Рано вранці в суботу, 3 березня, засніжений урядовий квартал Києва нагадував місце тактичних навчань і реаліті-шоу за участю сотень правоохоронців в головній ролі. У повній екіпіровці і в супроводі колони автотехніки вони висунулися від станції метро “Арсенальна” до будівлі парламенту.
Тут майже 20 тижнів поспіль, починаючи з 17 жовтня 2017 року, “окопалося” наметове містечко мітингувальників. Саме воно і було фінальним пунктом маршруту “космонавтів”. “Зачистка” так званого “МіхоМайдану” виявилася стрімкою, жорсткою і з кривавим післясмаком.
З чим вона може бути пов’язана і як вплине на подальші політичні процеси в Україні?
Жителів наметового містечка “переселили” в райвідділи поліції
Самі майданівці зачистку чекали. Нардеп Семен Семенченко (саме його люди з “Донбасу” становили кістяк мешканців наметового містечка) ще в п’ятницю ввечері вів стрім з готелю “Київ”, попереджаючи, що МіхоМайдан в суботу будуть розганяти.
А рано вранці, 3 березня, він уже був під Радою, намагаючись закликати всіх охочих прийти на захист редутів. Однак до моменту настання “Часу Ч”, підтяглося лише близько сотні осіб.
“Ми будемо захищатися. Нас тут стільки, скільки є. Решта сидять по домівках, але це ваш вибір”, – з нотками рішучої приреченості говорив в прямому ефірі екс-комбат.
Сили дійсно були нерівні. Як потім було озвучено, з боку поліції в розгоні брало участь більше двох тисяч бійців.
Вони швидко оточили містечко. Потім зажадали звільнити територію під парламентом. Формальна підстава – проведення слідчих дій.
Після цього зав’язалася запекла фаза конфлікту. У ці тридцять хвилин вмістився традиційний пакет “протесту по-українськи”: силовики з двох боків вулиці Грушевського тіснили мітингувальників, а ті палили шини і намагалися відбиватися від правоохоронців підручними засобами – цеглою, вибуховими пакетами і держаками.
Правоохоронці не скупилися на відповіді, використовуючи сльозогінний газ, “коронні” удари в голову і навіть водомет.
Дісталося і відразу трьом журналістам, які опинилися в гущі подій. За твердженнями очевидців, розпізнавальні знаки на шоломах правоохоронців при цьому були відсутні для неможливості ідентифікації поліцейських постфактум інцидентів.
Пізніше з’ясувалося, що номери все-таки були. Але їх перемістили на шоломі ззаду внизу. При цьому поліцейські піднімали коміри, щоб їх не було видно.
Як би там не було, але в результаті бійні за медичною допомогою звернулися, за різними оцінками, до двох десятків потерпілих.
Основну ж частину протестуючих просто “скрутили”. Частину з них поставивши на коліна в снігові замети. Саме це фото, укупі з підлим коментарем міністра внутрішніх справ Авакова (про нього нижче) і викликало величезне обурення.
Після зачистки, за даними МВС, близько сотні мешканців МіхоМайану були відвезені в районні управління поліції, звідки, втім, після обіду їх відпустили без пред’явлення будь-яких претензій.
Відносно чотирьох з них складено протоколи про дрібне хуліганство, а всі інші проходять в історії як свідки.
Влада, тим часом, приступила до розгрому фортифікаційних укріплень учасників мітингу, складування їх пожитків в кузови вантажівок і вивезення цього скарбу. Це монотонне дійство під голосіння співчуваючихх МіхоМайдану і стрім журналістів зайняло у комунальників весь світловий день.
До 20:00 в МВС відзвітували, що відкрили для проїзду транспорту раніше заблоковану мітингувальниками ділянку дороги по Грушевського.
У підсумку, трохи не дотягнувши до 136-го дня свого існування, наметове містечко було захоплене і розгромлене.
Що передувало демонтажу і як його пояснюють в МВС
На офіційному рівні ситуацію під Радою в МВС не кваліфікували як “зачистку”. Тут напирали на те, що діють у суворій відповідності з законом, отримавши рішення суду на здійснення слідчих дій. Як повідомив близький до міністра внутрішніх справ парламентарій від “Народного фронту” Антон Геращенко, відповідну “ухвалу” прийняла знаменита суддя Печерського райсуду Лариса Цокол. Та сама, яка в грудні 2017 року випустила Міхо з-під варти (до слова, характерний приклад різкого посилення впливу влади на судову систему після тотального розформування українських судів).
Підсумком огляду і обшуку на території наметового містечка були заявлені бойові гранати і холодна зброя (самі учасники протесту заявляли, що це їм підкинула поліція).
Вважається, що підставою для “шмону” стали кілька кримінальних справ, фігурантами яких виступають мешканці містечка.
Ще один привід – події 27 лютого з участю активістів наметового містечка. З того дня чутки про майбутню зачистку стали все частіше з’являтися в інформаційному потоці.
Як відомо, у вівторок під стінами парламенту відбулися зіткнення між учасниками мітингу і правоохоронцями. Учасники протесту, від яких постфактум поспішили відхреститися представники МіхоМайдану, принесли під стіни будівлі шини і хотіли їх підпалити. Вони нібито мали попередню домовленість зі спікером парламенту Андрієм Парубієм і вимагали вийти його до них “для бесіди”.
Однак такий “перформанс” мали намір припинити силовики, через що почалася сутичка з декількома потерпілими і затриманими в результаті. За мотивами інциденту було відкрито кримінальне провадження.
Через добу після цього Семенченко анонсував зачистку наметового табору. Тоді в урядовому кварталі зосередилися значні сили Нацгвардії і поліції. Але в перший день весни примусовий демонтаж МіхоМайдана не відбувся.
Зате вже 2 березня протестувальники згорнули частину порожніх наметів біля площі Конституції в Маріїнському парку. Все той же Семенченко пояснював це тим, що рішення прорідити ряди табору стосувалося конструкцій, встановлених партією видвореного з України екс-губернатора Одеської області Михайла Саакашвілі.
На наступний ранок решту наметового табору захопили силовики.
Відзначимо, що час для розгону, очевидно, було обрано не випадково. По-перше, Київ і всю Україну занесло снігом, що ускладнювало підтягування підкріплень до протестуючих з регіонів. По-друге, увесь інформпростір було зайнято нової газовою війною України і Росії, на тлі якої влада відпрацьовувала тему “згуртування нації перед обличчям зовнішнього ворога” (і в неї потім же спробували вписати і зачистку МіхоМайдану).
Нарешті, по ще одній з версій, влада намагалася відволікти увагу громадськості від скандального інтерв’ю нардепа Олександра Онищенка, яке вийшло напередодні ввечері на телеканалі NewsOne. Депутат, який ось уже півтора року викриває корупцію Порошенка, вперше з’явився в такому великому форматі на українському телебаченні, і його одкровення могли стати предметом обговорення на всі вихідні. Однак розгін наметового містечка, природно, перемкнув увагу.
Чи були шанси у протестуючих відстояти територію?
Візуальна картинка показує, що не було. Сили протиборчих сторін були явно нерівні. Зважаючи на це активних спроб “відбити” територію з боку активістів не було. Обстановка під Радою після того, як сотню активістів затримали, складалася на користь силовиків. Ізоляція активних учасників протесту зробила свою справу. Опонувати “космонавтам” було нікому – за знесенням містечка спостерігало до сотні роззяв, включаючи журналістів.
Можливо, на відсутність ефекту мобілізації дійсно вплинула негода. Разом з цим у згарища містечка раз у раз можна було почути нарікання активістів про те, що дії протестуючих 3 березня не координували публічні лідери Майдану (крім Семенченко та Соболєва).
Соратник Міхо Давид Сакварелідзе заявив із цього приводу, що їх прихильники вже давно перемістилися в регіони, де створюють нове вогнище опору.
Семенченко і Соболєв частину дня 3 березня провели близько райвідділів поліції, де займалися визволенням затриманих. Вони заявили, що в самий найближчий час оголосять подальший план дій протестуючих і радили стежити за анонсами на їхніх сторінках в соцмережах.
Бенефіс Авакова
Якщо на конкретно взятій території біля Ради поліція здобула беззаперечну перемогу, то в інформпросторі положення було не настільки, м’яко кажучи, однозначним.
Перш за все через погано приховану радість і зловтіхи, які демонстрували так звані “порохоботи” і особисто міністр Аваков.
Саме його пост і став пусковим гачком для цілої лавини обурення.
У своєму твіті Аваков з гумором оцінив інцидент під парламентом, використавши “газовий” мем “прикрутили”.
Таке трактування викликало обурення у багатьох користувачів. Особливо з урахуванням травм, отриманих затриманими учасниками протесту та “показовими номерами” у вигляді того, як активістів ставили на коліна в сніг.
З огляду на це, в ситуації з зачисткою під Радою почали проводити прямі паралелі із подіями 30 листопада 2013 року, що стали каталізатором розвитку Євромайдану.
Правда, що характерно, на відміну від подій 2013-2014 років на жорстокий розгін МіхоМайдана досі немає реакції країн Заходу. На що теж звернули увагу коментатори.
Втім, не виключено, що ця реакція послідує пізніше.
Що це означає для української політики
Щодо політичних причин і наслідків розгону МіхоМайдана існує дві прямо протилежні версії.
Перша з них полягає в тому, що сама зачистка наметового містечка стала можливою в результаті глобальних домовленостей між Порошенком і “Народним фронтом”, про які ЗМІ повідомляли на поточному тижні (нібито Банкова, НФ, а також прем’єр Гройсман домовилися про спільні дії з підтримки кандидатури діючого президента на другий термін).
І нібито в рамках цих домовленостей Аваков і віддав наказ на застосування сили до протестуючих. Хоча раніше він не горів бажанням це робити (за поширеною версією – через прагнення послабити позиції Порошенка, з яким НФ вів важкі переговори про об’єднання).
Так, політолог Вадим Карасьов називає розгін МіхоМайдану 3 березня свого роду результатом попередніх домовленостей між БПП і “Народним фронтом”. Виходячи з цього, політолог прогнозує загасання акцій протесту, які тепер буде придушувати об’єднаними зусиллями вся українська влада.
“Надалі, якщо мітинги і будуть, то вони будуть носити локальний характер, а організованого протесту такого рівня вже не буде, – сказав Карасьов. – По-перше, біля Верховної Ради вже не дадуть поставити намети, на Майдані інсталяції, на Софіївській немає сенсу – далеко від урядового кварталу. По-друге, немає лідера, здатного очолити такий протест. Протест обов’язково повинен мати свого лідера, а Сакварелідзе, Дерев’янко або Семенченко – це не ті особи, за якими підуть тисячі мітингувальників. Решта опозиціонери щосили готуються до виборів, і тому не будуть втручатися. Що ж стосується порівняння з розгоном студентів при Януковичі, потрібно розуміти, що тут конфлікт всередині одного вектора, тому не буде ніякої реакції Заходу. На відміну від 2013 року, коли Захід бачив геополітичні резони і намагався запобігти альянсу Януковича і Путіна, сьогодні з МіхоМайданом або без нього вектор руху України один. І він цілком влаштовує західних партнерів”.
У той же час інші експерти вважають, що силове зачищення акції протесту під Радою не поліпшить, а погіршить становище влади. Картинка жорсткого розгону МіхоМайдана тільки посилить ненависть до Порошенка, Авакова, заклавши основу для нових потрясінь.
“Демонстрація м’язів влади провокує всі сили на більш радикальні дії, коли частина учасників протесту буде розуміти, що протестом нічого не досягти. Тому ситуація в країні тільки загострюється”, – вважає політолог Руслан Бортник.
“Розгін обернеться черговими репутаційними втратами, і всі опоненти влади (причому, незалежно від того, підтримували вони Міхо чи ні), отримають чергову можливість на всіх майданчиках говорити про те, що Україна на крові отримала цинічних і жорстоких мародерів”, – говорить Андрій Золотарьов .
Який прогноз виявиться більш точним, покаже подальша реакція громадськості і політиків на те, що трапилося.
Якщо розгін 3 березня громадськість “проковтне”, це може бути використано владою як сигнал до подальших кроків по зачистці політичного та інформаційного простору.
Багато що стане зрозуміло через два тижні. На 18 березня Михайло Саакашвілі вже анонсував марш з вимогою відставки Порошенка, Луценка і Авакова, а також призначення дострокових виборів. Від того, скільки людей збере його акція і яких результатів досягне, і буде залежати “весняна повістка” української політики.
Не виключено, що на тлі спроб влади остаточно задавити протестний рух, прискориться процес об’єднання опозиції з так званого “майданного табору”.
Принаймні, увечері 3 березня було оприлюднено заяву семи політичних сил, в якому розгін наметового містечка названий злочинним, а Порошенка порівнюють з Януковичем.
