Ще троха з вчорашної поїздки від Вільного Дністра.
З Тернополя виїхала наша машина Велиган Ігора з Галицької партії за їхнім сприянням, але на об’їзній Тернополя була диверсія))) – колесо попало в яму і пальнуло, мусів Ігор лишатись і паритись з тим питанням, виявилиось покришку порізало, і диск погнуло. Але ще їхала машина від Народного Контролю, вони і підібрали професора Василя Грубінко, і облдепутата від Самопомічі голову тої комісії по ГЕСах Романа Нитку. Потім вони і мене підібрали в Шманьківчиках біля магазину Ритуальні Послуги), і ми розмовляючи, доїхали в Горошову – більшість дороги було посипано, особливо підйоми-спуски, а перед Горошовою прогорнуто. Запізднились на годину, але люди не били за то), зустріли нас, як богів з неба, я на таке не звик явно – керівництво-еліта громади, інтелігенція-вчителі-лікарі, і дуже прості люди, багато було жінок старших і літніх, і чоловіків налаштованих оптимістично), без ознак алкоголю, шо дуже приємно, була сцена з колонками. На мій погляд, аби не збрехати, чоловік з триста-штириста. Мені було якось незручно зверху перед ними, але поки виступали професор і депутат, я намагався свої думки КУЛЬТУРНО опанувати, шоб шось потім людям сказати. А люди, ну дуже прості, мені такі більше подобаються, ніж оті шо в кабінетах! Мені дали слово без регламенту, намагався якось то говорити, але в думках були барни-крисюки, і вийшло як завжди, троха сумбурно. Але не освистали, яйцями не закидали, навіть пооплескували, коли я тих уродів називав уродами. Якби там був Барна,, чи хто з його прихильників, ми б його порвали б і в Дністер освятили! Люди дуже хочуть хоч відчувати, шо вони не самі, шо їх хтось підтримує, слухає – це найбільш важливіше для них, вони ДУЖЕ згуртовані, орієнтуються в ситуації, знають шо їм втрачати, і вони не допустять, шоб Дністер загадили. Вони мають собі там роботу на теплицях, а це дуже важко, вдень влітку в жару вони відпочивають на березі Дністра, їхні діти мають перспективу, там вкладена праця їхніх батьків, аби їм не заважали б. До туристів ставляться дуже лояльно, жаба їх не дусить, навпаки, дуже гостинні, ще Маланку можна згадати.
Потім до мене подзвонила з Заліщик мер Алла Квач, мама ГЕРОЯ Ореста, питалась коли ми будем, вона запросила заліщицьких міських депутатів, активістів (планувалось на 15 годину), але виявилось шо нема чим, бо машина мала в Тернопіль вертатись, і зі сцени мусів просити в людей, і ВІДРАЗУ пару рук піднялось шо довезуть нас!!! то 70 км в один бік напряму городами по отих снігах! Я в шоці! Дякую, вам ГОРОШІВЦІ))) Ви мега круті, завдяки таким небайдужим і Майдан був, і допомога добровольцям! Ви варті ПОВАГИ!
Нам ще накрили стіл – борщ, картопля з рибом і салатом, кава. Було все просто і смачно, і дівчатам я подякував чемно) Ще було щось прозоре в двох мінімальних пляшках, але після мого погляду, їх поставили збоку на підлогу. Якби ще десь мене будуть запрошувати, ПРОШУ, АБИ Я ТОГО БІЛЬШЕ НЕ ВИДІВ!!! Ліпше я буду голодний, крекера собі куплю з цибулею.
Поїхали я і Роман Нитка, професор до таких авантюр не схильний був, хоч якраз і науковця на таку зустріч найбільш актуальна була потреба. Дякую Дмитрові водієві Віто і Василеві за супровід, гарно побалакали про всяке, було цікаво і швидко. Краєвиди там над Дністром суперові, при нагоді, поїдьте якось, не пожалкуєте!
В міській приймальні нас зустріла Мар’яна, і врятувала мою репутацію, показавши правильний напрямок в дуже потрібні двері, а потім, полегшено з нею спілкувався – вона в нашій групі, все шарить, і також проти тих гребль. Потім зустрілись з Аллою Квач, мером Заліщик, з депутатами, науковцями, активістами в залі, десь з 20 чол було. Спланували напрямок роботи мінімально, троха посперечались, дещо узгодили. В них там є нормальні і адекватні, науковці і депутати, і Алла налаштована категорично проти тих ГЕСів. Але є отой алкоголік Шипітко, шо РДА старший, виявляється шо його син міський депутат, ну і мутить там від свого предка, а ще він радник Степана Барни, той шо від БПП в області керує. Отак все докупки і складається, хто тут яничаром-сексотом продається чужинцям!
Машиною мене до автовокзалу і на Чортків поїхав сам, з Угриня домів по снігах, а Романа на поїзд і на Тернопіль, десь посеред ночі мав би добратись. Ось така вийшла поїздка активістів. Державні кошти не були задіяні, все на добровільному ентузіазмі, заради ідеї і правди. Продовження буде….
