В епіцентрі скандалу опинилася дружина прем’єр-міністра Ізраїлю Сара Натаньяху. Тепер зрозуміло, чому Натаньяху не бере дружину у свої регулярні поїздки до Москви – вона з огидою ставиться до старих радянських протокольних традицій. А Кремль такого не прощає.
Треба віддати належне ізраїльському прем’єру-міністру, як досвідчений політик, він миттєво і правильно відреагував на шквал звинувачень в українській пресі у бік своєї дружини. Принаймні, пояснити ситуацію з Сарою йому вдалося краще, ніж пояснити навіщо він, все-таки, приїжджав до Києва.
У цій історії з Сарою Натаньяху є один прихований український політичний підтекст.
Справа в тому, що представники нової влади зухвало говорили, що вони не потребують журналістики, як поганого посередника між владою і народом. Тому у випадку з дружиною прем’єр-міністра Ізраїлю наша нова влада, яка пишається своєю незалежністю від преси і громадської думки, на ділі, виявилася сильно залежною від галасливої поведінки наших ЗМІ та Інтернету. Журналісти і блогери відігралися в цьому скандалі по повній програмі. А далі буде більше.
Позбутися від оціночних суджень і дошкульних висловлювань журналістів і блогерів виявилося ще важче, ніж правильно організувати візит “високого гостя”.
Від автора: Віктор Небоженко про Порошенка-2
