Невже дійсно комусь із нас могло НЕ сподобатись “весілля Луценка-молодшого“? Не вірю. Тому що в іншому випадку, це означає, що всі ми зовсім не розуміємо суть нинішньої Системи. Все ще віримо в її стабільність і спадкоємність.
А також вперто не помічаємо як зморшкувата, беззуба, з витеклими очима Погибель фатально так починає стукати в історичні двері
… А суть нинішньої Системи, до речі, чарівно проста – примітивне, несправедливе і демонстративне запихання “ресурсної / бюджетної” жратви собі в рот з попутним агресивним пресингом всіх, хто задає здивовані запитання.
Невже хтось серйозно розраховував на те, що в нинішній Системі реально за пожежу відповість той, хто вкрав гроші на противопожарку?. Ну перестаньте. Це вже не смішно.
Якщо правлячі хлопці, практично не криючись, продають нам концепт “галузевих смотрящих або / або” (БПП або НФ) і зчепилися в запеклій сутичці за … Мінінфраструктури, де рясно жиріють кишенькові гроші в Укрзалізниці, Укрпошті, Морпорті, то кому потрібні нудні обговорення реформ?
Хаос заради хаосу і клерки, які вважають себе Богами. Такий наш нинішній світ. Навіть простіше: в цій Системі реальну прибутковість приносить тільки одне – продаж на тіньовому ринку своїх посадових функцій, адмін / можливостей.
Не ідей, не технологій і навіть не сировини, але табличка з посадою … Так, згоден, у нас є розкол. Цивілізаційний, світоглядний і, на жаль, він не зшивається. Але зовсім не там, де ми звикли думати.
Мова, схід / захід – це всього навсього лише технології медійного накачування. Яскраві, спекулятивні, але ті що продаються. Сильно обпалені цинічним російським вогнем. В спину. Коли слабкий. Але все ж таки, наш базовий розкол в іншому.
Одна Україна – вчорашня. Яка не хоче ніяких реформ. Яка хоче грати в феодалів і царів гори. Яка хоче назад загнати в пляшку “джина соціальної справедливості”. Залишити “богам” бюджети / ресурси, а лохам злидні і зашиті роти. Схемна така Україна.
У такій країні дуже органічно виглядає і “весілля сина Луценка“, і скупка польських активів, мільярдно / дотаційний з бюджету курячий олігарх Косюк і феєричний судовий процес над звільненою вихователькою згорілого табору “Вікторія”.
Принцип “я – начальник, ти – дурень” знову править бал. Не подобається? Тоді з’їште солоденького піар-борщику в національному одязі …
Інша Україна – це ті, хто хоче ламати схеми, реформувати, волонтерити, створювати інше середовище. Вони зовсім не перетинаються. Вони вже ненавидять один одного.
Коротше, вони вороги на стежці чергової війни. І це вже не зшити. Розірвана цивілізація. У цих Україн, зрозуміло, немає жорсткої географічної прив’язки. Це чиста фізіологія …
Золоті правила великої жратви відрізняються неймовірною простотою. Тільки свої. Максимально демонстративно.
Під піар-аккомпанент “… з мухи слона”. Непрофесіоналізм покриваємо скорочення доходів громадян. І обов’язковими покараннями … “якщо ти проти платити більше, а їсти менше” …