Після шести років окупації Луганськ все менше нагадує нормальне промислове місто, яким він був до того, як Росія вирішила його “звільнити”.
Користувач Livejournal під ніком maxim_nm опублікував фоторепортаж з Луганська, який дозволяє поглянути зсередини на окуповане місто.
Сучасний Луганськ є мертвим містом-антиутопією, в якому можна знімати чергові випуски фільму «Чорнобиль» або «Я легенда». Втім – знімати буде проблематично, тому що будь-яку людину з камерою “служби безпеки ЛНР” можуть відправити “на підвал” – нинішній Луганськ повернувся назад в СРСР, прямо у 1937 рік.
1. Підприємства і транспорт
До російсько-української війни Луганськ мав кілька досить непоганих заводів – які, нехай і не були понад-успішними, але якось зводили кінці з кінцями – випускали і реалізовували продукцію, давали робочі місця і платили зарплату. Починаючи з 2014 року більшість луганський підприємств почали закриватися – а багато заводів почали просто пиляти і вивозити в сторону Росії.
На фото – луганський завод імені Леніна, вже колишній – в даний час завод пиляють на метал, в тому числі і по ночах:
Підприємства, які залишилися в місті, мабуть продовжують працювати в «дикому» режимі, не дотримуючись будь-яких норм – вода в так званому Луганському морі зараз виглядає ось так – нерідко в ній плаває дохла риба, і можна тільки здогадуватися, що саме зараз зливають у ці води.
Міська інфраструктура поступово вмирає – маршрутки, один з основних видів луганського міського транспорту зараз більше нагадують транспорт з постапокаліптичного роману – машини не ремонтувалися і, здається, не милися з 2014 року.
Обідрана гумова підлога луганської маршрутки:
Сидіння маршрутки, відремонтовані за допомогою обривків поліетиленових пакетів:
Вікно в тій самій маршрутці:
А це щось на зразок фіксатора дверей, зробленого з іржавого куточка, обривка дроту і колоди:
Луганська лікарня-привид
Напевно, найбільш моторошне враження з усього фоторепортажу викликає луганська лікарня номер п’ять, що знаходиться у кварталі Дружби. До 2014 року тут лікували людей, але після «перемоги ЛНР» лікарню закрили, і вже кілька років будівля стоїть порожньою і поступово грабується місцевими жителями.
Лікарня і її околиці нагадують місто Прип’ять, залишене у 1986 році. Тут дійсно можна знімати постапокаліпсіс про Чорнобиль – тим більше, що проект луганської лікарні є точною копією прип’ятської МСЧ-126. Навіть двері ідентичні:
Колись при «фашистській Україні» лікарня була процвітаючим підприємством, де навіть були приватні кабінети лікарів. У «звільненому ЛНР» Луганську з вибитих дверей кабінетів смердить сечею, а під ногами лунає хрускіт вибитих шибок. Війна це мир, свобода це рабство, незнання – сила.
Вхідна група лікарні, колишній вестибюль. Все розграбовано і розтягнули.
Магазини
Голоду в Луганську немає, але асортимент магазинів все більше нагадує СРСР – в який так мріяли повернутися деякі фанати «Новоросії», сталіністи, антизахідники і читачі книг про «попаданців». Сіль, цукор, макарони і сірники є скрізь, іноді бувають якісь овочі.
Полиці з сіллю, содою і мюслями. За старою радянською звичкою одним видом товару закладають усі полиці, щоб вони не здавалися порожніми:
Чого в окупованому Луганську багато, так це дешевого алкоголю – всілякої горілки, в тому числі ювілейної на честь Дня перемоги, кріплених вин, а також різноманітних недорогих ігристих вин з Кримнашу. Все для народу:
Запити цю пишність можна газованими напоями:
Ковбасний відділ. Незважаючи на назву, косячи під білоруські продукти, ковбаса «Мінська» – місцева, вироблена на Луганському м’ясокомбінаті (абревіатура «ЛД», луганські делікатеси). Склад у місцевих ковбас і сосисонів такий самий, як в пізньому СРСР – з великою кількістю обгорткового паперу і барвників. Сосиски «Дитячі» (які по ідеї повинні бути найкращої якості) при варінні забарвлюють воду в рожевий колір і розпадаються, як целюлоза.
А ще в Луганську багато масла.
Двори. Здичавіння. Сучасна Прип’ять
А тепер давайте пройдемося і побачимо, як виглядають звичайні луганські двори. З минулого року тут не змінилося нічого – та ж бруд і розруха.
У багатьох дворах можна зустріти стихійні гори сміття і гілок зі спиляних на дрова дерев:
А більшість доріг і бордюрів за минулі з 2014 року шість років перетворилися буквально на руїни. Ніхто нічого не чинить:
Один з луганських дворів. Колись робочий супермаркет «АТБ» давно закритий і перетворився на магазин-привид на зразок прип’ятських:
Смітник біля покинутого магазину. На баках часто клеять оголошення про скупку рогів, копит та інших продуктів чортової життєдіяльності:
Контейнер для будівельного сміття, який давно перетворився на звичайне звалище гнилі:
Смітники у дворах:
Смітники на вулицях:
Щось на кшталт колишнього стадіону, який давно заріс травою і прсипаний горами сміття:
Окрім загальної деградації інфраструктури, за минулі шість років Луганськ помітно здичавів в плані людських стосунків. У порядку речей стало відкрутити колеса у сусідському автомобілі, який стоїть на подвір’ї:
Автомобілі з українськими номерами, які стоять біля будинків, обливають фарбою і ріжуть їм шини – деякі жителі Луганська серйозно вважають, що у всіх їхніх негараздах винна Україна. Питання про те, чому ж у звільненому від путінських загарбників Слов’янську йде нормальне мирне життя – валить таких товаришів в екзистенціальний ступор.
А це під’їзд у тому ж будинку з десятками шприців на підлозі – мабуть, ті, хто облив фарбою автомобіль роблять тут собі щеплення, аби раптом не заразитися українством.
Без коментарів.
Помираюче місто Луганськ – відмінний приклад того, що відбувається з містами і країнами, які приходять «звільняти» незрозуміло хто і незрозуміло від чого. Таким, яким це місто було до війни, Луганськ не буде вже ніколи – місто на шляху перетворення у ще одну Прип’ять…
Читайте також: Клірики та послідовники УПЦ-МП зневажили вимоги карантину і взяли участь в акціях “побєдобєсія”
