Нещодавно Сергій Надал “розміняв” сьомий рік на посаді міського голови Тернополя. Попри такий пристойний стаж у кріслі на вул. Листопадовій, зараз міський очільник почав робити суттєві помилки, які складно приховати від тернополян. Тим самим мер котить на дно не лише свій власний рейтинг, а й рейтинг рідної йому ВО “Свободи”. Тож спробуємо перерахувати кілька найгучніших скандалів, у які встиг цьогоріч «вляпатися» керманич Тернополя.
Торфяне благо чи “шкурний” інтерес?
ТОП-скандалом цього року в Тернополі стало впровадження котелень на альтернативних видах палива (на торфі). Міський голова Сергій Надал активно наполягає, що така новація необхідна для міста. Мовляв, так ми зможемо відмовитись від російського газу. Хоча самі мешканці вкрай обурені такою перспективою. І не безпідставно. Адже під гаслом тотальної відмови від російського газу мерія “розкинула” свою новацію по всьому місту прямо посеред житлових масивів.
Безперечно, це збентежило людей не на жарт. Приміром, неподалік майбутньої «інноваційної» котельні на вул. Київській розміщені п’ять дитячих садочків, а за п’ятдесят метрів від неї починається житлова забудова. Люди скаржаться, що котельні на торфі негативно вплинуть на здоров’я тернополян. Адже у разі недотримання екологічних норм, усі викиди потраплять їм у вікна та легені. Крім того, котельні створюють шум, а в результаті їх діяльності виникає сморід та димова завіса. Тому тернополяни забили на сполох: неодноразово збиралися, залучали депутатів міськради та журналістів.
Про усі підводні камені торф’яного “блага” навіть розповідали на центральних каналах країни. Люди стукали у всі владні двері і не розуміли, чому мерія в особі Сергія Надала їх не чує та продовжує переконувати, що котельні на торфі – це необхідність. Ба більше! За свою категоричну позицію деякі тернополяни отримували навіть погрози від невідомих осіб.
Та причина цього, як виявилось, лежала на поверхні. Реалізовувати проект із реконструкції котелень взявся інвестор – ТОВ “Тернопільтепло” – зі статутним капіталом 99 млн. 500 тис. грн. Серед засновників товариства є такий собі Богдан Богданович Вербовий. Цей інвестор найменше доклався до статутного капіталу новоствореного товариства, вклавши у нього «всього» 1 млн. грн. І все б нічого, якби він не був… рідним братом дружини міського голови Тернополя Сергія Надала – Олени (у дівоцтві – Вербова Олена Богданівна).
Звісно, Сергій Віталійович може сказати, що брат дружини має право займатися будь-яким бізнесом. І це правда! Та, попри це, меру важко переконати тернополян, що він не має інтересу у фірмі, яку він так інтенсивно проштовхує на ринок комунального тепла.
Тепер принаймні зрозуміло, чому ні Надал, ні його підлеглі ніде раніше навіть не згадували фірми-інвестора, яка береться за котельні. Натомість не економили на хвалебних публікаціях про таку «інновацію». Та фактично ігнорували думку людей з цього приводу. На щастя, звернули увагу на резонансність цього питання депутати міськради. Зокрема, роботу альтернативних котелень вивчала комісія житлово-комунального господарства ТМР. У результаті розгляду вона рекомендувала призупинити всі роботи, пов’язані з будівництвом, а виконавчому комітету – провести по кожному з об’єктів громадські слухання. Адже сумніви з приводу безпечності та прозорості проекту з реконструкції котелень виникали на кожному кроці: починаючи з екологічної частини та закінчуючи його фінансовою складовою.
Тим паче, що подібний проект ті ж інвестори вже намагалися впровадити у Фастові (Київська область). Однак там його «прикрили», навіть не запустивши. Фастівська влада каже, що котельні «забракували» не лише мешканці міста, які скаржились на викиди від торфу, а й самі чиновники мерії.
Мало того, у Фастові торф’яними котельнями та тими, хто їх «лобіював”, зайнялася прокуратура. Повертаючись до Тернополя, то наразі, завдяки наполегливості мешканців та підтримці депутатів, питання із впровадження альтернативного блага зависло у повітрі. Люди, яких ледь не силоміць хочуть зробити сусідами “чудо-котелень”, продовжують збирати документи, які, на їх думку, підтверджують, що торф’яний проект насправді несе лише шкоду, а не благо для міста.
Та, судячи з усього, Сергій Надал відмовлятися від «лобіювання» торфу не планує, а отже, і цей скандал ще довго не даватиме спокійно спати тернополянам.
Арештована земля
Ще однією не менш скандальною подією цього року, в якій знову ж таки “засвітилася” перша особа Тернополя, стали обшуки у міській раді, які відбувалися у березні. “Штурм” мерії здійснювався у рамках розслідування фактів протиправного заволодіння землею з метою виявлення і вилучення речових доказів протиправної діяльності посадовців муніципалітету.
“Працівники Головного слідчого управління Нацполіції спільно з оперативниками Департаменту захисту економіки Національної поліції України та працівниками поліції Тернопільської області викрили злочинну схему заволодіння земельними ділянками територіальної громади м. Тернополя”, – йдеться в офіційному повідомленні поліції.
Правоохоронці стверджують, що посадовці мерії та підконтрольні їм службові особи комунальних підприємств порушили вимоги Законів України “Про інвестиційну діяльність”, “Про регулювання містобудівної діяльності” та Земельного кодексу України. Зокрема, безкоштовно передавали приватникам у власність об’єкти забудови на землях територіальної громади під приводом укладання інвестиційних договорів та договорів про будівництво з відносно незначними зобов’язаннями, оминаючи земельні торги.
За даними фактами відкрито кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки) Кримінального кодексу України. Судячи з офіційного повідомлення поліції, мова йде про десять земельних ділянок загальною площею близько чотирьох гектарів, які досі перебувають під арештом. Його, за клопотанням слідчих Головного слідчого управління Нацполіції, наклав Печерський районний суд Києва ще у травні 2016 року.
Столичні правоохоронці ще тоді проводили досудове розслідування за фактом зловживання своїм службовим становищем чиновниками мерії та рядом її комунальних підприємств.
Згодом за фактом зловживання було розпочато кримінальне провадження. Мовляв, внаслідок дій чиновників, громаді міста було завдано збитків на загальну суму понад 9 млн. 575 тис. грн. Та попри офіційні заяви поліції, Сергій Надал пояснив обшуки в мерії «політичним тиском» на рідну йому партію ВО «Свобода». Як то кажуть, своє плече все стерпить.
Цікаво, що схожу позицію мер озвучував, коли гучно затримували його екс-заступника Володимира Камінського, якого в кінцевому результаті все ж визнали винним, оштрафувавши на кілька тисяч гривень. За неймовірним збігом обставин і справа Камінського, і обшуки в мерії стосувалися так званих земельних питань, значна частина яких у Тернополі чомусь супроводжується скандалами, яким, здається, кінця-краю не видно…
МАФи – як гриби?
Не менш гучно пролунав у цьому році скандал навколо МАФу, що під покровом ночі з’явився нещодавно на куті вулиць Живова, 9 – Шептицького. Споруда одразу привернула до себе увагу громадськості, депутатів, а згодом – і правоохоронців. Адже замість того, щоб «розчистити» територію, підприємець її «захарастив».
– Мене викликали на допит як члена земельної комісії. Зокрема, я і мої колеги-депутати мали претензії до появи торгових кіосків на вул. Шептицького. Члени земельної комісії спільно дали доручення голові Андрію Шкулі зробити з цього приводу звернення до правоохоронців. Адже депутатами було видано сервітут для «проходу-проїзду», а про торговельні ряди з кіосками мова не йшла. Якби ми знали, що ось так буде, то б ніколи в житті не проголосували “за”. Негласним, та й у принципі гласним (що тут уже приховувати?) власником цих кіосків є Михайло Гладкий, – коментував ситуацію депутат Роман Навроцький.
Вочевидь, мова йшла про екс-депутата міської ради, будівельника та просто хорошого друга міського голови Сергія Надала – Михайла Гладкого. Він, між іншим, не вперше перебуває у центрі скандалів, пов’язаних із будівництвом.
З останнього – це конфлікт на вул. Львівській, 2. Там люди забили тривогу через те, що приватне підприємство екс-депутата вирішило звести за кілька метрів від їх будинку торговий кіоск. Люди, заручившись підтримкою свого депутата по округу, поки що не дозволили «вирости» під їхніми вікнами черговій торговій точці. Тим паче, що, за їх словами, земля, на якій хочуть вести будівництво, наразі є комунальною, а значить – власністю громади. Та закон, як дишло. Кожен трактує його по-своєму. Особливо, якщо ти друг міського голови.
На жаль, навіть у багатьох масштабних ремонтах на благо міста заховані непомітні для всіх інтереси та мотивації. До прикладу, реконструкція майдану Перемоги на масиві «Дружба» зроблена так, щоб вивільнити більше площі для майбутньої інвестиційної угоди. У рамках реконструкції входу в парк ім. Шевченка стелять “доріжку” для під’їзду до приватної нерухомості, яка, за словами місцевих активістів, належить знову ж таки рідні нашого мера. А на перехресті вулиць Петлюри – 15 Квітня водоканал переніс мережі так, що з’явилась можливість побудувати торговий центр.
Насправді, скандалів, пов’язаних з міською радою та безпосередньо Сергієм Надалом, було чимало. Щоб описати всі, доведеться перевести не одну сторінку паперу.
Та, можливо, тернополяни ніколи і не дізналися б про “оборудки” місцевого керманича, якби не відсутність за його спиною твердого тилу. Не секрет, що зараз найбільше клопотів меру приносять депутати міськради цього скликання. Здобути повагу з боку 42-ох депутатів мерії і відповідно зібрати тверду більшість у вигляді бодай 22 голосів Надалу так і не вдалося.
Очевидно, якби мер міста мав за спиною підтримку з боку депутатів, то б ніяка думка чи спротив громадськості його не лякали, а факти, наведені вище, можливо, ніколи б не отримали публічного розголосу.
Однак і громадськість, і делеговані нею представники у міськраді втомилися прикидатись сліпими та німими. Тому можна сміло припустити, що це тільки початок ланцюжка викривальних публікацій з мером у головній ролі. Навряд чи усіх їх можна буде за старою схемою назвати “політичним тиском”. Та й врешті-решт рідна Надалу “Свобода” рано чи пізно втомиться ціною партійного рейтингу прикривати “оборудки”» однієї особи…
Сергій Гнатюк, газета “В кожну скриньку”
