Рівно 6 років тому, 3 листопада 2015 року стався один із найзухваліших злочинів нашого часу – замах на генерального прокурора Віктора Шокіна. За офіційним повідомленням, Шокін був обстріляний снайпером у своєму службовому кабінеті, але, на щастя, снайпер ні в кого не вцілив.
Якось так співпало, що цей замах збігся зі справою Геннадія Корбана, і дещо відвернув громадськість від скандалу, який на той час дискредитував президента і генпрокурора.
Порошенко тоді заявив, що “справа Корбана – це початок деолігархізації”, а вся президентська пропаганда на той час стверджувала, що Корбан – це страшний злочинець. Але минуло шість років, і ще за Порошенка з Корбана зняли всі звинувачення і закрили всі кримінальні справи. Загалом створили проблему і потім якось домовилися.
А снайпера Шокіна так і не знайшли, і жодних зачіпок не знайшли, просто всі сліди зникли, і зброю не знайшли, загалом, повна невідомість.
Нагадує мені ця справа замах на Сергія Шефіра. Офіс президента через дві години після обстрілу машини заявив, що причина замаху – деолігархізація, і під цим приводом відразу продавили звільнення “ставленика олігархів” за версією піарників ОП – Разумкова, та голосування за закон про олігархів.
В результаті закон про олігархів президент Зеленський чомусь досі не підписав за цілих півтора місяці, вся невідкладність кудись зникла, і навіть список олігархів не складено, хоча вся пропаганда Слуг стверджувала, що закон абсолютно невідкладний, що олігархи – головне зло, з яким Зеленський нібито бореться. Але вже ніхто нікуди не поспішає, просто кого треба на гачок повісили. Загалом створили проблему і потім якось домовляються.
Снайпера Шефіра так і не знайшли, і жодних зачіпок не знайшли, просто всі сліди зникли, і зброю не знайшли, загалом, повна невідомість. Навіть не коментують цю справу ані правоохоронці, ані сам Шефір. Зеленський заявив, що не всі злочини розкривають.
Так-так, досвід такий є.
