Politerno > Статті > Виборчий зашморг. Як “слуги народу” кують собі перемогу на місцевих виборах

Виборчий зашморг. Як “слуги народу” кують собі перемогу на місцевих виборах

  • 16 Липня, 2020
  • 564 Переглядів
  • 0

На наступний день після прийняття постанови про призначення на 25 жовтня місцевих виборів Верховна Рада вирішила змінити правила гри. 16 липня прийнятий у другому читанні і в цілому законопроект №3485 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення виборчого законодавства».

Цей величезний документ, який складає 246 сторінок, вносить зміни до цілої низки законів. Особливо важливим є те, що радикального переписування зазнав ВКУ – Виборчий кодекс України, який був прийнятий, нагадаємо, зовсім нещодавно – 19 сгрудня 2019 року. Новий закон переробляє понад 200 з 289 статей ВКУ. Внесені зміни стосуються всіх видів виборів і всіх етапів виборчого процесу.

Авторами цієї законодавчої ініціативи стали глава партії «Слуга народу» Олександр Корнієнко, його колеги по фракції «Слуг народу» Андрій Клочко, Аліна Загоруйко та Володимир Іванов, а також співголова депутатської групи «За майбутнє» Тарас Батенко. За проект №3485 у другому читанні і в цілому проголосували 308 нардепів.

Ми не будемо чіпати весь масив змін, що вносяться цим законом, а зупинимося на двох головних нововведеннях, які можуть зіграти важливу, а десь і вирішальну роль на місцевих виборах 25 жовтня.

260 міст одним махом

Одна з найбільш хитрих новацій проекту №3485 – зміна виборчої системи на виборах до міськрад малих міст. У старій редакції ВКУ записана пропорційна виборча система при формуванні міськрад міст з чисельністю виборців понад 90 тисяч, а в менших територіальних громадах застосовується мажоритарна виборча система з можливістю самовисування. Оновлена ​​16 липня редакція поширює пропорційну виборчу систему на всі територіальні громади з кількістю виборців понад 10 тисяч.

Що це буде означати на практиці? Перш за все нагадаємо, чому у ВКУ встановили кордон 90 тисяч виборців? Чому не 50 або 100 тисяч? Все дуже просто – хотілося, щоб в одну категорію потрапили всі обласні центри. У найменшому обласному центрі – Ужгороді – виборців менше 100 тисяч, але більше 90 тисяч, звідси і норма про 90 тисяч.

Подивимося, що буде, якщо цю норму зменшити у дев’ять разів – до 10 тисяч. Зараз в Україні понад 460 міст. З них більшими за Ужгород є 37 міст. А міст, які менші за Ужгород не більше ніж в дев’ять разів, налічується 260. Це, звичайно, тільки орієнтовна кількість. Реальне число громад, яких торкнеться ця новація, може бути і більшим.

Отже, як мінімум 260 міських громад раптом зараз, за ​​три місяці до виборів, ощасливлені новиною про те, що вони обиратимуть свої міськради за партійними списками. Від такої раптової зміни виборчої системи виграш отримає насамперед, звичайно, партія влади. Тобто «Слуга народа». Місцеві еліти будуть змушені влитися в цю партію, щоб зберегти вплив. Майже всі інші партії будуть до цих виборів просто не готові, у них там і осередків міських немає майже ніде.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради виступило категорично проти цієї новації. Воно підкреслює: «Застосування пропорційної виборчої системи приводить до зайвої і невиправданої політизації місцевих виборів і, відповідно, діяльності органів місцевого самоврядування, призначення яких полягає у вирішенні питань місцевого життя територіальних громад, що особливо актуально для малих населених пунктів».

До слова, заслуговує уваги ще одна зміна. У старій редакції ВКУ було записано, що в містах з кількістю виборців до 90 тисяч переможцем на виборах міського голови вважається кандидат, який набрав більше будь-якого іншого кандидата. А в містах з кількістю виборців понад 90 тисяч для перемоги цього мало: потрібно набрати не просто більше інших, а більше 50% голосів; в іншому випадку проводиться другий тур. Нова редакція поширює цю систему на міста з числом виборців понад 75 тисяч.

Потроєння «слуг народу»

Також «слуги народу» хочуть потроїти своє представництво в територіальних виборчих комісіях на місцевих виборах. Відповідно до старої редакції статті 203 ВКУ, до складу тервиборчкомів обов’язково входить по одному представнику від кожної партії, яка має власну фракцію у Верховній Раді. Щоб забезпечити собі додаткових два голоси в кожній територіальній комісії, «слуги народу» вирішили скористатися допомогою депутатських груп «За майбутнє» та «Довіра», створених у Верховній Раді 29 серпня і 6 грудня 2019 року.

У новій редакції статті 203 ВКУ записано, що право бути представленою в тервиборчкомі отримує також «місцева організація політичної партії, яка уклала угоду про політичну співпрацю на відповідні місцеві вибори з депутатською групою, про створення якої оголошено на сесії Верховної Ради України не пізніше першого січня року, в якому проходять вибори». Групи «За майбутнє» та «Довіра» як раз підходять під це визначення.

Головне науково-експертне управління розкритикувало цю ідею: «Депутатські групи є внутрішньопарламентськими утвореннями і створюються для раціоналізації роботи парламенту, мають нестабільний склад і безпартійний характер, а, отже, наділення їх певними правами поза парламентом не узгоджується з їх природою».

Ще більш різку оцінку дало Головне юридичне управління Апарату Верховної Ради. У його зауваженнях йдеться, що запропонований проектом механізм створення на місцевих виборах такого «квазісуб’єкта», як «місцева організація політичної партії, яка уклала угоду про політичну співпрацю на відповідних місцевих виборах з депутатською групою» не узгоджуються з Конституцією України». У статті 36 Конституції чітко записано, що саме партії беруть участь у виборах, а депутатські групи в Конституції взагалі не передбачені.

Відзначимо чарівний нюанс: в різних регіонах депутатська група може укладати угоди з різними партіями. По суті, групи «За майбутнє» та «Довіра» отримують можливість поглинати дрібні партійні проекти обласного значення.

З огляду на все вищевказане доводиться прогнозувати, що місцеві вибори – з перших днів виборчої кампанії та аж до самого голосування та підрахунку голосів – будуть повсюдно проходити в атмосфері жорсткої міжпартійної боротьби. Ця боротьба охопить вибори і до обласних, і до районних, і до міських рад, як і вибори мерів міст.

Фактично «слуги народу» намагатимуться розбудувати власну владну вертикаль до самого низу – до рівня міст і районів. І для цього вони будуть намагатися підім’яти під себе всю місцеву еліту. Як у міфічного змія було три голови, так у партії влади буде три ешелони: «Слуга народу», «За майбутнє» та «Довіра».

Читайте також: Кінець децентралізації. Навіщо Зеленський забирає у місцевої влади усі дороги

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь