Після угоди щодо “Північного потоку – 2” Німеччина додала “зради” і раптово зажадала від України внести в законодавство “формулу Штайнмайера”.
Це один з базових але спірних пунктів для виконання Мінських угод по Донбасу. Він говорить про те, що Україна повинна дати так званим “ДНР-ЛНР” особливий статус в перший же день виборів, які там мають відбутися відповідно до “Мінська-2”.
Причому статися це повинно ще до передачі Україні контролю над кордоном.
Розробив схему колишній глава МЗС Німеччини, а нині – президент країни Франк-Вальтер Штайнмаєр.
Україна погодилася на цю формулу ще восени 2019 року, а потім її підтвердив сам Зеленський за підсумками саміту з Путіним, Меркель і Макроном в Парижі.
«Там є кроки: припинення вогню, розведення, потім вихід усіх іноземних, закордонних військових формувань. І все це описано до виборів», – говорив він.
У той же час, він назвав «єдиним складним питанням» підписаних домовленостей той факт, що спочатку мають відбутися вибори, а потім кордон нібито буде передано під контроль України.
«Це дуже суперечливе питання, і я, чесно кажучи, по-іншому бачу, як його вирішувати. Тому ми продовжуватимемо саме нашу політику, що треба це вирішувати зовсім інакше», – заявив тоді президент.
В останні дні німці на найвищому рівні вже двічі нагадали про це.
З чим це пов’язано – у матеріалі.
Про що “формула Штайнмайера” і чому її не приймають?
Текст формули підписав представник України Леонід Кучма на засіданні Тристоронньої контактної групи 1 жовтня 2019 року. Документ складається з трьох пунктів:
1. Україна приймає спеціальний закон, за яким в ОРДЛО пройдуть вибори. За ними будуть спостерігати представники ОБСЄ.
2. О 20:00 в день проведення виборів вступає в силу закон про особливий статус Донбасу. Поки на тимчасовій основі.
3. Після того як ОБСЄ опублікує доповідь про те, чи відбулися вибори і чи відповідають вони демократичним стандартам, – особливий статус починає діяти на постійній основі.
У формулі нічого не говориться про те, коли все це відбувається – до передачі кордону України чи після. Як і про дату виборів. Якщо спиратися на Мінські угоди, то – до передачі кордону. Іншого порядку в документально узгодженій формі не існує в природі.
Згідно “Мінську-2” передача контролю над кордоном починається на наступний день після проведення виборів, а закінчується після внесення змін до Конституції.
“Формула Штайнмайера” в цьому сенсі “Мінська-2” не підміняє, а доповнює. Пов’язуючи за хронологією питання виборів, надання особливого статусу і передачі кордону Україні.
Технічно це означає, що потрібно прийняти закон, де буде обговорено механізм виборів на територіях ОРДЛО. Далі потрібно зробити в ньому ув’язку з уже прийнятим законом про особливий статус Донбасу – на базі “формули Штайнмайера”.
Однак з реалізацією обіцянок не склалося. Ще з вересня 2019 року в Києві почали регулярно збиратися мітинги “Ні капітуляції”.
Протестувальники, в основному з числа прихильників Порошенка, дали зрозуміти, що без сутичок і мітингів прийняти необхідний для формули закон не дозволять. На диво, вони забули про те, що саме п’ятий президент України погодився на “формулу” у 2016 році. Тоді, за підсумками саміту, Порошенко заявив, що позиція України лишається незмінною. Виконання безпекових умов, а також звільнення заручників мають передувати виконанню політичної частини. Але водночас він сказав, що учасники саміту “затвердили пропозиції” Німеччини та Франції – міністрів закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра та Франції Жана-Марка Еро.
Ризикувати своєю безпекою, реалізовуючи передвиборні обіцянки встановити “мир за любу ціну”, Зеленський не став. І на зустріч з Путіним поїхав вже обплутаний “червоними лініями”, після чого саміт закінчився на мінорній ноті. Потім процес по Донбасу зупинився. А в 2020 році Рада постановила, що вибори пройдуть лише після повної деокупації і повернення Україні кордону.
Після чого Росія звинуватила Зеленського в зриві угод Паризького саміту.
Постанова ця діє до сих пір. І Європа, яка виступає посередником у конфлікті, взагалі-то закривала на це очі. Але в останні дні від Німеччини пролунала інша риторика.
Що заявили німці і чому
22 липня МЗС Німеччини випустило заяву, присвячену річниці перемир’я на Донбасі, яке узгодили минулого літа.
Перерахувавши там те, що потрібно від Росії і “ЛДНР”, Берлін заявив: “Україна також повинна виконати свої зобов’язання, такі як перенесення так званої формули Штайнмайера в українське законодавство”.
Це можна було б вважати ритуальної фразою, але за кілька днів до цього, на зустрічі Зеленського і Меркель, канцлер теж згадала про формулу.
“Нам потрібна імплементація так званої формули Штайнмайера в українському законодавстві. Ми хочемо домогтися, щоб в цих регіонах були проведені вибори”, – заявила вона.
Тобто імплементація формули надто турбує Німеччину. Причому обидва рази теза прозвучала в ті дні, коли йшли щільні переговори по “Північному потоку – 2”.
Але як це питання пов’язане з газопроводом?
З огляду на те, що в Києві навряд чи займуться формулою після пропозицій Берліна (і це вже дав зрозуміти радник Єрмака Олексій Арестович), це нагадування в устах Меркель швидше було викликане наполегливістю Києва з питання компенсацій за “Північний потік – 2”.
Іншими словами, у відповідь на закиди Зеленського з приводу газопроводу і розмов про те, що Росія, мовляв, після його запуску нападе на Україну, Берлін відповідає: ви повинні врегулювати імплементацію формули, тоді говоритимемо про усе інше.
Тобто, Німеччина пов’язує майбутню допомогу Україні по газу з тим, як вона виконає свою частину Мінських угод.
Берлін узяв на себе зобов’язання домовитися з Росією з приводу продовження транзитного контракту через Україну. Але зрозуміло, що без доброї волі РФ виконати цю обіцянку не можливо. Тому не виключено, що однією з умов Москви для продовження контракту стане просування на мінському треку. Чим вже зараз, судячи з риторики, зайнялася Німеччина.
Німеччина віддасть пас Вашингтону
Виходить так, що на новий заклик німців повернутися до формули мало б хто в Україні звернув увагу, якби не підписана угода про ПП-2 між США і Німеччиною. На заяву німецького МЗС тепер багато хто дивиться через призму угоди.
Народний депутат минулих скликань Віктор Чумак допускає, що справа може бути не тільки в Мінських угодах, але і в компенсації за ПП-2.
“У всіх західних посольствах, і в німецькому теж, дуже добре знають, що імплементація формули Штайнмайера в українське законодавство – це вихід за “червоні лінії”, написані українським суспільством, це висока ймовірність соціальних протестів, це ще велика образа на союзників за зневагу до нашої безпеки. Тоді для чого ця заява (німецького МЗС- ред)? Перекласти відповідальність за неможливість виконання Мінських угод на Україну і зняти з себе зобов’язання гарантувати безпеку і компенсаційні механізми за ПП-2?” – задається питаннями екс-нардеп Чумак в своєму пості в Фейсбуці.
Народний депутат від “Слуги народу” (СН) Олександр Качура говорить про “різні настрої” щодо “формули Штайнмайера” в його фракції. Він вважає, що “авторитета президента Зеленського” вистачить на те, щоб переламати настрої на користь голосування за формулу, хоча поки про це ніхто не веде розмову. “Ми будемо вирішувати в діалозі з президентом. Можливо, потрібно переконувати й інші фракції. У будь-якому випадку це двосторонній рух. Немає сенсу говорити про голосування, якщо протилежна сторона відмовляється вирішувати гуманітарні питання, про які вже стільки сказано. Це і допуск Червоного хреста на окуповану територію, і відкриття КППВ з того боку на лінії розмежування і т.п.”, – говорить нардеп Качура.
У свою чергу політолог Михайло Погребинський сумнівається, що без тиску Вашингтона Київ займеться імплементацією “формули Штайнмайера”. “Тільки спільними зусиллями Зеленського і американського посольства можна провести це рішення”, – коментує Погребинський.
Він допускає, що після угоди по ПП-2 США будуть активніше включатися в справу реалізації Мінських угод.
“Домовленість з німцями робить Байдена зацікавленим у вирішенні конфлікту на Донбасі. Йому потрібно виглядати переможцем, але він стане таким, якщо Україна і “Газпром” укладуть новий контракт на транзит після 2024 року. А при нинішньому протистоянні ймовірність укладання договору низька: лише в разі гострої необхідності в збільшенні транзиту газу на потреби Європи. І це штовхає американську адміністрацію сприяти врегулюванню”, – вважає Погребинський.
Берлін же пропонує почати з малого – імплементації формули свого екс-глави МЗС.
“Для Берліна включення “формули Штайнмайера” в українське законодавство – знаковий момент. Без неї німці не будуть боротися за український транзит. А Мінські угоди – це запорука стабілізації України (і відходу Росії). І якщо хтось в Києві проти стабілізації, значить вони проти транзиту”, – говорить політолог Руслан Бортник.
Фактор можливих нових протестів патріотичних сил безсумнівно має значення, однак, на думку експерта, тут все в руках США, які мають важелі впливу на супротивників “Мінська”.
“Якщо Вашингтон чинитиме тиск, скажімо, на Петра Порошенко й інші сили, які можуть надати протестам розмаху за рахунок своїх ресурсів, акції не наберуть належної сили. Без політичної підтримки, грошей і медіа такі протести не розростаються, і влада їх швидко припиняє”, – коментує Бортник.
Навіщо Порошенкові йти на зустріч Білому дому – інше питання. Та й не увесь протестний сегмент контролює експрезидент. Отже, питань більше ніж відповідей. Але з огляду на зацікавленість глобальних гравців, їх будуть вирішувати в найближчий час.
“” Читайте також: Ленінське танго Зеленського. Чому американці відкладають візит президента України
. Тут ми публікуємо інсайди, про які на сайті не напишеш:
