Politerno > Статті > Зеленський, ідентичність та дружба з маніяком – казка про дурне мишеня

Зеленський, ідентичність та дружба з маніяком – казка про дурне мишеня

  • 8 Січня, 2020
  • 1127 Переглядів
  • 0

Президент України Володимир Зеленський у своєму дитинстві безумовно мав чути казку про дурне мишеня Самуїла Маршака.

Але, здається, він її або забув, або не зрозумів

Перший тиждень нового 2020 року пройшов у звичному для країни турборежимі. Рік, який розпочався під несподіваним гаслом “яка різниця”, що стало головним меседжем президентського новорічного звернення, продовжився скандалами з раптовою лібералізацією підходу влади до людей, які незаконно відвідали Крим.

Міжнародний суверенітет “95 кварталу” був укріплений шляхом державного суверенітету України виступом шведського співака з далеких 90-х Доктора Албана. Допущеного в країну заради новорічних сценічних жнив через особисте бажання президента. М’яко кажучи, непоміченим не минув і виступ в Києві однієї широковідомої у вузьких колах дівчини-блогерки з Росії.

Інстаграм-селебріті, що незаконно відвідувала Крим, вирішила поділитися з українцями-жертвами російської агресії своїми думками про насильство. Її виступ був відважно захищений українською поліцією, яка розгледіла хуліганство в адресованих їй кількома активістами питаннях про приналежність Криму. Порушники спокою були спаковані в модний гібридно-електричний японський бобік. Що звичайно ж сприяло зміцненню дружби народів.

Президент країни у війні, який під час кандидування критикував тоді ще президента Порошенка за відпочинок на Мальдівах, таємно звалив на канікули до спекотного Оману. А його друг Сергій Сивохо, радник цілого секретаря РНБО, нічтоже сумняшеся, виступив на різдвяному марафоні, організованому московською православною церквою в Україні та 112 каналом кума Путіна Віктора Медведчука.

Лише сліпий не здатний побачити в цих подіях логічний ланцюжок, який знаменує корінну зміну державної політики України. Курс на жорсткий опір агресору йде в небуття і змінюється курсом на максимальне задобрювання Путіна та Росії.

Політика — цинічна штука. В якій передусім зараховується ефективність. Можна довго розмірковувати над тим, наскільки моральною є така поведінка влади стосовно агресора. Однак ключове питання полягає в практичній стороні будь-якого курсу. Галс, в який лягає “Титанік” Зеленського, небезпечний не просто теоретичною можливістю капітуляції. Це помилка, яка, як відомо, буває гіршезлочину.  Називаючи Путіна кремлівським маніяком через  риторичне означення протягом п’яти років війни, ми й не підозрюємо, наскільки обґрунтованим може виявитися цей штамп, якщо розглядати поведінку Путіна та Росії у війні проти України з точки зору кримінальної психології.

Наука про серійних убивць виділяє сім фаз-станів маніяка. Поведінка їх циклічна. Черговий злочин починається з так званої фази аури — стадії на якій убивця занурюється у світ своїх фантазій і закінчується фазою депресії — після того, як скоєний злочин не приносить бажаного задоволення. Всі фази станів через який проходить маніяк під час здійсненні серії, об’єднується в повторюваний ритуал. Ритуалізація, до якої входить і профіль жертви, і тип вбивства, і поведінка маніяка, в процесі формує індивідуальний почерк серійника. Ритуал завжди індивідуальний. І його послідовне виконання чітко вказує на те, що певну серію вбивств здійснює один і той же злочинець.

Росія — колективний серійний вбивця. І агресія проти нашої країни має всі ознаки ритуалу. У ритуалі замаху на нашу країну присутня початкова дитяча травма Росії – “найбільша геополітична катастрофа 20 століття” у вигляді краху СРСР.

Читайте також: У Росії 2020 рік стане роком “побєдобєсія”

Фаза побудови уявного світу, як спосіб переживання травматичного досвіду — це створення доктрини “русского мира”. Рамки цього світу і його межі дуже чітко сформульовані ще десять років тому Патріархом РПЦ Кирилом в одному з виступів: “Ядром русского мира сьогодні є Росія, Україна, Білорусь … Церква називається Руською не за етнічною ознакою. Це найменування вказує на те, що Російська Православна Церква виконує пастирську місію серед народів, що приймають російську духовну і культурну традицію як основу своєї національної ідентичності”.

Саме фантазія про “русскій мір” провокує подальші дії маніяка, який прагне підмінити своєю вигадкою реальність. Серійний вбивця Тед Банді вбивав жінок схожих на дівчину, яка відмовила йому в юності. Путін почав вбивати українців, які відкинули “русскій мір” під час “Революції гідності”. Як серійний вбивця Герберт Маллен був упевнений, що вбивства — єдиний спосіб захистити Каліфорнію від землетрусів. Так і Путін був і залишається впевненим, що вбивства українців — єдиний спосіб порятунку “русского мира” від західної експансії.

Профіль жертви кремлівського маніяка зрозумілий: жертва повинна обов’язково бути частиною “русского міра”. А це значить — не стільки говорити російською мовою, скільки відкидати мову українську, розділяти загальну радянсько-російську ідентичність, сповідувати принцип “яка різниця”, ні в якому разі не зустрічатися з коханою людиною під пам’ятником Бандери.

Загалом, перспективна жертва такого геополітичного маніяка повинна бути максимально схожою на Володимира Зеленського.

З психологічної точки зору все це означає ось що: президент України Володимир Зеленський і президент Росії Володимир Путін складають ідеальну садистичну пару жертва — агресор. Йдучи на умови агресора жертва лише провокує подальшу агресію.

Статистика показує, що вижити під час замаху маніяка можна лише  зламавши ритуал. Словами, благаннями, умовляннями ритуал не ламається, через те, що особистість самої жертви для серійного вбивці не важлива. Жертва — то лише об’єкт для відігравання психологічних травм убивці. Покірність жертви — тригер, який запускає ключову частину ритуалу. Оскільки мета маніяка — це завжди влада над жертвою.

А сам процес вбивства — процес утвердження цієї влади. Вивчення досвіду тих, що вижили, показує, що найнадійнішою стратегією поведінки в разі зіткнення з серійним вбивцею є стратегія беззастережного і безкомпромісного опору. Ритуал ламається лише  тоді, коли жертва маніяка відмовляється здаватися на милість душогуба і спрямовує  на вбивцю безодню агресії, захищаючи своє життя всіма доступними способами.

Найдієвіший спосіб захисту, втім — не потрапляти у профіль жертви маніяка. Можливо, втомлені від власної держави обивателі кажуть “яка різниця”, маючи на увазі право на своє маленьке обивательське життя без високих матерій. Однак кремлівський маніяк бачить в цьому лише заклик до насильства. І йому справді немає жодної різниці — загинете ви в підвалі чергового МГБ або під час обстрілу. Уявний “русскій мір” коштує для Путіна набагато вище вашої радянськоцентричної зденаціоналізованої душі.

Варто не бути шароварним хохлом, акцентувати на власній інакшості, вириватися з лап “русского міра” де тільки можна, зміцнювати національну ідентичність і плекати пантеон власних національних героїв. Інакше маніяк прийде по вас. І затягне зашморг на шиї.

Сергій Висоцький, народний депутат VIII скликання

Читайте також: “Зберуть голоси за допомогою папки і конверта”. Чому аграрний комітет у турборежимі провів законопроект з продажу землі

Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь