Politerno > Статті > Ленінське танго Зеленського. Чому американці відкладають візит президента України

Ленінське танго Зеленського. Чому американці відкладають візит президента України

  • 20 Липня, 2021
  • 613 Переглядів
  • 0

Команда президента Володимира Зеленського танцює з Заходом легендарне “ленінське танго”. 

Вона робить крок вперед, провівши у Верховній Раді закони про Вищу кваліфікаційну комісію суддів України (ВККС) і Вищу раду правосуддя (ВРП), згідно з якими “міжнародні експерти” отримують контроль над відбором членів цих структур. На прийнятті цих документів в рамках судової реформи США і ЄС наполягали виключно жорстко.

Але потім Офіс президента (ОП) робить два кроки назад, не виконуючи інші наполегливі вимоги. Візьмемо найбільш красномовні приклади.

 

Одна вимога – про реформу СБУ, яка має на меті передачу функції боротьби з економічними злочинами нещодавно утвореному Бюро економічної безпеки (БЕБ).

Інша – про ліквідацію Окружного адміністративного суду Києва (ОАСК), чиє керівництво, як вважається, очолює суддівську фронду проти зовнішнього управління.   

Ще одна – про збереження корпоративного управління держпідприємствами, щоб не можна було всупереч волі прозахідних наглядових рад звільняти керівників, як це сталося в НАК “Нафтогаз” з нелояльним ОП Андрієм Коболєва, якого замінили Юрієм Вітренком, орієнтованим на президента. 

Складається враження, що влада не дуже хоче подальшого посилення ролі Заходу у внутрішніх процесах і тому або сама саботує, або закриває очі на чийсь саботаж “реформ”.

А заклики до українського керівництва стають дедалі жорсткішими – як і “виховні заходи”. Посли “великої сімки” без дипломатичних еківоків кажуть, що без виконання плану реформ Києву не варто сподіватися на новий транш кредиту МВФ і іншу західну допомогу. Підозріло складається ситуація навколо дати візиту Зеленського в США, який, схоже, може бути відкладений. Як мінімум на серпень.

Як довго готовий Зеленський чинити опір і чим відповість Захід, у матеріалі.


“” Читайте також: Забрати “Мотор Січ” і “Антонов” під США. Про що засновник ПВК Blackwater домовлявся з людьми Зеленського у Києві


Відстань в п’ять кроків

Перелік вимог США та ЄС до України добре відомий.

За словами держсекретаря США Ентоні Блінкена, від Києва чекають п’ять ключових кроків. Перший – це прийняття законів про “перезавантаження” ВККС і ВРП з урахуванням контролюючої ролі “незалежних міжнародних експертів” (це, по суті, – передача судової системи під контроль Заходу). Другий – проведення “прозорих” (тобто за процедурою, затвердженою Заходом і в інтересах його кандидатів) конкурсів на керівників НАБУ і САП. Третім кроком має стати збереження впливу наглядових рад, сформованих зі ставлеників Заходу, на держпідприємствах. Четвертим – реформа СБУ, для чого потрібно прийняти закон. П’ятий крок – “посадки” великих чиновників за корупцію: суспільству потрібні докази, що антикорупційні органи не дарма їдять свій хліб.

Є й додаткові вимоги: наприклад, розпустити ОАСК, який нібито вставляє палки в колеса, яку патронує США органам.

Прогрес у цих напрямах нерівномірний.

Якщо закони про ВРП і ВККС прийняті (теж не без праці), то по іншим руху або немає зовсім, або слабке.

Проект закону про СБУ “завис” у Раді, де йде підкилимна боротьба за його зміст.

Конкурс на нового “антикорупційного” прокурора – в глухому куті, так як влада і прозахідне лобі “збили” кандидатів один одного.

За кілька місяців після внесення невідкладний законопроєкт президента про розгін ОАСК не пройшов навіть парламентський комітет.

Зате цей суд “торпедував” спроби Національного агентства з протидії корупції, на яке мають вплив американці, зняти Вітренка з посади голови правління “Нафтогазу”. І це, в тому числі, за версією західних лобістів, пояснює зволікання з законом і наочно показує небажання ОП залишати непідконтрольними наглядові ради держпідприємств.

Навіть з судовою реформою не все так гладко. Вища рада правосуддя сьогодні закликала Верховну Раду переглянути ключові положення законопроєкту про реформу ВРП у частині ролі міжнародних експертів у формуванні державних органів України. Але Верховна Рада під головуванням Стефанчука, не маючи кворуму, провела засідання і розблокувала підписання спікером та президентом законопроєктів про реформування “Укроборонпрому” та про реформування судової системи.

Коли почнуть виконуватися інші пункти зі списку Блінкена, незрозуміло.

“Велика сімка”, втім, вже вибрала для себе нову мету. У п’ятницю, 16 липня, міжнародна консультаційна група, що складається з представників ЄС, США і НАТО, закликала український парламент негайно прийняти закон про СБУ в редакції, схваленій 14 липня комітетом Ради з національної безпеки, оборони та розвідки. Причому цю версію ще не пред’явили громадськості.

Коли вона може бути проголосована, теж незрозуміло. 


“” Читайте також: Від лібертаріанства до комунізму. Чому Банкова робить реверанси у бік Пекіна і до чого тут візит Зе у США


Літо довге

В цілому іноземні партнери незадоволені ходом і швидкістю потрібних перетворень. У Вашингтоні днями дали зрозуміти, що візит Зеленського може не відбутися в кінці липня. Офіційно дату жодна зі сторін не називала, але преса писала про 26 липня. 

І ось тепер в Білому домі заявили, що американський президент Джо Байден запросив Зе “цього літа”, але в якому місяці, не уточнювалося. “Сьогодні немає дати, яку можна було б анонсувати зараз”, – відзначили в Вашингтоні.

Політолог Руслан Бортник вважає ухильність американської сторони невипадковою.  

“Чехарда з датою очевидно пов’язана з виконанням домашнього завдання Блінкена-Кента Зеленському (заступник помічника держсекретаря США у Бюро у справах Європи і Євразії Джордж Кент – тимчасово в. о. американського посла в Україні. – ред.). Американці чекають, як Київ впорається, і в залежності від цього будуть призначати дату візиту. Як би потім не виявилося, що Байден не уточнив, літо якого року він мав на увазі. Мабуть, поки сторонам говорити нема про що”, – коментує експерт.

Втім, для США в контексті візиту може бути важливіше навіть не хід реформ, а небажання говорити на теми, які цікавлять Зеленського. “Український президент буде піднімати питання блокування “Північного потоку – 2″, вступу України в НАТО. І Байден опиниться в складній ситуації, тому що у нього немає відповідей. І це теж привід тягнути час”, – міркує Бортник.

Сьогодні вночі до Києва, без особливої підготовки, іншими словами терміново, з дводенним візитом прибуває радник Держдепартаменту США Дерек Шолль. Після цього він відправиться в Варшаву.

Наріжна мета поїздки – донести суть і умови угоди між Вашингтоном і Берліном по «Північному потоку-2».

Результат, на який розраховують Штати, теж зрозумілий – потрібно забезпечити публічну підтримку від України і Зеленського цієї угоди.

А ось Зеленському такий сценарій невигідний, бо він потрапляє під вогонь критики прозахідних сил, в тому числі екс-президента Петра Порошенка, який давно звинувачує Зе в провальної дипломатії.

Значить, влада готова піти назустріч вимогам Заходу? Думки експертів тут розходяться. Так, Руслан Бортник каже, що Зеленський хотів вигідну для себе угоду по реформам. 

“Він взагалі не прихильник боротьби з зовнішнім управлінням, але не хоче віддавати контроль над ключовими сферами просто так. Він веде себе як бізнесмен, яким він і є: мовляв, давайте домовлятися. У нього немає колапсу держави і активної фази війни як у Порошенка, тому він може потягнути час, поторгуватися. Але в разі вигідної угоди, – якщо йому запропонують, наприклад, нові кредити без особливих умов, військово-політичну допомогу, а, може, і членство в НАТО, – він погодиться на всі вимоги Заходу”, – коментує Бортник виданню.

У свою чергу політолог Вадим Карасьов упевнений, що Зеленський не прагне віддати країну під зовнішній контроль, вважаючи, що це підкосить його владу. 

“Зараз не можна розраховувати на зовнішню легітимність – Заходу чи, Сходу. Влада забезпечується внутрішньою легітимністю, яка досягається за рахунок підконтрольних інститутів на кшталт ОАСК, який має право скасовувати рішення самих різних органів і структур, в тому числі і підконтрольних Заходу. Тому ставлять свого міністра внутрішніх справ. А ті ж міжнародні експерти у відбіркових комісіях на перехідний період – це дрібна поступка перед візитами. Оформлення режиму персональної влади йде своєю чергою”, – наполягає експерт.

В “Слугзі народу” ж кажуть про взаємовигідну співпрацю із західними союзниками, а теза про “зовнішнє управління” Україною нав’язана Москвою і її “розганяє” українська опозиція. 

“Зовнішнім управлінням” люди хочуть пояснити, чому вони не будуть голосувати за судову реформу, а значить – за чесні суди, за рух в цивілізований світ. Це не витримує ніякої критики”, – говорить заступник голови фракції “Слуга народу” Кравчук. 

У “Батьківщині” ж апелюють: “Законопроєкт 3711 передбачає можливість передачі нашої судової системи по суті під контроль неукраїнських громадян. Де ж тут суверенітет, про який йдеться в першій статті Конституції?”.

У той же час інший “слуга народу” Данило Гетманцев уточнює: позиції влади і західних партнерів не завжди збігаються. “Але коли це відбувається, це говорить не про “зовнішнє управління”, а про те, що ми робимо правильні речі”, – коментує нардеп.

Ленінське танго на користь Коломойського

Наскільки правильним є “ленінське танго” команди Зеленського – сказати важко. Але складається враження, що у Банкової просто немає стратегії руху як у зовнішній, так і внутрішній політиці. Китайські реверанси влади – тому яскравий приклад. Не може політсила, яка декларувала перед виборами лібертаріанську ідеологію, так швидко скотитися у прихильність до комуністичних цінностей. Та й міжнародний порядок денний доводить глибоку абсурдність заігрувань з Піднебесною.

Заява помічника глави Офісу президента Андрія Єрмака, скандального Олексія Арестовича про розворот на Схід й, одночасно, слова Зеленського у Батумі про бажання інтеграції України до Євросоюзу – взагалі шизофренія влади.

З іншої сторони, невизначеність щодо виконання умов західних партнерів може пояснюватися і чинником внутрішнім, а саме впливом олігархів на Офіс президента. Очевидно, що зміни, які проштовхує в Україні американське лобі, значною мірою йдуть у розріз із планами таких гравців як Рінат Ахметов та Ігор Коломойський. І боротьба за вплив у “Нафтогазі” між Вітренком і Коболєвим це чітко доводить. Те саме стосується ОАСКу, в якому головує зрозумілий для Коломойського суддя Вовк. А що говорити про санкції США проти колишнього власника “Приватбанку”? Банкова не спішить вводити аналогічні обмеження проти нього в Україні. А якщо Коломойський не просто близький до влади олігарх, а партнер Зеленського-Єрмака-Шефіра? То й “ленінське танго” починає грати зовсім іншими барвами.

Втім, поки незрозуміло, наскільки такі маневри влаштовують Захід, який, судячи зі свсього, взагалі не хоче про щось торгуватися із Зеленським, чекаючи виконання своїх вимог без всяких зустрічних умов.

Відкритим залишається єдине питання – що зроблять США і ЄС, якщо зрозуміють, що Банкова ці вимоги виконувати не готова, або не хоче. І як відреагує на це Зеленський.

Підпишіться на телеграм-канал Politernо, щоб отримувати інсайдерську інформацію, а також зрозумілу і швидку аналітику політичних подій в Україні.


“” Читайте також: Надбавка до прайсу. Що означає введення ПДВ на нерухомість і як він змінить ціни на житло


Діліться у соцмережах:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Залишити відповідь