Politerno > Україна і світ > Мендель опублікувала новий фрагмент книги, у якому нещадно критикує Порошенка і прославляє Зеленського

Мендель опублікувала новий фрагмент книги, у якому нещадно критикує Порошенка і прославляє Зеленського

  • 13 Липня, 2021
  • 183 Переглядів
  • 0

Колишня прес-секретарка президента Володимира Зеленського Юлія Мендель опублікувала черговий фрагмент своєї книги “Кожен з нас президент”, яка наступного тижня має вийти в тираж. 

У цьому уривку Мендель розмірковує про те, чому п’ятий президент Петро Порошенко більше не стане президентом, обзиває його соратників “фриками” і приходить до висновку, що Зеленський – перший президент, який об’єднує українців.

Фрагмент опублікований на особистій сторінці Мендель в соціальній мережі Facebook.

 

Спочатку Мендель у своїх спогадах повертається до 2016 року. На початку посту вона згадує, як їхала в Україну з Брюсселя. По дорозі вона познайомилася з редактором західного ЗМІ, який займається темою СРСР. Той, порівнюючи Україну і Росію, відзначив позитивні риси останньої.

“Ніде немає таких поганих політиків, як в Україні, — констатував він мені так несподівано, що я навіть сприйняла це за одкровення. — Так, у Росії теж є корупція, теж порушуються права людини, там теж бідність і складно жити. Але у їхніх політиків усе ж є непорушні цінності. — Ми спілкувалися англійською, і тільки одне слово він вимовив російською, яку вивчив під час роботи в Москві. — Державність. — Він з більшим притиском наголосив на цьому слові. — Це те, у що вірять їхні політики, це їхня ідеологія. Українські політики не мають цінностей. Вони готові пообіцяти все що завгодно, навіть суперечливі речі, аби тільки залишатися далі в політиці”, – згадує розмову Мендель.

Юлія вказує, що розмова відбулася “на другий рік після Революції Гідності, коли ми чітко, через біль і смерть, визначилися, що йдемо на Захід”.

За словами Мендель, на заході оточення Порошенка бачили “дрібними радянськими злодіями”.

“Оточення Президента Петра Порошенка загрузло в корупційних скандалах і лицемірстві, інформаційна політика будувалася на агресії, брехні й відсталому, неприродному консерватизмі, сильні ставали дедалі сильні шими, еліта насолоджувалася відстороненою елітарністю, а народ виживав, втомлено й роздратовано спостерігаючи виставу на сцені українського політичного театру. Європа була недосяжною без європейських політиків. А Петро Порошенко і його команда залишалися дрібними радянськими злодіями, які дорвалися до бюджетного корита. Пафосні гасла не могли приховати від західних журналістів радянські звички, закомплексовані реакції та погано награну брехню. Політична еліта наскрізь просякла гнилизною, і від перестановки осіб результат не змінювався”, – критикує Мендель той час.

Мендель нарікає, що “за майже тридцять років незалежності політичні партії в Україні не виробили жодної державної ідеології”, і що кожна нова політсила будувалася і виживала виключно завдяки фігурі лідера і жодна політсила “не змогла визначити, що це таке – українська ідентичність” .

У цьому ключі вона згадала знаменитий “армовір” Порошенка і “попсовий електоральний тур з Томосом”

“Петро Порошенко намагався був штучно насадити консервативні ідеали початку ХХ століття, що втратили свою актуальність і для багатьох уже не здавалися привабливими. Він витратить силу-силенну зусиль на побудову формули ідентичності із занадто крихкими компонентами: армією, на якій наживалося його оточення, мовою, якою не спілкувалися в його родині, вірою, яку він ототожнював з автокефалією української церкви і яку перетворив на попсовий електоральний тур із Томосом”, – пише Мендель.

Для західних журналістів, на думку Мендель, українська ідентичність асоціювалася “з легендами про сміливе козацтво, з короваєм, який печуть в селах на весілля, з різдвяними колядками, які співають від хати до хати ще в гоголівських оповіданнях”.

“Україна для західного читача ідентифікувалася з селянством і залишалася пострадянською провінцією. Бувши більш чітким за попередніх президентів, Порошенко, проте, обрав той-таки шлях заперечення масштабності, багатозначності, складності, розмаїття, строкатості, суперечливості сучасного українського суспільства заради занадто вузьких визначень, щоб стати автором простої й доступної формули нашої ідентичності”, – міркує колишня прес-секретар президента.

Мендель констатувала, що таке нав’язування викликало відторгнення. Далі зі спогадів про 2016 рік Юлія перенеслася в 2018-й:

“Під кінець 2018-го, коли в президентські кандидати знову вибилася давно відома парочка — Петро Порошенко і Юлія Тимошенко, у народу помітно відчувалася втома. Брак політичної еліти, зміна тих самих осіб, які, по суті, нічим не відрізняються, і відсутність будь-якої альтернативи створили величезний простір для нових можливостей. І коли в новорічну ніч 2019-го Володимир Зеленський оголосив своє рішення йти на вибори Президента, багато хто зітхнув з полегкістю: це була надія, якої не відчувалося вже давно.”, – згадує вона.

Вона нагадала, як Зеленський обіцяв “стати вироком” для Порошенка. Вона охарактеризувала Зеленського в той час як актора і бізнесмена.

“Я не ваш опонент, — сказав він Порошенку. — Я ваш вирок». Кожною фразою актор і бізнесмен Зеленський ніби забивав цвяхи в політичну труну Порошенка. Він не вихвалявся і не обіцяв забагато, ніби був прописаний успішний сценарій, так підказував його гострий розум”, – міркує Юлія

Вона згадала, як Зеленський, а потім і його партія, отримали беспрецендентную підтримку українців, назвавши результат “прийнятною для більшості населення революцією”.

“Розгромні, рекордні 73 % у другому турі теж у суті своїй були революцією. Лишень прийнятною для більшості населення: без брудних наметів, розтрощеного Майдану, негігієнічних і холодних ночей з ризиком бути побитим, знесеним водометами чи обприсканим газом, без усієї цієї революційної «романтики» минулих століть, але з чітким, жорстким і емоційним вироком тодішній владі. Перша по-справжньому електоральна революція України”, – пише вона.

Після “електоральної революції” Порошенко, згідно з висновками Мендель, став працювати на поділ українців, адже “болі суспільства – це інструмент політтехнологів”.

“В Україні теми, що добре надаються для розділення, — це патріотизм, мова, входження країни до ЄС або ж напрямок у бік Росії. Певна річ, що пан Порошенко користувався цими ж прийомами і технологіями. Користувався і під час кампанії, і вже після програшу, розділяючи українське суспільство питаннями мови, когось визначаючи як кращих патріотів, когось — як гірших, укидаючи в інформаційний простір дражливі для суспільства речі, що спотворюють реальність. Він заполонив українські соцмережі ботами, виводив людей на вулиці, вливав фінанси в медійні (і соцмедійні) канали. Тож кампанія 2019-го стала чи не найбруднішою в історії України”, – міркує вона.

Мендель згадала і соратників Порошенко, назвавши їх “людьми-фейками”

“І крім зразкових людей-фейків, таких як Ірина Геращенко, Володимир Ар’єв, Олексій Гончаренко, Віктор Уколов, які вигорланюють ідіотичні звинувачення, ретельно відпрацьовуючи темники в соцмережах і на каналах Порошенка, створювалися десятки чи й сотні тисяч безликих акаунтів: усіх цих «Раїса Раїса», «Патріот Патріот» і «Борців за Справедливість» з повторюваними картинками, порожніми профайлами, голосним лементом у коментарях — однаковісінькими, як під копірку, меседжами, призначеними створювати видимість полеміки між запіненими від ненависті українцями, що знавісніло, непримиренно перегавкуються одне з одним”, – пише вона.

Далі Мендель перейшла до головного висновку оповідання, що Зеленський – єдиний президент, який подарував українцям почуття турботи, “якої вони не знали”.

“Фактично у нас не було жодної політичної кампанії, де б не намагалися розділити українців. І коли Володимир Зеленський прийшов з новою ідеологією — об’єднання, спрацювала інстинктивна жага життя — бажання жити і бути щасливими, інстинкт самозбереження і турботи, якої українці ніколи не знали.

Зеленський назавжди змінив українську політику. Він «відімкнув» більшу частину української політичної «еліти», залучаючи людей з бізнесу, мистецтва і телебачення. Він змінював наративи в країні, згладжуючи конфлікти між недружніми ідеологіями. Він репрезентував українську ідентичність такою, якою вона була, — без пафосу, але з безліччю різних присмаків, не як країну, гідну жалю, а як динамічну європейську демократію”, – пише Мендель



Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь