Президент України Порошенко перший використав Саакашвілі як політичну технологію багаторазової дії в боротьбі зі своїми супротивниками.
З одного боку, запрошення Саакашвілі в Україну дозволили Порошенкові активно імітувати реформи. З іншого боку, президент Порошенко з радістю маніпулював Саакашвілі, спостерігаючи за його боями з Коломойським або за потворним скандалом з Аваковим.
А тепер він дивується, чому Саакашвілі вийшов з-під контролю і веде себе так агресивно і чому інші його підтримують.
Порошенко перетворив Саакашвілі в ефективну зброю розправи над своїми економічними супротивниками (Коломойським) і тиску на своїх політичних конкурентів (Авакова, Тимошенко й інших). А тепер, коли Саакашвілі зрозумів це і обрушив весь свій гнів на голову Порошенка, президент розгублено запитує: “А мене за що?”.
Зараз у президента Порошенко два шляхи. Або спробувати, використовуючи чорний піар, армію порохоботов, приручених експертів і коментаторів в ЗМІ й інтернеті, вивернути ситуацію з ніг на голову, і зробити Саакашвілі, а також тих хто його підтримує винними у всьому, що діється в країні. Або спробувати заховати свою провину і політичну помилку за спинами інших – МВС, СБУ, суди, депутатів, а головне – ГПУ.
Зараз президенту Порошенкові вкрай важливо “розмазати”, перенести свою відповідальність за вибухнувшу політичну кризу на велике коло політиків і чиновників. В іншому випадку, він потрапить в пастку політичного аутизму, коли формально політики з його оточення будуть підтримувати його, як це було з Кучмою і Януковичем, а реально постараються дистанціюватися від Порошенка, чия поведінка стає все більш агресивною і непередбачуваною.
