Іноді для того, щоби зрозуміти доцільність тих чи інших дій, потрібно поставити себе на місце людини, що приймає рішення.
Сьогодні довелося прочитати чимало схвальних відгуків про мудрість нашої Ради національноїбезпеки і оборони, що прийняла рішення про запровадження біометричного контролю для громадян Російської Федерації.
Ну принаймні це – не запровадження візового режиму, і то добре (я вже писав про асиметричну відповідь, яку могла би підготувати Росія у випадку запровадження візового режиму). Але говорити про те, що таким чином буде вирішено питання боротьби з потенційними диверсантами та агентами спецслужб – наївно.
Уявіть собі, що вас звуть Сергій Орестович Бесєда. Вам 63 роки, ви – генерал-полковник і очолюєте 5 Службу ФСБ (ту саму, яка відповідає й за Україну). Вас викликають до генерала Бортникова і дають наказ заслати в Україну спецагента…
Або уявіть, що вас звуть Юрій Васильович Кузнєцов. Вам 48 років. Ви генерал-майор і очолюєте Восьме управління Генерального штабу (те саме, що займається диверсійними операціями). Вас викликають на нараду і з подачі генерала Ігоря Коробова перед вами ставлять задачу – заслати диверсійний підрозділ в Україну.
І у першому, і в другому випадках агенти будуть мати ідеальні документи.
До того ж: навіщо посилати в Україну хлопців із Рязані, Іркутська чи Гусь-Хрустального, якщо
а) в розпорядженні спецслужб існує армія українських гастарбайтерів (за російськими даними, 1 мільйон 750 тисяч чоловік, із яких майже п’ята частина чекають на будь-який заробіток – і знайти серед них потенційних агентів з автентичними українськими паспортами не так і важко);
б) є можливість використовувати агентуру з країн Європейського Союзу – які, як і дружина Цезаря, для наших спецслужб поза підозрою. Ну дійсно – не може ж анархіст із Мілана з італійським паспортом бути агентом Путіна?
Додайте також те, що кількість українців, які перетинають кордон з Росією, у 8 разів більший, аніж кількість росіян, які бажають побувати в Україні. Фактично кожен громадянин РФ, що прибуває в Україну, проходить ретельну перевірку на кордоні. Тому потенційна результативність нових заходів з точки зору безпеки України доволі невисока.
При бажанні зробити якусь капость в Україні можна легко обійти усі перепони. Біометричний контроль на кордоні – не зайва штука, але коефіцієнт її корисної дії приблизно рівний ККД стіни імені Яценюка.
А тепер уявіть, що вас звати Олександр Валентинович Турчинов, вам 53 роки, ви є секретарем Ради національної безпеки і оборони України, під вами хитається крісло, а вам потрібно і організувати власний політичний проект, і годувати армію консультантів, і добудувати церкву на вулиці Мічуріна.
На це вам потрібні гроші. Питання: де взяти 300 мільйонів гривень?
О! Тепло, тепло… Гаряче… Гаряче…
