Писати про героїчні і трагічні дні Майдану не хочу. Тому що до вирішення головного завдання революції – зміни ублюдочної пострадянської неефективної моделі влади на сучасну – прозору і справедливу – ми так і не приступили.
Питання, що краще – зацементована бандократія Януковича, якого змогли прогнати, чи всюдисуща мародерська влада тіньовиків, яка прийшла на зміну – є цинічним у своїй схоластичності. Тому що і те, і те – згубно для країни.
Більшість учасників Майдану не винні в своїх щирих і чесних намірах. Але всі, хто піднялися за рахунок Майдану, повинні понести відповідальність за те, що сьогодні діється в країні. У цьому сенсі Володимир Зеленський, як не парадоксально – теж породження Майдану як матеріалізація громадського прагнення до бездумного оновлення і примітивних популістських рішень.
Без Майдану не було б Петра Порошенка. А без Порошенка людина, подібна до Зеленського, ніколи б не прийшла до влади. Сьогодні альтернатива очевидна: або крах незалежної України у вигляді чергової Руїни, або прихід до влади патріотичних прагматиків, які зможуть жорстко, як лікують наркоманів, витягнути країну з чорної діри, попутно забезпечивши явну і тотальну справедливість.
