За гучними корупційними скандалами з нардепами і баталіями про зняття депутатської недоторканності практично непоміченою залишилася одна невелика новина від “Громадської ради доброчесності”.
Члени цієї організації дають свою оцінку претендентам на посаду суддів Верховного Суду і рекомендують або не рекомендують їх участь в конкурсі відповідно до критеріїв доброчесності та професійної етики.
Саме завдяки діяльності ГРД набули розголосу численні скандальні факти протягування у Верховний Суд, що формується, найбільш одіозних представників судової системи часів Януковича.
Кругова порука суддів і невідповідність способу життя кандидата задекларованим доходам – найпоширеніші проблеми. Але члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) пішли ще далі, створивши небезпечний прецедент відбілювання неправосудного рішення одного з кандидатів у ВС. Рішення, яке в будь-який час може бути використане як судовий захист владної верхівки від невдоволення вулиці.
Оточення втікача Віктора Януковича могло лише мріяти про такий судовий механізм, який представники нинішньої влади готові використовувати заради захисту від можливих громадянських акцій протесту.
Небезпечний прецедент
Взимку 2013 року в Києві спалахнули акції протесту городян проти так званої реконструкції Гостиного двору, що фактично знищувала історичний пам’ятник, на місці якого запланували спорудити сучасний торговий центр.
Активісти кількох громадських організацій заблокували будівництво і не давали можливості проводити будь-які роботи на об’єкті. У хід пішли пікети, установка наметів і цілодобове чергування всередині будівлі.
Тоді компанія-забудовник швидко збагнула, що з активістами просто так не впоратися, і провернула геніальну за своєю простотою комбінацію. Забудовник подав судовий позов до київської міськадміністрації про бездіяльність, через яку компанія не може приступити до роботи.
Суд позов розглянув, але замість того, щоб прийняти рішення щодо міськадміністрації, просто заборонив на три роки будь-які громадські акції в Гостиному дворі та на прилеглих територіях.
При цьому предметом позову був зовсім інший факт – бездіяльність міської влади. Це все одно, як якби в суд подали на Івана Івановича, а суддя, не моргнувши оком, прийняв рішення щодо Петра Петровича.
У результаті в Києві почала діяти заборона на проведення мирних зібрань в районі Гостиного двору, яка суперечить Конституції й до того ж була прийнята у незаконний спосіб.
Рішення нікому не відомої судді стає потужною судовою зброєю щодо припинення будь-яких масових акцій у будь-якому регіоні України.
Активісти блокади будівництва спробували оскаржити це рішення в Київському апеляційному суді. Справа потрапила на розгляд судді Ірині Саприкіної, яка зараз мітить на посаду в ВС. І вона, ні хвилини не вагаючись, винесла свій вердикт: заборона на проведення мирних зібрань біля Гостиного двору обґрунтована і законна.
І все б обійшлося, ось тільки ця справа спливла під час перевірки професіоналізму судді членами ГРД. На основі отриманих даних представники ради вирішили: “апеляційний суд фактично підтримав суд першої інстанції, що не лише незаконно обмежив непорушне право на мирні зібрання, а й підірвав авторитет суду в очах суспільства”.
І тут виявилося, що члени ВККС не знаходять в цьому рішенні нічого поганого. Своїм голосуванням це підтвердили 10 з 12 учасників комісії.
Адвокати, які добре розуміють, до чого хилить ВККС, шоковані, оскільки створено прецедент використання абсолютно неправосудного рішення.
“Яник і Ко просто не знали, що розігнати Майдан можна було без “Беркута”, – відреагувала на таке рішення координатор ГРД Галина Чижик. – Досить було подати позов про бездіяльність КМДА і заявити рішення про забезпечення позову”.
Таким чином, малозначне на перший погляд рішення нікому не відомої судді стає потужною судовою зброєю щодо припинення будь-яких масових акцій у будь-якому регіоні України. І змоделювати застосування такої зброї в комплексі заходів щодо блокування цивільних протестів досить просто.
На сторожі закону
Уявімо ситуацію, за якої дедалі більш непопулярні дії політичних сил, що стрімко втрачають рейтинг довіри, призводять до активізації протестного потенціалу звичайних українців.
Опозиційні партії вже почали процес об’єднання, щоб до виборів 2019-го виступити єдиним фронтом на противагу неіснуючій парламентській коаліції. Цілком ймовірно, що всі ці процеси не обійдуться без масових громадянських акцій, на які українці мають право за Конституцією. Власне, проведення таких акцій уже цієї осені анонсували представники опозиції.
І це не рахуючи ймовірних протестних акцій у зв’язку з рейдерством, невиплатою зарплат, підвищенням тарифів і цін та загальним зниженням рівня життя.
А тепер уявіть, що, не чекаючи “найгарячішого” моменту, будь-яка з підконтрольних Банковій держструктур подає судовий позов про бездіяльність міськадміністрації в будь-якому з “тривожних” для влади міст.
Суд одразу ж приймає постанову про заборону мирних зібрань у центрі міста та на прилеглих вулицях – на один, два, три роки. Тим більше що прецедент є. А невиконання протестуючими постанови суду буде абсолютно законною підставою до розгону будь-яких протестних акцій.
Люди президента працюють над забезпеченням верховенства не права, а дзвінка з АП щодо будь-якого потрібного питання.
Спочатку в справу підуть так звані “дружинники” – підлеглі МВС воєнізовані громадські організації, які зараз міністерство створює в усіх регіонах України для “охорони порядку на вулицях”.
Охороняти цей порядок вони будуть максимально жорстко, оскільки не пов’язані жодними нормативами поведінки в таких ситуаціях, які поширюються на поліцейських. Бити будуть довго і боляче – під прикриттям Нацполіції.
Якщо ж ці тітушки в формі не впораються з активістами за допомогою кийків, наручників і сльозогінного газу, за справу візьметься дітище Авакова – КОРД, ретельно укомплектований екс-бійцями “Беркута”. І вже ті пригадають людям з плакатами і 2014-й, і свій страх, і свої приниження. А заодно вб’ють у голову та інші місця, як слід любити президента і всю депутатську рать.
При цьому у політичної верхівки країни не буде абсолютно ніякого страху перед можливою негативною реакцією на такі свої дії з боку західних партнерів України. Тому що, дивіться – все строго за законом.
Є прецедент – схоже рішення про заборону проведення масових зібрань. Найавторитетніші знавці права з ВККС своїм голосуванням підтвердили, що рішення це було справедливе і прийняте на законних підставах. І є невиконання такого ж рішення, а закон понад усе. Його потрібно дотримуватися й захищати. Тому вибачте, але претензії недоречні.
Ну, і попутно ще маса звичних тез про прагнення до демократичних перетворень – насамперед, у сфері беззаперечного виконання законів України та постанов суду.
На цьому етапі для підкріплення позиції влади в гру вступлять судді – і Верховного Суду, і Конституційного Суду. Судді, кандидатури яких ретельно затверджують в Адміністрації президента і проштовхують на посади, попри всі негативні характеристики Громадської ради доброчесності.
На сьогодні, за інформацією ГРД, зі 134 кандидатів із сумнівним послужним списком і неправдивими відомостями в декларації, ВККС “проштовхнула” для подальшої участі в конкурсі 76 кандидатів. І свого часу Адміністрація президента вимагатиме плату за таку лояльність.
Плату, яка неминуче відкине країну до авторитарно-корупційної моделі держави періоду до 2014-го року. Яка зміцнить і узаконить контроль над будь-яким громадським протестом. Яка забезпечить не верховенство права, а верховенство дзвінка з Адміністрації президента щодо будь-якого потрібного питання.
Будь-які акції під найдемократичнішими гаслами будуть формально незаконними – це зніме звинувачення заходу в придушенні свободи зібрань і слова. Є прецедент.
З урахуванням того, як і з кого формують Верховний Суд, влада готова сформувати судову практику заборони на мирні зібрання. Жорстко розганяти незадоволених, а на будь-яку критику відповідати – це захист закону і нічого більше.
