Ще буквально на початку року всім здавалось, що екс-міністр екології Микола Злочевський – у бігах. Насправді ж минулого вересня його зняли з розшуку. А у лютому новини шокували – всі кримінальні справи закрито і екс-міністр повернувся до Києва. Втім, якщо подивитись, як «у вигнанні» розвивався його бізнес, складається враження, що нікуди Злочевський і не тікав.
Злочевський – тричі народний депутат, з 2010 по 2012 р. Міністр екології, а з 2012-го і до Майдану очільник Департаменту економічної безпеки РНБО. У бізнесі найбільше відомий компанією Burisma, третім за обсягом добувачем газу в Україні, та фірмою “Інфокс”, що контролює Одеський водоканал. Злочевський вважався одним із найбагатших міністрів – чого коштували тільки його монструозні маєтки на Дамбі Київського Водосховища.
Після Майдану екс-міністр стає героєм 6 кримінальних справ. Він оголошений в розшук. Він тікає з країни. Аби поховати їх лише за 4 роки – правоохоронцям довелось докласти зусиль. Але вони впорались.
Веселі похорони
Після Революції британські правоохоронці знаходять на рахунках компаній Злочевського гроші незрозумілого походження – 23 млн дол. Британці звернули увагу: гроші Злочевський отримав від Сергія Курченка. Одіозний «молодоолігарх» вже був під санкціями ЄС, його гроші чистими вважатися не могли. І тоді британське Бюро по боротьбі з шахрайством звертається до української Генеральної прокуратури за допомогою.
Після листа британців ГПУ теж ініціює власне провадження щодо екс-міністра. Причини ті ж – незаконне збагачення і відмивання грошей.
Британське бюро тим часом чекає відповіді. І отримує його… за два дні до суду в Лондоні. ГПУ під керівництвом Віталія Яреми направляє в Лондон коротку відповідь – офіційно Злочевський не під підозрою. Ця відповідь розвалює британську справу. Лондонський суд знімає арешт з рахунків.
І відразу ж ГПУ виносить Злочевському підозру, і розвиває показову активність, а також його будинки-палаци заарештовують. Крім його персонального незаконного збагачення, Генпрокуратура і ГФС починають досліджувати його основний бізнес – Burisma – групу компаній з видобутку газу (видобуває понад мільярд кубів газу в рік).
Влітку 2015 року ГПУ, вже під головуванням Шокіна, відкриває справу про незаконне отримання цією групою спецдозволів на видобуток газу. Все мало бути просто. Ось міністр Злочевський, ось Держслужба геології, яку він координує, ось служба видає дозволи на видобуток газу фірмам… самого міністра.
Десь рік ГПУ паралельно розслідує і незаконні ліцензії, і незаконне збагачення
У 2016 році Генпрокуратуру очолює Юрій Луценко. Справа про незаконні ліцензії ГПУ віддає новоствореному Національному антикорупційному бюро.
А от незаконне збагачення Злочевського залишається у прокурорів – і з ним відбувається дивна метаморфоза: провадження щодо незаконного збагачення персонально Злочевського перетворюється в провадження щодо ухилення від сплати податків бухгалтером компанії «Еско-Північ» Злочевського. Тобто ГПУ повинна досліджувати законність походження статків Злочевського. Але швидко забула про походження і переключилася на питання – а чи заплатив він з доходів податки. Сам Злочевський зі справи тихо зникне.
А тим часом Генпрокурор скликає брифінг і розповідає, що ГПУ порушила нову справу: «Розслідування злочинної схеми по ухиленню від сплати податків на суму близько мільярда гривень за останні два роки».
Літо і осінь 2016 роки проходять в очікуванні доплати мільярда податків. Під час цього очікування ГПУ остаточно втрачає інтерес до самого Злочевського. Справу проти нього особисто – закривають в листопаді 2016- го. Через місяць після закриття цієї справи людину, надзвичайно схожу на Злочевського, помітять в ресторані Відня з правою рукою Порошенка – Ігорем Кононенко.
І якщо є зв’язок між цією зустріччю із наступними подіями, то вечеря екс-міністра і друга Президента коштувала приблизно 800 млн гривень.
Адже в лютому 2017 року Луценко рапортує – все підтвердилося. Злочевський доплатив податки: “Всі 160 млн гривень через тиждень після виходу експертизи були сплачені в бюджет”.
Підрахунки за судовим реєстром виводять нас на суму трохи меншу – 130 млн грн. Луценко на брифінгу каже – 160 млн грн. У відповіді на письмовий запит ГПУ називає 180 млн грн. Але навіть якщо Burisma дійсно сплатила 180 млн, різниця між заявами Луценка вражає. Яким чином мільярд гривень “всох” в 5 разів – невідомо, адже в суді справа не слухалася. ГПУ і Burisma домовилися про доплату податків між собою.
Тим часом кабінетами НАБУ ходило кримінальне провадження по отриманню Burisma ліцензій на видобуток. Детективи НАБУ розслідували цю справу півтора роки, але в серпні 2017 року Спеціалізована антикорупційна прокуратура вирішила справу закрити.
«Не доведений факт злочину», – коротко прокоментували закриття в САП.
Після провалу “кримінального” формату у фірм Злочевського ( “Парі”, “Техноресурс” і “Надрагаз”) спробували хоча б забрати ліцензії на видобуток. Адже Burisma при їх отриманні не оформила всі необхідні документи. Детективи НАБУ встановили це порушення і передали в САП матеріали. Згідно із законом, у прокурорів було 6 місяців, щоб подати позов. САП зробила це через 7. І програла всі три інстанції.
Читайте по темі: Микола Злочевський розгромив в судах САП і зберіг контроль за надрами
Останнє кримінальне провадження по бізнесу Злочевського ГПУ відкрила і закрила так швидко, що ніхто навіть не почув про його існування. Воно стосується Херсонської нафтоперевалки. Саме за неї Курченко заплатив Злочевському мільйони доларів, які зацікавили британських правоохоронців. Через 3 роки після листа британців, в ГПУ задумалися – а як цю перевалку, колись державну, отримав сам Злочевський?
Схема була класична. Злочевський і держава створили спільне підприємство. Держава внесла в нього нафтоперевалку, оцінену в 9 млн гривень. Злочевський повинен був внести живі гроші – 28 млн грн, отримати контроль над підприємством і розвивати його. В реальності Злочевський вніс тільки 9 млн. Але як тільки отримав контроль – пустив цей актив по ланцюжку перепродаж між своїми ж підприємствами. В кінці ланцюжка перевалку вже за 256 млн гривень отримав Курченко.
Цю справу непомітно відкрили. І незабаром так само непомітно закрили. Інкримінували привласнення майна, але не знайшли складу злочину. Навіщо взагалі відкривали – неясно.
До сих пір триває розслідування ще двох кримінальних проваджень: НАБУ розслідує історію про тендерний розпилі 50 млн грн Міністерством екології при закупівлі послуг з зондування заповідників, а в ГПУ лежить справа про спільну діяльність фірм групи Burisma з державним “Укргазвидобування”.
Але тут правильніше сказати, що ці справи існують. По-перше, значноїї активності по ним не чутно, по-друге, особисто Злочевському це нічим не загрожує: перше зі згаданих поки стосується його колишніх підлеглих (договір по тендеру підписував не міністр, а його заступник), а друге – компаній. Тобто, з 6 справ щодо Злочевського – і ми, і сам Злочевський, можемо вважати похованими всі 6. І якщо вірити втікачу екс-нардепу Олександру Онищенко – поховання ці Злочевський погодив з тим же Кононенком, з яким екс-міністра фотографували у Відні.
«І мені Злочевський скаржився:« Ти уявляєш, ось Кононенко літає, я його прошу, там гроші отримують, нічого не роблять, їм вигідно, щоб я сидів десь далеко і по мільйончику в місяць з мене брати і не пускати мене. Я хочу глобально все вирішити, щоб справу закрили, щоб я міг нормально повернутися», – каже Онищенко на записи, оприлюднені в ефірі програми «Що це було».
Ціну “рішення” Онищенко оцінив в 100 млн дол.
Півдесятка кримінальних проваджень, кілька років гучних заяв. Сьогодні у Злочевського не просто все добре. У нього все ще краще, ніж було до цього.
Читайте також: Порошенко заради збереження влади готовий піти на змову з попередниками
Новий бізнес старої гвардії
Одеська область. Малий Григорівський лиман. Усе узбережжя його – це порт Південний.
Тут приймають вантажі і приватні термінали групи ТІС, і однойменне державне підприємство ДП МТП «Південний». Цілком ймовірно, скоро до цих потужних портових груп додасться ще одна. Злочевського. І виросте вона на причалі державного порту.
«Піщаний причал», офіційно “38-й”, “сирота” порту Південний. П’ять основних причалів порту – на правому березі лиману. Піщаний – на лівому. Створений він був ще в 70-х роках, щоб приймати пісок – для потреб самого порту.
У 2014 році, поки проти Злочевського відкриваються кримінальні справи, пов’язані з ним фірми концентрують землю навколо причалу. 80 гектарів, з призначенням “для споруд морського транспорту”, викуповують або орендують 5 компаній.
Власники цих компаній – приховані в офшорах. Але менеджмент, адреси та телефони – ведуть до Злочевського: фірми очолюють або очолювали менеджери Злочевського, частина з них прописані в головному гнізді бізнесу Злочевського – на Рилєєва, 10-а в Києві, у частини – контактним телефоном вказано номер приймальні “Інфокс”.
Після того, як земля Злочевського кільцем охоплює причал, у Міністерства інфраструктури виникає ідея. Здати його в оренду. “Кому-небудь”. У лютому 2016 року Міністерство звернулося в порт за даними про причал.
Після цього раптового інтересу інтерес Міністерства зникає на півтора року. Тим часом державний порт розвиває причал самостійно і отримує з нього понад мільйон гривень доходу.
Але в листопаді минулого року Міністерство затверджує Стратегічний план розвитку ДП МТП «Південний». Один з усього трьох пунктів стратегії – “здача” піщаного терміналу в оренду. Терміналу, буквально оточеного людьми Злочевського. Кому вигідно взяти його в оренду – вже зрозуміло.
Державний порт хоче і далі працювати на об’єкті сам: прогнозують до 17 млн грн додаткового доходу на рік. І тому в лютому цього року звернувся до Міністерства з проханням призупинити процедуру передачі причалу в оренду. Що вирішили нагорі – невідомо, але ні компанії з групи екс-міністра, ні Міністерство інфраструктури не прокоментували питання інтересу до причалу порту.
Порт в Південному – не єдиний проект групи Злочевського, який розморозився минулої осені, коли екс-міністра і його бізнес “зняли з гачка”.
Читайте також: Хто спонсорував поїздку українських посадовців на форум до Злочeвського в Монако – “Схеми” (Відео)
Земельна ділянка в 118 га на околиці села Нові Петрівці вже 10 років перебуває в оренді компанії “Київщина”. Всі 10 років тут не відбувалося нічого, але, як і у випадку з портом, минулої осені тут заворушилося. У вересні 2017 ПАТ «Київщина» затверджує концепцію індустріального парку. Території з інфраструктурою, налаштованої для розміщення різних підприємств. Уже через місяць Мінекономіки офіційно включає “Київщину” до офіційного реєстру. А значить, компанія очікує пільги по податках, мінімальну оренду не землю, ніякого мита на імпорт обладнання, безвідсоткові кредити за рахунок бюджету і бюджетне фінансування.
Контрольний пакет акцій в 86% майбутнього індустріального парку через дві компанії – ТОВ «КАМ» і ТОВ “Сталіон Георесурс” – дуже коротким шляхом призводить нас назад, до головного офісу уже зовсім не біглого міністра, а солідного бізнесмена і прогресивного інвестора Злочевського. Йому буде де розвернутися – в «Київщині» в Петрівцях в оренді ще є сусідня ділянка на 65 га, а після Революції Гідності компанії з орбіти Злочевського докупили землю навколо майбутнього промгіганта, довівши загальну площу до 222 гектарів.
У сільраді Петрівців стверджують, що ім’я Злочевського чують чи не вперше. Але на наше прохання зв’язатися з представником фірми – дають контакт Миколи Герасимчука. Він – головний директор головної компанії Злочевського “Інфокс”.
Ще у кількох менеджерів Злочевського оформлені будівельні проекти в Київській області.
Так, в Шпитьках, по сусідству з маєтками віце-президента «Енергоатому» Айдина Айсіна і екс-заступника голови «Укравтодору» Володимира Галушко, ціле поле площею 8 га на березі озера має фірма ТОВ “Златоград-Інвест”. Раніше в засновниках значилися дружина і батько Злочевського, зараз фірма переписана на Миколу Герасимчука, вже згадуваного вище директора компанії «Інфокс». Земля в кадастр розграфлена під котеджне містечко.
Ще 10 гектарів – в сусідньому селі Капітанівка, де вже навіть заклали фундамент дюжини котеджів. Тут три ділянки землі тримають в оренді ТОВ “Ріелтінг Сервіс Лтд” і ТОВ “Фірма “Укрсоюзконтракт”. Власник – менеджер Злочевського Марат Ахмедов. Марат Ахмедов в поле зору потрапив ще коли Злочевський був міністром екології, тоді фірма Ахмедова ТОВ “Українські Космічні Технології” поставляла обладнання Міністерству екології.
Ця ж фірма засвітилася на скандальному тендері на закупівлю послуг з зондування землі – той самий, через який відкрили кримінальне провадження, яке досі розслідує НАБУ.
З Ахмедовим пов’язаний і один скандальний епізод часів “втечі” Злочевського, коли після Майдану його структури спробували отримати землю в двох кроках від самого Майдану.
Єдиний некомерційний проект Злочевського і єдиний проект, причетність екс-міністра до якого не треба з’ясовувати, розплутуючи клубок компаній і менеджерів, це Храмовий комплекс «Богоявлення» під Києвом (звичайно ж, УПЦ Московського патріархату – ред.). Тут прямо на хресті біля храму написано – на кошти сім’ї Злочевського.
«У 1926 р на цьому місці двом пастушкам, які пасли стадо корів, було явлення Господа. У 2011 році сім’я Злочевського вирішила на цьому місці побудувати храм. Чому на цьому місці: один з пастушків був Микола, а Злочевський – Микола Владиславович», – розповідає настоятель храму отець Олег.
Храм добудовують і зараз – триває розпис, сзбирається іконостас. У планах – розширення: тут вже закладені фундаменти для облаштування монастиря або богодільні для літніх священиків.
До речі, про культові місцях. У 2014 році на Хрещатику з’явився магазин дорогого взуття. Тут, як у церкві, – ім’я Злочевського прямо на вході. Магазин називається ZLOCCI.
Тоді, три роки тому, поява магазину здавалася неприпустимою. Як може утікач робити бізнес в країні після революції? Технічно – просто. Взуттям торгують через ФОП, Ткача Валерія Миколайовича. Ткач – екс-співробітник «Інфокс», а нині директор декількох охоронних фірм і за сумісництвом власник того самого будинку на околиці Києва, з якого щоранку забирають охоронців для маєтків Злочевського на дамбі.
Але мова йшла не про технічну сторону, а про світоглядну: як може утікач робити бізнес в країні після революції? Людина, яку вважали втікачем, в цей же час домовлялася про покупку землі під порт, родовищ під газ, проектів під індустріальний парк. І, якщо вірити Онищенку, про покупку власних кримінальних справ. Під своє багате планами майбутнє.
ЛЕСЯ ІВАНОВА, опубліковано на сайті Бігус.Інфо
Читайте також: Як постмайданна влада власними руками відбілює імідж соратників Януковича
