Politerno > Статті > Україна і світ > Ситуацію в Україні британський журналіст порівняв з піснею групи The Kinks “Смерть клоуна”

Ситуацію в Україні британський журналіст порівняв з піснею групи The Kinks “Смерть клоуна”

  • 1 Квітня, 2020
  • 1087 Переглядів
  • 0

Цього печального понеділка під час екстреного засідання українського парламенту через загрозу коронавірусу всі депутати одягнули маски. І у цьому було щось дуже символічне.

Ті з нас, хто достатньо старий або цікавиться музикою 60-х, мали би пам’ятати дуже впливовий британський гурт The Kinks. У понеділок, спостерігаючи за тим, що називалось тривалим екстреним засіданням українського парламенту — три позачергові сесії в один день — мені спала на думку одна їхня пісня, «Смерть клоуна» в перекладі.

Про це у виданні Kyiv Post пише британський журналіст, дипломат, екс-співробітник ООН Богдан Нагайло.

Ось слова: «Батіг приборкувача левів більше не ляскає, лев не вкусить, а тигри не ричатимуть». І це стосується як поведінки українського президента Володимира Зеленського, змушеного вмовляти свою фракцію більшості голосувати в унісон, аби підтримати його пропозиції, так і тих депутатів, до яких він звертався у першу чергу, і які дозволили конфлікту інтересів стати вище лояльності до партії.

І свідками яких же руїн ми стали. Що за деморалізуючий хаос! Так, президент спромігся отримати трохи милості, й у першому читанні було прийнято рішення щодо банків чи так званий «антиколомойський» закон, названий так у честь олігарха-мільярдера, який намагається повернути собі свій ПриватБанк назад, попередньо пограбувавши його на $5,5 млрд та заборгувавши платникам податків. Закон про банки забезпечить, аби Коломойський та інші люди, які довели банки до банкрутства, не могли отримати їх назад. І цей закон фундаментально важливий для отримання потенційної позики у $8 млрд від МВФ.

Друга вимога МВФ — створення прозорого ринку с/г земель. Його дуже розмиту версію прийняли пізньої ночі.

У час, коли країна переживає розпал найбільш серйозної медичної проблеми, з якою вона коли-небудь зіштовхувалась, міністра охорони здоров’я, призначеного лише місяць тому «для того, аби робота виконувалась», президент звільнив — вочевидь, за те, що той наполягав на дуже жорстких обмеженнях — і парламент слухняно дав на це згоду.

Подібне сталося і з новим міністром фінансів, який також щойно зайняв своє місце у битві з попередження фінансового краху. Його скинули, тому що він явно не ладнав з новим прем’єр-міністром.

У обох випадках парламент спочатку відмовлявся схвалювати заміну, яку знайшли нашвидкуруч. Так у розпал одночасно двох криз, які постали перед країною, Україна тимчасово залишилась без міністрів, відповідальних за охорону здоров’я та фінансовий сектор, і які також забезпечують допомогу від МВФ.

Відчуваючи, що вітер дує йому в обличчя, Зеленський раптово зняв і свою кандидатуру на вакантну посаду міністра енергетики. І це в часи, коли, наприклад, найбільший в Україні приватний постачальник електроенергії та вугілля, а саме ДТЕК, оголосив про серйозні проблеми в компанії.

І поверх цього всього парламент відхилив поправки по держбюджету, запропоновані Кабінетом міністром, у зв’язку з проблемами, пов’язаними з пандемією коронавірусу.

Вершина безумства чи безвідповідальності? Як можна сподіватись на те, що громадськість, не кажучи вже про міжнародну спільноту та кредиторів України, сприйматиме керівництво країни та її парламент всерйоз?

Зеленського обрали через віру в те, що він не лише стоятиме за зміни, а й зможе їх принести. Він обіцяв очистити українські авгієві стайні від корупції, бюрократії та відновити впевненість громадськості, стимулювати економічне відновлення та робити так, аби партія «Слуга народу», що швидко згуртувалась навколо його реформістської аури, дала врожай — десятки невідомих політичних новачків отримали більшість місць у новому парламенті.

Та майже через рік стало ясно, що Зеленський — не Геракл, і попри проголошення всіх своїх достойних намірів не проявив себе у виконанні цього завдання. Це я не до того, що повернення до більш цинічних днів його попередника Петра Порошенка, коли патріотичні маски були такі популярні, вітається. Це, якщо хочете, радше крик про розпач на межі з відчаєм.

Вчора стало очевидно, що Зеленському з труднощами вдалось повернути «парламент» назад до своїх «ініціатив», і це підтверджує те, що його власній фракції далеко до монолітності та слухняності. Аби попередити цілковите фіаско, президент мусив поспішити до парламенту та використати весь свій підірваний, втім усе ще суттєвий вплив на те, аби вмовити депутатів прийти до тями у ситуації кризи та дефолту, що насувається.

Зрештою, кандидати на посади міністра фінансів, а також охорони здоров’я, були схвалені. І перше читання критичного важливого закону, що стане на заваді судовому поверненню найбільшого банку країни, тобто ПриватБанку після націоналізації до його попереднього власника Ігоря Коломойського, пройшло успішно. І тут варто зазначити, що жорсткий політичний противник Зеленського Порошенко запропонував підтримку своєї партії, в той час як фракція Юлії Тимошенко та проросійська «Опозиційна платформа-За життя» виступила проти закону, так само як і близько десятка депутатів з фракції «Слуга народу».

Цього печального дня через загрозу коронавірусу всі депутати одягнули маски. І у цьому теж було щось дуже символічне. Маски такого типу часто носять для боротьби зі смородом, і у цьому випадку, можливо, мав місце ще й давній та все ще проникливий запах корупції. І маски також вдягають ті, хто хоче приховати свою сутність, прикрити своє справжнє обличчя, симпатії та мотиви.

А останній скандал навколо брата правої руки Зеленського, Андрія Єрмака, якого, як виявилось, таємно зняли на камеру під час того, як він «продавав» впливові посади, зробив питання масок, чи радше того, хто під ними приховується, як ніколи актуальним.

Так, як клоун, Зеленський вмирає. Не в амплуа видатного колишнього коміка, а як актор, який використовував усю свою драматургічну майстерність та макіяж, аби завоювати аудиторію та електорат, затримати їх увагу. Як співається у пісні, макіяж всихає і тріскається навколо підборіддя. Дні шоу однієї людини минули. Прийшов час мінятися ролями, наймати професійних режисерів, продюсерів та інших політичних акторів, або, може, і подумувати над тим, аби залишити сцену.

Читайте також: Зеленський не виконав основні передвиборчі обіцянки, – КВУ

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь