У відносинах України та Китаю несподівано намітилося потепління. У команді президента Володимира Зеленського заговорили про поглиблення співпраці з Пекіном і навіть про переймання управлінського досвіду Комуністичної партії Китаю (КПК) – правлячої сили в Піднебесній.
Наче й не було зірваної купівлі Китаєм стратегічного підприємства “Мотор Січ” в Запоріжжі, коли Київ пішов на поводу у США, які побачили в угоді загрозу своїм інтересам.
Чому у Зеленського почали робити реверанси в бік Китаю і чи надовго цей тренд, враховуючи орієнтування України на Вашингтон, у матеріалі.
Рівняння на Компартію
Мости “Великого будівництва” довели команду Зеленського до надто хитких мостів в геополітиці. Київ робить нову спробу зблизитися з Пекіном, де, схоже, готові йти назустріч.
Підтверджень цьому вже багато. Ось найбільш знакові.
30 червня міністр інфраструктури України Олександр Кубраков і міністр комерції Китаю Ван Веньтао підписали міжурядову угоду про реалізацію спільних проєктів у сфері інфраструктури. Згідно з документом, Україна може отримати на пільгових умовах китайські кредити на велике інфраструктурне будівництво. В офіційному повідомленні українського міністерства Київ і Пекін названі “стратегічними партнерами”, які хочуть поглибити торгово-економічне співробітництво, яке “відповідає загальним інтересам двох країн”.
Китайці обсипають компліментами улюблене дітище Зеленського “Велике будівництво” і самого Зе.
“У вашого президента є програма “Велике будівництво”. Це говорить про те, що ваш президент – хороший президент. Він хоче зробити краще для свого народу. Китай хоче внести свій вклад у розвиток інфраструктури в Україні”, – заявив посол Китаю в Україні Фань Сяньжун на прес-конференції в Києві незадовго до підписання угоди між країнами.
У відповідь партія “Слуга народу” (СН) розхвалює Комуністичну партію Китаю.
Як повідомляє державне інформаційне агентство КНР “Сіньхуа”, глава парламентської фракції СН і голова її політради Давид Арахамія заявив в інтерв’ю китайським ЗМІ, що Китай є для України “прикладом і стратегічним партнером в модернізації країни”, а його політсила має намір переймати досвід КПК “в управлінні економікою і побудові держави”.
Арахамія привітав керівну партію з 100-річчям від дня її заснування і “всіх китайців з цією знаменною подією”.
Глава фракції СН заявив, що принципи його партії і КПК “багато в чому збігаються”, оскільки “їх девізом є служіння народу”. І принцип побудови розгалуженої мережі в країні за типом Компартії Китаю “неодмінно” потрібно перейняти і “слугам народам”.
За його словами, офіційний Київ “високо цінує можливість брати участь в китайській ініціативі “Пояс і шлях”, що підсилює транзитний потенціал України, і бачить великі перспективи у співпраці з КНР в освіті, туризмі та культурі”.
“Сіньхуа” окремо відзначило, що саме Арахамія, прочитавши книгу голови КНР “Сі Цзіньпін про державне управління” посприяв появі її україномовного видання, яку надрукувало на китайські гроші видавництво “Фоліо”.
Презентація книги в Києві пройшла з помпою. Досить сказати, що з української сторони на ній були присутні крім Арахамії, глава фракції “Батьківщини” Юлія Тимошенко, віце-прем’єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина, віце-прем’єр-міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олег Уруський, міністр Кабінету міністрів Олег Немчінов, до речі, який оприлюднив вітання глави уряду, заступник міністра закордонних справ Василь Боднар, народний депутат Вадим Новинський (позафракційний).
Таке представництво влади на заході не тягне на данину ввічливості.
“Це виглядає як бажання сподобатися китайцям, зміцнити очевидне зближення країн”, – коментує політолог Анатолій Октисюк.
Презентація книги Сі Цзіньпіня в Києві пройшла з помпою, фото: ua.china-embassy.org
“” Читайте також: “Офісний” шантаж Америки: чого тут більше – хитрої наївності, авантюрності чи дурості важко сказати, – експерт
Між порохоботами і прагматиками
А ще не так давно Київ і Пекін стояли на порозі серйозного дипломатичного конфлікту і, можливо набагато більших ускладнень.
Виною тому зірвана угода по українському виробнику авіадвигунів і газотурбінних установок “Мотор Січ” . Уряд України заблокувало перехід підприємства під контроль китайських інвесторів, наклавши на них санкції, а акції заводу заарештувавши і передали в управління Держагентству АРМА. До того ж РНБО прийняло рішення про початок націоналізації підприємства. За багатьма ознаками зрозуміло, що вирішальним фактором у цих діях української влади став серйозний тиск Вашингтона, який не хотів, щоб китайці отримали технології “Мотор Січі”, необхідні їм для власного авіабудування. Цей випадок тепер буде предметом розгляду в міжнародному арбітражі, куди звернулася китайська сторона.
В принципі ця історія не здається незвичною. США активно будують альянс проти Китаю і просувають антикитайський порядок денний по всьому світу. Залежна від Вашингтона українська влада не могла вчинити інакше.
І хоча риторика Зе-команди не була відверто антикитайською, як у американців, її різниця з сьогоднішніми заявами очевидна.
І показово, що команда Зеленського відразу піддалася з цього приводу злій критиці з боку прозахідних кіл – від відвертих націоналістів і прихильників екс-президента Петра Порошенка – “порохоботів”, до лібералів і “соросят” – лобі Демократичної партії США в Україні.
Проросійські ж сили, звісно, за співпрацю з Пекіном – головне подалі від Вашинготона.
“Ми ж розуміємо, що Китай – це одна з ключових загроз ліберальному демократичному світові? В ЄС і в США Китай сприймають більшою загрозою, ніж Росію. Ми заграємо з Китаєм, щоб що?” – задається питаннями виконавчий директор грантового Центру протидії корупції Дар’я Каленюк на своїй сторінці в Фейсбуці.
У фракції СН відповідають, що Київ вибудовує з Пекіном “прагматичні відносини”.
“Будь-який народний депутат України хотів би для нашої країни відносин на основі взаємної вигоди, прагматизму з такою економічно потужною державою як Китай. Співпраця з ним безумовно в інтересах України”, – коментує народний депутат Максим Бужанський (СН), який входить в парламентську групу дружби з КНР і є відверто проросійським політиком.
Варто додати, що на тлі потоку прокитайських заяв можновладців загубився український МЗС, чиє мовчання може бути не випадковим.
Зовнішньополітичне відомство славиться своєю заідеологізованістю і прозахідністю і вважає за краще мовчати, ніж йти проти своїх поглядів. У Китаї все ще немає нашого посла, хоча в цьому МЗС, можливо, і не винне, так як послів призначає президент. Його ім’я у світлі змін у відносинах – окрема інтрига.
Нарешті, на Захід справило сильне враження відкликання підпису України з-під документу, запропонованого Канадою на Раді з прав людини в Женеві. У ньому 44 держави вимагали негайного допуску незалежних спостерігачів в китайську провінцію Сіньцзян з метою перевірки інформації про порушення прав уйгурів. Україна спочатку підписала документ, а потім відкликала свій підпис.
В кінці червня в західних ЗМІ з посиланням на джерела серед дипломатів з’явилися повідомлення, що Київ зробив це під тиском Пекіна, який нібито погрожував зупинити поставки вакцини від коронавірусу. Україна це ніяк не коментувала, а в КНР категорично спростувала факт шантажу. Відзначимо, що доказів останнього дійсно немає. І в руслі нової політики Зеленського щодо Китаю, Україна могла піти на цей крок і без будь-якого тиску. Так би мовити, “назустріч китайським інвестиціям”.
Китайський сценарій для України
Якими міркуваннями керується Банкова в нинішній політиці по відношенню до Пекіну?
Найбільш очевидні економічні мотиви. Мільярди китайських інвестицій на “велике будівництво”, безумовно, дуже вагомий аргумент для всієї Зе-команди, яка активно освоює кошти на інфраструктурні проекти.
Крім того, Китай зараз найбільший покупець українського продовольства, а також залізної руди. Не випадково на презентації україномовної версії книги Сі Цзіньпіна був присутній нардеп Вадим Новинський – бізнес-партнер Ріната Ахметова по компанії “Метінвест” (їй належить більшість родовищ залізної руди в Україні).
Але, не виключено, що є і політичні мотиви.
Політолог Анатолій Октисюк вважає, що Офісу президента не подобається тиск США на Київ в питанні прозахідних реформ, яке різко посилилося перед майбутнім візитом Зеленського до Вашингтону. На його думку, команда Зеленського бачить у розвитку відносин з Китаєм своєрідну противагу колективному Заходу.
“Зелені” (тобто СН – ред.) почали торгуватися напередодні візиту Зеленського в США. Мовляв, якщо ви у Вашингтоні будете нас пресингувати, є Китай, який вже і так наш торговий партнер №1″, – вважає експерт.
Як вважає політолог Руслан Бортник, Китай цілком може перебити західні кредити своїми, привабливість яких в тому, що Пекін не висуває політичних вимог.
“Захід прив’язує до своїх кредитів умови, в тому числі нездійсненні для команди Зеленського. Китай діє по-іншому. Заяви Арахамії, переказані “Сіньхуа”, можна вважати таким собі легким шантажем: мовляв, якщо будете на нас тиснути в плані реформ, не давати чітких перспектив з НАТО і ЄС, є Пекін, Стамбул, які пропонують теж привабливі варіанти співпраці”, – коментує Бортник.
Економічний вплив Китаю в якийсь момент дійсно може перерости в політичний. “ОП, уряд, набір парламентських сил, а також силові відомства зараз знаходяться під західним впливом. Але політика з часом може підкоритися економіці. І тоді вплив Китаю на Україну може стати визначальним”, – вважає Бортник.
Можливо, на це сподівається Пекін, в силу традицій плануючи на десятиліття, а то і більше вперед. У Києві ж звикли керуватися сьогохвилинними інтересами. І цілком можуть знову охолонути до Китаю.
“Все залежить від того, як пройде візит Зеленського до США. Якщо результати влаштують Зе, або на реверанси в бік Пекіна буде жорстка відповідь США, політичний флірт з Пекіном закінчиться. Хоча в плані економіки, думаю, зближення продовжиться”, – вважає політолог Октисюк.
“” Читайте також: VIP-голосування для Зеленського. Якою ціною Банкова змогла провести “олігархічні” закони
