Російська військова агресія – головна, але не єдина причина економічної кризи України останніх років.
Важливу роль зіграли внутрішні чинники, точніше – політика Національного банку України. Саме НБУ завдав “смертельний удар” економіці країни: обрушив гривню, викликав валютну паніку, збільшив частку російських банків з 12% до 40%, наростив сукупний державний зовнішній борг з $ 30,2 млрд до $ 43,8 млрд, розтратив міжнародні валютні резерви, знизив інвестиції в економіку, а також дозволив втікачу екс-президенту Віктору Януковичу приховати свої активи.
Про це йдеться в матеріалі “Українська економічна катастрофа 2013-2016 рр.”, яку підготував економіст, старший науковий співробітник Центру з глобальної свободи та процвітання Інституту Катона у Вашингтоні Андрій Ілларіонов.
Підібє’мо підсумки цієї масштабної аналітичної доповіді, англомовна версія якої була представлена під час роботи весняної сесії МВФ у Вашингтоні 20 квітня 2017 р
Автор зазначає, що в останні чотири роки Україна пережила найбільш глибокий і найбільш тривалу економічну і соціальну криза в своїй історії (якщо не брати до уваги кризу переходу від планової економіки до ринкової, що припала на 1989-1999 рр.).
Табл. 1. Три українських кризи трьох останніх десятиліть
Криза переходу від планової економіки до ринкової,1989-1999 | Глобальна криза в Україні, 2008-2009 |
Криза “двух інтервенцій”, 2013-2016 |
|
Тривалість кризи, роки | 10 | 1 | 3 |
Глибина кризи, % кумулятивного падіння ВВП | -60,7 | -15,1 | -15,8 |
Джерело: Державна служба статистики України
Незвичайність останньої кризи (як по її тривалості, так і за глибиною) породжує закономірне питання: чому вона виявилась саме такою? Традиційна відповідь на це питання включає в себе згадку наступних факторів:
- наслідки російського економічного ембарго проти України (з 27 липня 2013 р.);
- пряма російська агресія (з 20 лютого 2014 р.);
- окупація і анексія частини території країни Росією (з 18 березня 2014 р.);
- ведення військових дій на території Донбасу (з 6 квітня 2014 р.).
Поза всяким сумнівом, російські економічні санкції, російська агресія, військові дії, що тривають (хоча з березня 2015 року більш низької інтенсивності, ніж влітку 2014 року і в січні-лютому 2015 р.) – дії, які є результатом першої (російської) інтервенції, стали важливим чинником останньої кризи.
Проте, хід цієї кризи виявляє деякі такі її особливості, які свідчать про те, що зовнішні чинники, пов’язані з усіма складовими елементами російської інтервенції, були не єдиними причинами такої кризи.
Далі автор проводить глибокий аналіз процесів в економіці, соціальній політиці та банківській сфері, котрий чітко вказує на той факт, що крім безпосередньо військових причин, внутрішні чинники мали на економічну динаміку України набагато більший руйнівний вплив, а заходи НБУ привели до посилення “тінізації” валютних операцій, в наслідок чого законослухняні банки частково втратили свою конкурентоспроможність, погіршилася криміногенна ситуація, громадяни втратили частину заощаджень.
Як показує проведений аналіз, інтервенціоністська політика, що проводиться керівництвом НБУ в 2014-2017 рр., сприяла:
– розтраті міжнародних резервів України;
– створенню умов для валютної паніки і валютної кризи в лютому 2015 р .;
– нарощуванню державного боргу і перетворенню боргової проблеми в невирішену в середньостроковій перспективі;
– посилення валютного регулювання, який паралізував платіжно-розрахункову систему, обтяжив інтеграцію України в світову економіку, що перешкоджає залученню іноземних інвестицій;
– придушення вітчизняного банківського сектору;
– значної втрати депозитів фізичних і юридичних осіб;
– збільшення навантаження на бюджетну систему;
– зниження банківської щільності і фінансової глибини, що є ключовими факторами, що сприяють відновленню економічного зростання і підтрики його стійких темпів;
– втрати довіри до банківської системи і до української державної влади;
– селективна підтримка окремих комерційних банків, пов’язаних безпосередньо з керівництвом НБУ, а також з деякими іншими політиками України;
– приховування активів Януковича та інших керівників колишнього політичного режиму;
– значного збільшення участі російських державних банків у банківській системі України;
– зниження масштабів інвестицій в українську економіку;
– падіння обсягів українського експорту;
– продовження і поглиблення економічної кризи в Україні в 2015 р .;
– перешкоджання відновлення швидкого і стійкого економічного зростання в країні в 2016-2017 рр .;
– радикальне скорочення громадської підтримки найважливіших українських державних інститутів – президента, парламенту, уряду, а також самої ідеї успішності демократичного політичного устрою в Україні.