Днями у Сеулі відбулася генасамблея Асоціації НОКів, яка продемонструвала, що більшість керманичів олімпійських комітетів продовжують жити в парадигмі “спорту поза політикою”. Але з великими і часто корупційними грошима.
“Дайте миру шанс”. Як МОК толерує російських спортивних чиновників
У роботі 26-ої генеральної асамблеї Асоціації національних олімпійських комітетів (АНОК, ANOC) взяли участь делегації країни-агресорки росії та її посіпаки з білорусі. Як відомо, спортсмени з цих держав усунуті від участі в міжнародних змаганнях із переважної більшості олімпійських видів спорту через повномасштабну війну проти України. При цьому росія і білорусь зберігають членство в МОК. Їхні делегації працювали на сеульській асамблеї без національної символіки, але під назвами своїх країн. Представники більш ніж десяти делегацій обурилися через це. Проте голова МОК Томас Бах (на головному фото з путіним – ред.) нічого поганого в участі делегацій російських фашистів не побачив, як і більшість учасників, бо “спортсменів не мають карати через політику”. Цей підхід знайшов відображення у двох пунктах резолюції генасамблеї: “Щиро приєднатися до заклику президента МОК Томаса Баха до всіх світових лідерів: “Дайте миру шанс”; “Продовжувати всебічно підтримувати ініціативи солідарності з українською олімпійською спільнотою під керівництвом МОК”.
З різкою критикою поведінки голови МОК виступив український олімпієць-скелетоніст Владислав Гераскевич. Він по поличках розклав заяви Баха, порівнявши їх із компліментами засновника олімпійського руху П’єра де Кубертена на адресу Адольфа Гітлера і нацистської Німеччини. Той у 1936 році називав нацистського злочинця “одним із найкращих творчих духів нашого часу” і оголосив нацистську Німеччину духовним хранителем олімпійських ідей”. Бах аж до таких реверансів у бік росії ще не дійшов, проте аморфна, а подекуди цинічна позиція спортивних інституцій грає на руку агресивній політиці Москви. І якщо наш НОК, Мінспорту, дипломати терміново не включаться, вже найближчим часом російських спортсменів, нехай і не під національним прапором, але повертатимуть на міжнародні турніри. При цьому українські спортсмени виявляться упослідженими.
На доказ цього можна навести рішення ІВА – міжнародної федерації боксу – яка дозволила росіянам брати участь у змаганнях під своїм прапором, а українським боксерам – ні. Читач скаже: нічого дивного, ІВА очолює росіянин Умар Кремльов, він скористався з розбірок, що тривають у Федерації боксу України. І поки це єдиний випадок, коли міжнародна спортивна асоціація дозволила росіянам змагатися під своїм прапором. Але немає жодної гарантії, що заяви голови МОК Томаса Баха та наслідки генасамблеї АНОК не стануть дороговказом для інших спортивних асоціацій. Місяць тому з’явилося повідомлення, що голова Міжнародної федерації лижного спорту француз Мішель Віон подумує про повернення на змагання спортсменів рф і білорусі – без прапору і гімну. Віон натякнув, що його однодумцем є й Томас Бах. Тоді це здавалося неправдою, нісенітницею, але після толерування російських спортивних бюрократів на засіданні АНОК, ситуація виглядає інакше.
Спортивна армія путіна. Хто такі російські спортсмени і чому їх потрібно цуратися
Для авторитарних режимів, якими є путінська росія чи лукашенківська білорусь, спорт був і є елементом пропаганди. У білорусі самопроголошений президент, який любить хокей, набудував льодових арен. Різкого підйому зимових видів спорту після цього не сталося, але сам факт, що у маленькій білорусі більше льодових арен, аніж у багатьох східноєвропейських країнах (у тому числі і у нас), подавався як приклад батьківської турботи диктатора про розвиток спорту. Що ж стосується росії, то там спорт дуже давно є складовою агресивної політики, а спортсмени і тренери беруть участь у пропагандистських заходах. Особливо з привілейованих у росії видів – художньої і спортивної гімнастики, фігурного катання, хокею, біатлону, лижних дисциплін, боксу, різних видів боротьби.
Перераховування свідомої чи не свідомої участі російських атлетів у пропагандистських заходах займе багато часу, тому зупинимося на кількох досить гучних. Розділимо їх на довоєнні і під час російського вторгнення в Україну. Почнемо з реакції на допінгові викриття – саме через них росіяни не перший рік позбавлені права виступати як національна збірна рф, багато їхніх спортсменів були дискваліфіковані за вживання заборонених препаратів. Останній за часом допінговий скандал із росіянами стався на цьогорічній зимовій Олімпіаді в Пекіні. Позитивну допінг-пробу здала фігуристка Каміла Валієва, вихованка московської школи фігурного катання Етері Тутберідзе. Цей випадок кремлівська пропаганда відразу розвернула так, начебто міжнародні спортивні чиновники навмисно “зливають” кращу фігуристку. Та ще й неповнолітню. І тиск подіяв: попри протести WADA (антидопінгового агентства) Спортивний арбітражний суд (CAS) не задовольнив апеляції мисливців за допінгом. На вживанні забороненої хімії ловлять спортсменів і з інших країн, але щойно впіймають росіян – це відразу політизується і стає елементом гібридної війни проти міжнародних інституцій.
Інший резонансний випадок трапився на літній Олімпіаді у 2021 році. Росіянка “художниця” Діна Аверіна програла золото ізраїльтянці Ліні Ашрам. Художня гімнастика в росії – той вид спорту, який підтримується державою, а перемоги в ньому традиційно використовуються з пропагандистською метою. Російську збірну очолює Ірина Вінер-Усманова – донедавна дружина підсанкційного олігарха Алішера Усманова, член вищої ради “Єдиної росії”. Росіяни подали протест, але його не задовольнили. Справедлива поразка росіянки викликала на болотах за поребриком агресивне квакання. А вже у жовні 2021-го та ж Аверіна програла “золото” у вправі зі стрічкою білорусці Аліні Гарнасько. Тренерка росіянки та сама спортсменка матюкалися, протестували, кричали, що їх засудили. Та виявилося, що технічний комітет змагань очолює росіянка. То ж звинувачувати Захід у політичних іграх на користь білоруски було повним абсурдом.
З початком російського вторгнення ні російські фігуристи, ні художні гімнастки, ні інші спортсмени, окрім тенісистів – у великому тенісі свої правила стосовно допуску до турнірів – в міжнародних змаганнях участі не беруть, і це позитивно позначилося на атмосфері самих змагань. Немає скандалів, гучних політичних заяв, репету пропагандистів “нас засуджують”. Переважна більшість російських спортсменів від теми війни відсторонилися. Лише поодинокі спортсмени висловилися проти війни, і то доволі м’яко. Наприклад, тенісисти Андрій Рубльов і Дар’я Касаткіна. Рубльов ще у лютому, вигравши турнір у Дубаях, написав на камері оператора “Ні війні, будь-ласка”. Касаткіна ж висловилася більш однозначно: вона закликала припинити війну та висловила співчуття українцям. Натомість спортсменів, що підтримали путінську “спецоперацію”, куди більше. У березні гімнаст Іван Куляк вийшов на п’єдестал із зображенням символу російського нацизму літери Z. Його покарали дискваліфікацією аж на рік. Відзначився підтримкою вторгнення колишній фігурист, а зараз тренер Євген Плющенко. Його допис лайкнула Анастасія Шаботова, за це її відрахували з української збірної.
У середині березня у Москві відбувся пропагандистський концерт на підтримку 8 річниці анексії Криму. Його учасники стали амбасадорами бренду спортивного одягу з літерою Z. Зокрема, у дійстві взяли участь лижник Олександр Большунов, плавець Євгеній Рилов, шахіст, який зрадив Україну, Сергій Карякін, згаданий неадекватний гімнаст Іван Куляк, фігуристи Нікіта Кацалапов, Вікторія Сініцина, синхроністка Олександра Пацкевіч. Всі вони підтримали війну публічно. А днями популярна в рф шоу-програма “Льодовиковий період” відзначилася постановкою на підтримку “спецоперації”: на льоду каталися актор Єгор Бероєв і фігуристка Олена Ільїних. Постановником шоу був колишній фігурист Ілля Авербух. А суддею – екс-фігуристка і дружина прес-секретаря путіна Дмитра Пескова Тетяна Навка.
І останнє. Окрім підтримки війни дуже багатьма російськими спортсменами, чого вперто не помічає МОК, є ще один момент: значна частина олімпійців рф – діючі військовослужбовці. Візьмемо, для прикладу, олімпійську збірну лижників, яка виступала в Пекіні. 90% – військовослужбовці або збройних сил, або росгвардії. Як чоловіки, так і жінки. Причому не рядові за званням. Згаданий вище Большунов відомий тим, що під час гонок ударив суперника лижною палкою – капітан, спортивний інструктор при управлінні уральського військового округу.
Що мають робити Бубка, Гутцайт і наші дипломати
Томас Бах приїздив в Україну на початку липня. Зустрічався з міністром спорту Вадимом Гутцайтом і президентом Володимиром Зеленським. Причину візиту голова МОК сформулював так: дізнатися, як можна допомогти Україні. Було багато пафосних заяв про "біль, який він відчуває, дивлячись в очі українським атлетам", про підтримку, яка налається від душі і так далі. Похвалив Бах і голову українського НОК Сергія Бубку. А той, у свою чергу, похвалив Баха. На виході вийшла для всіх гарна картинка. Та, як бачимо, вище спортивне керівництво олімпійського спорту так нічого і не зрозуміло.
Дійсно, МОК і багато міжнародних федерацій допомагають нашим спортсменам фінансово, можливістю тренуватися, при цьому дехто, як пан Бах, продовжує дивитися на росію в розових окулярах. А що ж наші чиновники від спорту? НОК відреагував на допуск росіян на генасамблею АНОК, але так, щоб нікого не образити. Олімпійський комітет на чолі з Сергієм Бубкою повідомив, що надіслав до АНОК листа з "проханням дотримуватися рекомендацій" МОК про відсторонення російських і білоруських спортивних чиновників і спортсменів. До біса ця дипломатія! Російських спортсменів і чиновників потрібно таврувати, інформацію про їхню участь у пропагандистських заходах доносити до широкого загалу. Не тільки бойкотувати змагання, до яких допускають запутінських атлетів, а й проводити потужні медійні кампанії проти тих, хто порушує рекомендації МОК. Чому з української сторони не було вимог до МОК розглянути можливість тимчасового виключення боксу з олімпійської програми до тих пір, поки ІВА не перегляне рішення по росіянах? Це б нічого не дало?
Ось маленький приклад, як вода камінь точить. У липні з’явилася новина, що російська фігуристка Олександра Трусова планує провести майстер-клас у Швеції. Це була приватна ініціатива шведського клубу, яку у росії подавали у звичному для себе стилі – раз Трусову запросили в Швецію, значить от-от бан росіян скасують. Про майстер-клас запутінки дізналася українська спільнота за кордоном та шведські друзі нашої країни. Після значного розголосу у ЗМІ та заяви Асоціації фігурного катання Швеції із засудженням російської агресії проти України організатори гастролі російської фігуристки скасували. На болотах московії здійнявся голосний жабокрич: русофобія, наших ображають… Причому не тільки серед пропагандистів, а й серед тренерів і спортсменів. А якщо наш НОК, наші федерації мовчатимуть, то росіяни пролазитимуть не тільки на засідання спортивних бюрократів, але й на міжнародні змагання. Десь завдяки своїм людям у федераціях, десь – шляхом хабарів і корупції, десь – руками корисних ідіотів, які живуть ілюзіями, що спорт – це мир, і що він – поза політикою.
"" Читайте також: Банда “Лужніки” та її українське представництво. ПОВНЕ ДОСЬЄ
