Заступник голови ОП Кирило Тимошенко своєю заявою щодо заборони меру Чернігова відвідати міжнародну конференцію в Лугано з відновлення України фактично зізнався у перешкоджанні роботі мера, у зловживанні своїм службовим становищем та у порушенні закону.
Про це заявив мер Чернігова Владислав Атрошенко.
Погрози Тимошенка на адресу обраного мера – це погрози усьому Чернігову та його мешканцям, зазначив він.
За словами Атрошенка, європейські партнери шоковані дивною і безвідповідальною поведінкою представників центральної влади. Європейці зателефонували і запитали, чи розуміють ці чиновники в Офісі, що вони дискредитують Президента та шкодять Україні, наголосив мер Чернігова.
“Займатися вирішенням проблем громади і є моя пряма задача. І шукати ресурси для відновлення міста – не моя забаганка, нажаль я просто змушений це робити в тій складній ситуаціі, в якій є сьогодні Чернігів внаслідок агресіі рф. Та не лише моя, а наша спільна відповідальність – місцевої та центральної влади.
Ні для кого не секрет, що сьогодні у нас просто катастрофічна ситуація з бюджетом міста. За скромними прогнозами він не буде виконаний на 1,2-1.3 млрд грн. Великі ризики щодо проходження опалювального сезону. Не дивлячись на це, місто виділило 130 млн на ремонт житлового фонду, понад 87 млн на ремонт закладів освіти та 42 млн на приведення до ладу підвалів та укриттів та 100 млн на підвищення обороноздатності міста. І це не завдяки деяким посадовцям. А, на жаль, всупереч”, – зазначив Атрошенко.
2 липня Тимошенко написав у Telegram, що мери, які незадоволені, що їх візити за кордон відміняються, мають “зрозуміти сигнал”.
“Для тих для кого сигнал не зрозумілий, знайдуться інші шляхи, як допомогти громадам і містам. Без вас”, – заявив він.
Міського голову Чернігова Владислава Атрошенка 2 липня вдруге не випустили з України до Швейцарії, куди він планував їхати на міжнародну конференцію з відновлення України.
Нагадаємо, низка організацій підписали Маніфест громадянського суспільства для оприлюднення на Конференції з відновлення України у Лугано, у якому окреслені критерії для прийняття рішень щодо майбутнього країни, “червоні лінії” та пріоритетні завдання.
