Politerno > Статті > Україна і світ > Погане виховання. Коли “слуги народу” остаточно перетворяться на “биків парламенту”?

Погане виховання. Коли “слуги народу” остаточно перетворяться на “биків парламенту”?

  • 9 Лютого, 2020
  • 1328 Переглядів
  • 0

У четвер в сесійній залі стався неприємний інцидент: “слуга” Максим Ткаченко з використанням матюків погрожував колезі з “Батьківщини” Олексію Кучеренку. Ймовірно, “слугу” розлютило те, що опозиціонер назвав його “малолітнім клоуном”. Кучеренко міг би обійтися без висловлювання оціночних суджень, але, задля справедливості, слід зазначити, що саме “слуга” спочатку образив екс-міністра фразою “ваш час вийшов”, натякаючи на політичний тренд про “нові обличчя”, на що і відреагував соратник Юлії Тимошенко.

Ображений Кучеренко написав заяву в поліцію. При цьому він пообіцяв, що відкличе заяву після вибачень “слуги” з трибуни Ради і перед ним, і в його особі перед поколінням, яке Ткаченко “збирається відправити в утиль або в Трускавець”. “В іншому випадку гарантую доведення наслідків цього неподобства до логічного кінця! Ні Ткаченко і ніякий інший “слуга” не визначатиме – кому бути чи не бути депутатом Ради. Це право виключно народу України! Запам’ятай-те це, колеги!”, – зазначив Кучеренко.

Тут слід нагадати, що кривдник Олексія Кучеренка – не рядовий солдат Зе-армії. Ткаченко – уродженець Луганська, до обрання народним депутатом був одним із власників ТОВ “Квартал-концерт” – дочірньої компанії студії “Квартал 95”. Під час президентських виборів він очолював Зе-команду на Луганщині. Ставши народним депутатом Ткаченко отримав посаду одного із заступників голови фракції партії “Слуга народу”, а в жовтні йому дали ще один важливий пост – радника секретаря РНБО. Тобто, матюкливий “слуга” входить до близького оточення президента, і це додає пікантності інциденту в парламенті.

Читач скаже: у Верховній Раді і раніше билися і матюкалися, просто цього разу нецензурні вирази “нового обличчя” потрапили в ефір. Насправді це не зовсім так, тому що те, що трапилося продемонструвало вкрай неприємну тенденцію для парламенту нинішнього скликання – явно знизився загальний рівень культури депутатів через перенесення в стіни Ради стилю поведінки нинішніх “слуг” в їх минулому, далекому від політики житті. Адже до перепалки Ткаченка з Кучеренком були і інші випадки, коли нардепів з Зе-команди ловили на листуванні з вживанням нецензурних висловлювань і на неповазі до колег по парламенту. У певних верствах населення таку поведінку називають “бикуванням”. Той же Ткаченко міг відразу вибачитися, пояснити, що зірвався і більше так робити не буде. Але ні. Ситуацію довів до абсурду глава фракції “Слуга народу” Давид Арахамія, який заявив, що Ткаченко, обматюкавши Кучеренка, озвучив його власні думки.

На тлі цих подій можна згадати неприємний інцидент, що стався в Раді минулого скликання, коли Сергій Власенко, соратник Тимошенко, в сесійній залі обізвав тодішнього віце-спікера Ірину Геращенко “підстилкою”, та у відповідь назвала кйого “покидьком”. Депутати обурилися висловлюванням Власенка і закликали його принести вибачення. У той же день він це зробив, визнавши публічно, що “форма була не припустима”. Геращенко вибачення прийняла. На цьому все і закінчилося.

Можна ще далі заглибитися в історію вітчизняного парламентаризму. Так, на зорі незалежності у Верховній Раді теж була монобільшість, яка складалася з комуністів (так звана “група 239”). Їй протистояла націонал-демократична опозиція, до складу якої входили звільнені з тюрем дисиденти. Це було не просто протистояння ідеологічних опонентів, ці групи по-справжньому ворогували, але при цьому їм вдавалося знаходити точки дотику. У більшості випадків в словесних баталіях, а не в кулачних боях.

Помітне погіршення рівня політичних дискусій в Раді почалося з приходом в її стіни “регіоналів”. Тоді парламент вперше зіткнувся з тим, що, на жаль, повертається сьогодні – грубість, хамство, стадний інстинкт. “Біло-блакитні”, замість дискусій, вважали за краще ламати колег через коліно, голосувати з порушенням процедури, а жорсткі бійки з опозиціонерами стали звичним явищем. Найзначніша сутичка сталася 17 грудня 2010-го, коли депутати “Батьківщини” заблокували трибуну з вимогою припинити репресії проти Юлії Тимошенко. У відповідь “регіонали”, у яких була чисельна перевага, увірвалися до сесійної зали і почали бити опонентів. П’ятьох “бютівців” після бійки забрала швидка. Ніхто з соратників Януковича за це відповідальності не поніс.

Варто також згадати, що у відповідь на натиск “регіоналів” до непарламентських методів вдавались і опозиціонери. Так, 27 квітня 2010 року під час ратифікації Харківських угод вперше в залі парламенту запалили димові шашки. Це зробив Андрій Парубій. У Раді минулого скликання з димовими шашками вже носилися Юрій Левченко і Семен Семенченко. Правда, в їх постановці сиквел вийшов куди менш видовищним.

Зараз нецензурна лексика, на жаль, звучить на кожному розі, матюкатися стало модним, причому скрізь – від вулиці до соцмереж. Депутати – своєрідне дзеркало народу, в них виборці можуть побачити свої кращі і гірші риси. Але потурати гіршим рисам завжди неправильно, а то й небезпечно. Наприклад, це може привести до того, що в наступному скликанні Ради опиняться діячі безцеремонніші за нинішніх “слуг”, і головними постраждалими вже будуть нинішні господарі парламенту.

Читайте також: Боротьба за можливість впливати на Зеленського: загострення протистояння

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE