про локалізацію виробництв на нашій території).

Є ще третій варіант — на безкоштовні та кредитні ресурси провести структурну перебудову економіки, щоб торгувати не сировиною, а продукцією з великим рівнем перероблення, визначивши галузі, які можуть стати основою зростання після війни (як в одному з нещодавніх відеозвернень говорив Зеленський). Такий підхід — найвигідніший для України, але й найскладніший у реалізації.

Щодо допомоги у фінансуванні держвидатків, то тут треба розуміти, що на збройні сили Україні доведеться (після завершення активних бойових дій) витрачати не менш як 5% ВВП протягом щонайменше 10 років — якщо росія продовжить існувати. Ще одна велика стаття витрат – пенсіонери. Тож скільки буде витрачено із закордонної допомоги на оборону країни та пенсіонерів — на стільки ж варто скоротити податкове навантаження всередині України.

Але сама по собі ця допомога — лише тимчасовий перепочинок. Вона не запустить двигун швидкого довгострокового економічного зростання. Потрібні радикальні зміни у монетарній, фіскальній та інституційній політиці, у торговому режимі, у структурі власності та у механізмах її захисту. І дуже бажано не повторювати колишніх помилок у реформах, зокрема скоєних із травня 2019 р. до лютого 2022 р.

Благо, прецеденти успішних реформ із використанням закордонної допомоги є. Це Німеччина після Другої світової війни, це Ірландія, яка має можливість користуватися ринком ЄС. На жаль, протилежних прикладів більше. Країни, які зробили ставку лише на перерозподіл фінансової та іншої підтримки, без змін параметрів економічного середовища, без серйозних економічних реформ, не змогли отримати належної користі. Це Греція, Аргентина, Мексика, Таїланд (у різні періоди).

Щобільше, складно сперечатися з економістами, які заявляють, що за останні 60 років підтримка перехідних країн, що розвиваються, з боку МВФ і Світового банку не дала жодного прикладу виходу на траєкторію швидкого, довгострокового економічного зростання. Україна тепер має можливість ще раз здивувати весь світ, переломивши і цей тренд. Багато в чому завдяки тому, що все сказане вище, здається, розуміють в уряді нашої країни.

30 квітня Міністерство економіки представило основні постулати плану економічного відновлення України після війни. Їх озвучила перший заступник прем’єр-міністра — міністр економіки Юлія Свириденко на міжнародній конференції “Після війни: визволення майбутнього громадянського суспільства”. За її словами, над цим планом спільно працюють уряд, експерти та бізнес-асоціації.

“” Читайте також: Експерт назвав аргументи “проти” утвореної президентом Нацради з відновлення України

Принципи, що лежать в основі плану:

  1. Повний доступ до ринків ЄС та “Великої сімки”. Це допоможе українським виробникам інтегруватися у світові торговельні мережі та збільшити експорт. Сполучене Королівство та країни ЄС вже оголосили про відміну імпортних мит на українські товари. Кабмін чекає на аналогічні дії з боку США, Японії, Канади.

  2. Набуття статусу кандидата, а потім повне членство в ЄС. Статус кандидата надасть Україні доступ до структурних фондів ЄС, що стане значною підтримкою.

  3. Будівництво економіки відповідно до принципів дерегулювання та лібералізації.

  4. Налаштування логістичних маршрутів у західному напрямку. Уряд працює над розширенням їхньої пропускної спроможності.

  5. Перехід від експорту сировини до її перероблення у галузях, які приносять найбільший експортний виторг.

  6. Розвиток вітчизняного ВПК зокрема шляхом отримання військових технологій. І тут військові технології стануть драйвером розвитку цивільних секторів економіки.

  7. Енергетична самодостатність буде досягнута внаслідок збільшення виробництва власного газу та розвитку ядерної енергетики. За 3-5 років цілком реалістично здобути енергетичну незалежність.

  8. Кліматична модернізація. Створення нових об’єктів у різних галузях має враховувати принципи “зеленої економіки”.

  9. Локалізація виробництв щонайменше на 60%. Це надасть економіці імпульсу розвитку, створить нові робочі місця, простимулює підприємницьку активність.

Важливою умовою реалізації цих пунктів є максимальне відновлення транспортної та соціальної інфраструктури України протягом 24 місяців.

“Відновлення України після війни стане одним із найбільших проєктів з часу “Плану Маршалла”. Його реалізація буде питанням для всього цивілізованого світу, бо сьогодні ми боремося не лише за себе, а й за глобальну безпеку, — сказала Юлія Свириденко. – Щоб реалізувати великі проєкти, нам необхідно розвивати партнерство з “Великою сімкою” та країнами ЄС у галузі передачі технологій та доступу до фінансових ресурсів. Одним із ключових підходів може бути надання гарантій для компаній, які інвестують в Україну”.

Треба сказати, що виходячи із заявлених принципів, план справді гарний. Деякий сумнів викликають хіба що пункти 5, 6 та 9 – там потрібні великі довгострокові інвестиції у виробництво. А вони навряд чи будуть можливі, якщо за підсумками війни поруч все ж таки залишиться таке джерело небезпеки нової війни, як росія.

Джерело 


“” Читайте також: Яку зброю Україна отримала від західних партнерів


 

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE