Наближаються вибори ректора у Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка. 22 грудня 2022 року шляхом таємного голосування буде обрано керівника вузу на наступні 5 років. Здавалося б конкурентів у чинного глави ВУЗу Богдана Буяка бути не може, чоловік користується неабияким авторитетом серед викладацького складу та студентської спільноти. Та все ж суперник у Богдана Богдановича знайшовся. Саме персона цього претендента на високу посаду та події 20 грудня, коли в ТНПУ нагрянули працівники СБУ, аби допитати студентів щодо підкупу на виборах, стали підставою для появи даного матеріалу. Адже мова піде про скандально відомого в Тернополі декана історичного факультету та багатолітнього депутата Тернопільської міської ради – Володимира Міська.
Якщо у читачів все ще виникають питання щодо особи Володимира Володимировича, то спробуємо нагадати кілька визначних моментів з життя цього знаного тернополянина. Заодно читач зможе провести певні паралелі і зробити висновки.
Отже, після місцевих виборів 2020 року правоохоронці повідомили, що у Тернополі декан одного з «вишів» організував «схему», за якою студенти змінювали виборчу адресу за грошову винагороду. Тоді про це «гудів» увесь Тернопіль, а у повідомленні Нацполіції йшлося, що правопорушення виборчого законодавства було зафіксовано в Одеській, Житомирській і Тернопільській областях. Як зазначало Politerno, до «схеми» в Тернопільському педагогічному університеті був причетний ні хто інший, як декан історичного факультету, депутат міської ради від «Європейської солідарності» Володимир Місько. Реєстрацію і подачу заяви для участі у виборах в електронній формі проводили у приміщенні університету через профком студентів. Журналістам Володимир Місько підтвердив отриману нами інформацію, але переконував, що проходив у справі як свідок. За нашими даними, справу тоді вдалося «зам’яти», завдячуючи зв’язкам Міська.
З тих пір чоловік засідає у тернопільському парламенті і, як бачимо, – не проти «хайпанути» на виборах ректора педуніверу. Що ж, пригадаймо й інші епізоди з досить активного, але й не менш строкатого життя пана Міська. А найбільш вагому його частину займає «земельна тема», про яку, знову ж таки, багато писало наше видання.
Попередня каденція міської ради Тернополя ознаменувалася «гаражною схемою» – коли земельні ділянки виділяють вибраним тернополянам у приватну власність, як правило під гаражі, а згодом, через зміну цільового призначення, на них зводяться об’єкти торгівлі або офісні приміщення. Усе це реалізовується, аби обійти конкурентні аукціони, які б забезпечили значні доходи у бюджет міста. Впроваджувалися зазначені схеми через наближених до депутатів міської ради людей. Найбільше засвітився на «гаражній» темі депутат міськради Володимир Місько. Асистент кафедри образотворчого мистецтва та дизайну Павло Федак, колишній профорг історичного факультету ТНПУ Іван Тимків, колишній працівник ТНПУ Вадим Гуменюк, доцент кафедри украінськоі та зарубіжної літератур Тетяна Скуратко, начальник навчально-методичного відділу, доцент кафедри філософії та суспільних наук, член профкому працівників університету Андрій Киданюк – все це колеги Володимира Міська, на яких оформлялися «гаражні» ділянки і про яких ми згадували у розслідуванні.
Сьогодні до них можемо додати доцента кафедри історії України та археології Валентина Терещенка та провідного фахівця деканату історичного факультету Ірину Ракович – ці педагоги теж стали щасливими власниками земельних ділянок, наданих міською радою для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.
Отже, як бачимо Володимир Місько сформував такий собі педагогічний «клан» землевласників, який знаходиться під щільним покровительством міської ради Тернополя. Сам Володимир Володимирович, який до міської ради мешкав у гуртожитку і вів досить скромний образ життя, останні роки позиціонує себе виключно як бізнесмен – стиль життя у депутата-педагога відповідний.
Тим часом в коридорах ВУЗу напередодні дня голосування активно розганяється інформація, мовляв Володимир Місько – був на фронті! Так, справді, за нашими даними в університет надійшов витяг з наказу, у якому вказується, що водія роти контрдиверсійної боротьби Володимира Міська після 9 місяців служби, а саме 30 листопада 2022 року, звільнено в запас. Звісно ж з усіма можливими виплатами.
Але за тими ж даними з коридорів ТНПУ, Володимир Місько лише кілька місяців відповідав за логістику десь при штабі, увесь інший час він провів у територіальній обороні в рідній Тернопільській області. Маємо велику надію, що розповідей про важку і небезпечну службу студенти не почули, не настільки ж потрібна Володимиру Володимировичу демонстрація підтримки в університеті, щоб так зухвало присвоювати незаслужені регалії.
Втім, судячи з сьогоднішніх подій, похитнути Богдана Богдановича Володимир Володимирович намірився серйозно, не шкодуючи ані грошей, ані репутації. Підкуп студентів, як ми вже згадували, для Володимира Міська практика не нова, а от репутація – термін для нього хоч і відомий, та все ж не настільки важливий як посада ректора, до якої, за нашими даними, він тягнеться не перший рік, підсиджуючи Богдана Буяка.
На виході повстає риторичне запитання: а чи переживе такого ректора відомий в Україні та за її межами Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка...
"" Читайте також: Війна війною, а премії за розкладом: Головко роздає керівникам комунальних установ багатотисячні премії
