Politerno > Статті > Україна і світ > Історія однієї зради 9. Хто і як здавав наші АЕС

Історія однієї зради 9. Хто і як здавав наші АЕС

  • 3 Червня, 2023
  • 2672 Переглядів
  • 0

Віктор Куртєв, генеральний директор групи компаній «Метрополія» та засновник громадської організації “Центр розвитку Бессарабії”.
З 2005 по 2008 роки працював у НЕК “Укренерго” на посаді в.о. начальника служби перспективного розвитку.

В моїй Історії однієї зради щодо антиукраїнської діяльності злочинного угруповання Деркача / Галущенка / Котіна я зібрав докупи розрізнені пазли картини, існування якої і так всім відоме, але завдяки деталям, вона щодалі все яскравіше грає новими барвами.

Моя Історія добігає моменту істини, де я доведу, що наші “герої” заслуговують покарання по статті 111 Кримінального кодексу України “державна зрада”.

Впевнений, що кожен з вас добре пам’ятає ранок 24 лютого 2022 року, коли о 03:40 ранку Росія почала повномасштабне вторгнення.

Нагадаю також, що за декілька годин до цього “чисто випадково” енергосистема України перейшла в роботу в ізольованому режимі, тобто увійшла у війну в найбільш невигідному для себе з енергетичного погляду стані, без можливості технічної допомоги від суміжних енергосистем (докладно про це я писав у попередній восьмій частині Історії).

Вторгнення відбувалось блискавично, з усіх напрямків одночасно …

Вже о 06:00 24 лютого начальник зміни Чорнобильської АЕС (ЧАЕС) Валентин Гейко отримав інформацію, що біля пункту пропуску зони відчуження Паришів (з боку Білорусі) знаходиться велика колона російської військової техніки і через гучномовний зв’язок повідомив персонал станції про необхідність переміщення у захисну споруду. О 15:30 техніка та особовий склад російської армії знаходилися перед адміністративно-побутовим комплексом станції. Росія захопила контроль над ЧАЕС вже в другій половині дня того ж 24 лютого.

Синхронно з цим, 24 лютого зранку, російське угрупування з півдня перетнуло кордон з окупованим Кримом та розділилося на дві частини: одна частина пішла на Херсон, інша – в бік Мелітополя.

Вже о 08:30 передові загони ворога були у Херсоні, їх зустрів заступник начальника Головного управління СБУ у Херсонський області – начальник Антитерористичного центру Ігор Садохін (привіт Баканову та Кулінічу), показав сітку розміщення мінних полів, в тому числі місця, в яких був замінований Антонівський міст. Росіяни розмінували все за декілька годин та двинули в бік Миколаєва, а потім на північ … Так-так, не в бік Одеси, а на північ, в бік міста Южноукраїнськ.

Інша частина південного угруповання, обійшовши Мелітополь, попрямувала в бік міста Енергодар!

Як ви розумієте, саме атомні станції й були родзинкою у плані ворога. Тож, поки всі завзято били росіян на околицях Києва, ворог впевнено й безперешкодно прямував до АЕС, керівники яких були проінструктовані, ознайомлені з планами та “дорожньою картою” здачі атомних станцій.

Саме миттєве захоплення ядерної інфраструктури й стало б невідворотнім моментом. Це не тільки можливість прямого ядерного шантажу, хоча і його вагу не варто занижувати, а й ще управління ключовою генерацією електроенергії, в умовах роботи в ізольованому режимі.

Все інше (і Київ у тому числі) їм би вже принесли “на тарілочці”, зважаючи на те, як істерично реагував в перші часи агресії на ядерні погрози Захід.

В день захоплення ЧАЕС т.в.о. директора Валерія Сейди на станції не було. Ніяких команд щодо оборони станції ніхто не надавав. Важкої техніки з боку України для оборони не було. Тож, військовими було ухвалено рішення не чинити опір …

В момент захоплення ЧАЕС на майданчику знаходилось 150 осіб оперативного та обслуговуючого персоналу, а також 178 військовослужбовців військової частини 3041 Нацгвардії. Як справжні “асвабадітєлі”, з перших хвилин, зі знанням справи, росіяни почали “охороняти АЕС від націоналістичних формувань”. Наслідками такої “охорони” стало знеструмлення станції внаслідок аварійного відключення ПЛ 750 кВ ЧАЕС – Київська через обстріли російських загарбників. Більше доби станція працювала на дизель-генераторах, палива для них вистачало лише на 48 годин, після чого були б знеструмлені власні потреби станції і наслідки стали б непередбачуваними.

Знеструмлення ЧАЕС унеможливлювало контроль параметрів ядерної та радіаційної безпеки на об’єктах підприємства та роботу автоматизованої системи радіаційного контролю зони відчуження. Також з 24 лютого не виконувалися регламентні роботи, заходи щодо технічного обслуговування та ремонту систем та обладнання об’єктів станції.

Те, що така ж доля чекатиме інші об’єкти, було очевидним і для керівництва НАЕК “Енергоатом”, і для Міністра енергетики Германа Галущенка, але жодних випереджальних/захисних дій запропоновано не було, бо в їхніх “дорожніх картах” були зовсім інші завдання.

Під тиском ЗСУ “Операция взятия Киева за три дня” провалилась, окупанти зрозуміли, що станцію їм не втримати, окопування в рудому лісі нічого окрім перших ознак променевої хвороби не дало, тож вони вирішили відступити, при цьому змусивши начальників зміни ЧАЕС Володимира Фальшовника та Сергія Маклюка підписати акт приймання-передавання об’єкту “без претензій”.

“” Читайте попередні матеріали автора: Історія однієї зради: дванадцять друзів Деркача

або Двванадцять друзів Деркача. Частина 2

 

Одночасно з захопленням ЧАЕС, з півдня ворог йшов у бік Вознесенська. Я стверджую, що головною його ціллю була не надійно захищена Одеса, як тоді всі думали, а стратегічно важлива Південноукраїнська АЕС (ПАЕС).

Але вже 2 березня, за 30 км від переправи, об’єднані сили ЗСУ, Альфи СБУ, Нацгвардії та сил ТРО, під керівництвом генерала Дмитра Марченка (Марчелло), організували укріпрайон, підірвали мости через Чорну річку та залізничний міст, а потім дали справжній бій ворогу, що наступає. Окупант зрозумів, що Південний Буг йому не перейти, тож від люті і безсилля почав обстрілювати міста та житлові будинки, намагаючись у цей же час встановити понтони.

Саме тоді поблизу Вознесенська співробітники СБУ затримали трьох російських військових, які ховалися в покинутих будівлях. Всі троє входили до складу угруповання, яке планувало захоплення атомної станції. Номер не пройшов – 15 березня ЗСУ переможно завершили ліквідацію прориву російських військ до Вознесенська.

Героїзм наших воїнів не дозволив ворогові здійснити переломний момент у ході військової агресії. Але у той час, поки одна частина російської армії намагалась прорватися до Вознесенська з метою окупації ПАЕС, інша частина окупантів біля Енергодару очікувала її захоплення. Зрозумівши 3 березня, що ПАЕС захопити не вдасться і “золотий” час втрачено, ворог пішов на Запорізьку АЕС (ЗАЕС).

Якби було захоплено одночасно ПАЕС та ЗАЕС, як це і планувалося, вони б випали з енергосистеми України й ми мали б набагато більші проблеми через сильний дефіцит генерації. Це створило б значні проблеми у забезпеченні енергетичного балансу України, а надалі ж захоплені атомні станції були б легко синхронізовані з російською енергосистемою. РФ була впевнена, що стратегія захоплення ядерних об’єктів України спрацює і ми капітулюємо, тож саме РФ мала стати “гарантом безпеки” ПАЕС та ЗАЕС.

Хочу нагадати, що згідно з Законом України “Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання” та Конвенції “Про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок”, АЕС повинні фізично захищатися. Звичайно, мова не йде про бойові дії на території станції – об’єкт повинні захищати на підступах – за 30-50 км, але сигнал про необхідність організації оборони із зазначенням стратегічних/слабких місць навколо АЕС, в першу чергу повинен був зробити президент НАЕК “Енергоатом”.

А коли ядерний об’єкт зі всіма небезпеками просто кидають, пропаганда ворога вмить розганяє наратив, що Україна не може захистити свою критичну інфраструктуру, тож вони просто беруть все під свою “охорону”. І події на ЧАЕС – яскраве тому підтвердження!

А що ж робили в цей час “перші особи” енергетичної галузі України, запитаєте ви?

Котін, Бояринцев і вся енерго-атомна камарилья на другий день війни (25 лютого) втекла у м. Нетішин Хмельницької області і тримала там оборону в Центрі прийому іноземних делегацій (дуже символічно), залишивши центральний офіс НАЕК “Енергоатом” (який, між іншим, є режимним об’єктом) зі всіма стратегічними документами. Їх почали знищувати лише через три тижні після того, як розголос підняв заступник директора Дирекції фізичного захисту та спеціальної безпеки Олег Макаренко, якого за це ж потім і звільнили …

Ще раз! З початком війни керівництво НАЕК “Енергоатом” сховалось в укритті й повністю відсторонилось від управління атомно-промисловим комплексом. Після 24 лютого не було створено жодного документа, жодного письмового розпорядження чи наказу, які б регламентували порядок проведення процедур і аварійних стратегій, не було активовано кризовий центр, не було аналізів ризиків і аналізу того, що відбувається, нічого!!!

Але разом з тим, камарилья не відсторонилась від управління АЕС в рамках контролю здачі об’єктів. Петро Котін щодня проводив зум-конференції із керівниками станцій, роз’яснюючи, яким чином потрібно діяти згідно з затвердженим сценарієм, а з іншого боку писав сльозливі і абсолютно нікчемні листи в МАГАТЕ та списував багатомільярдні збитки.

Але через деякий час за наказом Президента братву виперли із затишного Нетішина, тож вона декілька днів збирали манатки і врешті решт рушили на Київ різними шляхами. Напередодні від’їзду Бояринцев похапцем спалював в туалеті папери, і отут вже без зайвих нагадувань, бо мова йшла про власну шкуру.

А міністр Герман Галущенко весь цей час смиренно чекав “руський мір” прямо на вул. Прорізній, надійно збираючи військову інформацію у стінах ОП, РНБО та інших робочих групах.

Яскравою ілюстрацією вищесказаного служать події, що відбувалися в цей час навколо ще однієї атомної станції – Рівненської АЕС (РАЕС). Тут керівники станції залишились вірними собі та батьківщині. Місто Вараш швидко було перетворено на фортецю. Директор РАЕС Павло Павлишин перебував в постійному контакті з СВР, ГУР, МВС і СБУ та мав чітку стратегію по захисту об’єкта. Це дуже не подобалось Галущенку та Котіну, бо після захоплення РАЕС ворог, згідно “дорожньої карти”, повинен був прориватись до Хмельницької АЕС (ХАЕС) – останнього пункту здачі, де його б чекало керівництво НАК “Енергоатом” з “хлібом-сіллю”.

Таким чином, війну було б програно, а агенти Деркача виконали б основне завдання свого перебування на посадах.

Отже, “свавілля” Павла Павлишина викликало неабияке обурення “енергетичного керівництва України”. Вплинути на його дії дистанційно не виходило, тож на РАЕС було відправлено “групу перемовників” у складі директора Дирекції з питань фізичного захисту НАЕК “Енергоатом” Сергія Россохи та радника президента НАЕК “Енергоатом” Сергія Мельничука, для проведення “профілактичної роботи”.

Але не так сталося, як гадалося… 31 березня 2022 року перемовників було затримано на блок-посту на околицях РАЕС. У них було вилучено два АК 74, які вони мали при собі без дозвільних документів, і 2 бронежилети. У Сергія Мельничука, як діючого офіцера СБУ, була табельна зброя, на використання та носіння якої дозвіл передбачено у службовому посвідченні, проте в обох осіб були відсутні дозволи на носіння й використання автоматів. Дуже цікавим залишається питання, хто і на підставі чого їм цю зброю видав. Проте персонажі настільки були самовпевнені та агресивні, прямуючи до пункту призначення з “архіважливим завданням”, що й не збирались нікому нічого пояснювати. Тож, між дзвінком “янгола охоронця” на блок пост та розстрілом Россохи та Мельничука була лише мить у зведенні курка …

“” Читайте також: Історія однієї зради: кривава електроенергія

 

До речі, всі пам’ятають епічне затримання Олега Бояринцева за підозрою у зраді на блокпосту на кордоні Рівненської та Житомирської і областей з сумкою з грошима? Як було сказано вище, він в цей час “тусив” у Нетішині і через свого підопічного Ростислава Багрянцева намагався дізнатися, де навколо РАЕС знаходиться українське ППО, яке не давало можливості висадитись на гвинтокрилах російським спецпризначенцям. Але, на щастя, Багрянцев виявився доволі боягузливим для такої роботи, бо коли зрозумів, що йому може “світити” держзрада – почав зливати дані СБУ.

А вистояв і не розгубився лише персонал атомних станцій – саме вони показали мужність і професіоналізм в найважчих умовах, зупинивши каскад захоплень.

Завдяки героїзму та свідомості звичайних людей, ПАЕС та РАЕС не перейшли до рук загарбників, і це повністю змінило хід війни.

А ворог тим часом зрозумів, що швидкого бліцкригу не вийде, і зосередив всі зусилля на захопленні ЗАЕС. І я знаю в деталях що там відбувалось …

Я акцентую увагу всіх і кожного, що провина у здачі стратегічно важливого об’єкта персоніфікована! Запорізьку АЕС здали міністр енергетики Герман Галущенко, керівник НЕАК “Енергоатом” Петро Котін та інші члени злочинного угруповання Андрія Деркача!

Так, Германе Валерійовичу та Петре Борисовичу, саме ви …

… тому що ви не організували, як того вимагає законодавство, роботу кризових штабів у міністерстві та центральному офісу компанії;

… тому що ви не організували взаємодію з органами СБУ, підрозділами Нацгвардії та ЗСУ на предмет посилення заходів з оборони АЕС;

… тому що поки ви драпали, вся секретна та службова документація залишилась у Києві без належного контролю та охорони;

… тому що ви не віддали наказ про знищення секретної та службової документації на ЗАЕС та не віддали наказ про підготовку до знищення аналогічної документації на інших атомних станціях;

… тому що ви не координували та не забезпечили введення в дію плану взаємодії на випадок диверсії підрозділів Нацполіції, Нацгвардії та СБУ;

… тому що ви давали прямі вказівки заступнику директора ЗАЕС з фіззахисту Олександру Присніцькому (до речі кум Петра Котіна) не чинити опір та вести переговори з росіянами щодо здачі станції;

… тому що ви давали прямі вказівки командиру підрозділу Нацгвардії Павлу Жарікову, який захищав ЗАЕС, організувати імітацію спротиву агресору;

… тому що ви протягом майже двох місяців з початку агресії не спускали на інші АЕС жодних вказівок з організації оборони промислових майданчиків та посилення фізичного захисту станцій;

… тому що ви ще на початку повномасштабного вторгнення написали ганебний лист до Московського центру ВАО АЕС, хоча прекрасно знали, що починаючи з 2014 року Україна припинила співробітництво з цим центром і переорієнтувалася на Паризький центр;

… тому що ви, незважаючи на попередження своїх підлеглих, не зупинили відповідні ліцензії на експлуатацію Запорізькій АЕС при втраті контролю над станцією, чим грубо порушили усі можливі закони та зовнішні угоди України у сфері використання ядерної енергії;

… тому що міжнародна спільнота не була своєчасно проінформована з вашого боку про грубе порушення міжнародних зобов’язань нашої країни;

… тому що ви умисно та цілеспрямовано злили росіянам технічні коди з експлуатації ТВЗ (ядерного палива) Westinghouse (до речі, американське ноу-хау);

… тому що ви, починаючи з серпня 2022 року, чотири рази намагалися сприяти росіянам в перепідключенні Запорізької АЕС до російської енергосистеми …

Я витратив дуже багато особистого часу і досконало розібрався в цій темі.

Я розумію вашу початкову “дорожню карту” та майже похвилинно встановив усі події навколо здачі стратегічних об’єктів України, маю відповідні докази, відповіді людей, аудіозаписи, фото, скріни листування тощо!

І я, звісно, готовий до судового позову з вашого боку щодо наклепу та захисту вашої честі та гідності (звучить дуже смішно у вашому випадку)!

Цирк з двома підбитими БТР, фраза “… почему вы убили полковника – мы же договорились…”, вам про щось говорить, пане Котін?

А Вам, пане Галущенко, про щось говорить фраза: “… Андрей, эти двое мешают нам вернуть объект домой …”?

Ми же з вами знаємо який об`єкт і де ваш дім насправді, тварюки!

Все це, нешановні, стаття 111 Кримінального кодексу України “державна зрада”.

І для вас час розплати настане набагато швидше, ніж ви того очікуєте …

“” Читайте також: Скандал із закупівлями зброї. Чому питання не лише до Резнікова

Діліться у соцмережах:

Залишити відповідь

Politerno Full

TELEGRAM

ПРИЄДНУЙСЯ
CLOSE