“Російська влада”, останні десятиліття це поняття асоціюється лише з Володимиром Путіним, категорично відрікається від своєї причетності до цілої низки гучних і загадкових вбивств політичних опонентів президента Росії Путіна.
Свій погляд на цю проблему з присмаком крові виклав журналіст Девід Філіпов на сторінках видання The Washington Post.
Журналіст вважає, що критики Путіна не могли не провести паралелі з незрозумілою загибеллю інших ворогів Кремля.
“У мене склалося враження (я сподіваюся, що це просто враження), що в Росії почала поширюватися практика вбивства політичних опонентів”, – цитує журналіст слова Геннадія Гудкова – колишнього депутата Думи та екс-співробітника ФСБ.
Згодом Девід Філіпов веде читачів на цвинтар опонентів Путіна, причини смерті яких до цього дня є таємницею.
Борис Нємцов, 2015 рік
Довідка: Борис Нємцов – російський політик і громадський діяч, світанок кар’єри якого припав на час правління Бориса Єльцина, губернатор Нижегородської області, міністр палива та енергетики, віце-прем’єр уряду РФ, народний депутат України, засновник фракції «Союз правих сил», депутат декількох скликань.
В останні роки свого життя він займався опозиційною діяльністю, викриваючи правлячу верхівку.
Борис Нємцов був номером один серед “молодих реформаторів” пострадянської Росії. Він був віце-прем’єр-міністром, і деякий час його вважали можливим майбутнім президентом, але у 2000 році саме Путін змінив колишнього президента Бориса Єльцина.
Нємцов публічно підтримав цей вибір, проте з часом перейшов в глуху опозицію до діючого президента. Зокрема, на це вплинуло рішення Путіна обмежити громадянські свободи.
Зрештою Нємцова відсунули на задній план російського політичного життя. Він очолив масові вуличні мітинги на знак протесту проти результатів парламентських виборів 2011 року та писав статті про корупцію чиновників. Його також кілька разів заарештовували, коли Кремль розправлявся з опозиційними мітингами.
У лютому 2015 року лише за кілька годин після пропозиції приєднатися до демонстрації проти військової участі Росії в Україні Нємцову вистрілили в спину чотири рази невідомі нападники, за версією Кремля. Путін взяв розслідування вбивства Нємцова “під персональний контроль”, але вбивця залишається на волі й досі.
Борис Березовський, 2013 рік
Довідка: Борис Абрамович Березовський – відомий бізнесмен і депутат, один з основних опонентів Володимира Путіна на початку XXI століття. З осені 2001 року в зв’язку з обвинуваченнями у відмиванні грошей і навіть спробі насильницького захоплення влади він знаходився в розшуку в Росії і Швейцарії.
З тих пір біографія Бориса Березовського до самої смерті була пов’язана з Великобританією. На 2008 рік Березовський зі статком у 1,3 мільярда доларів США вважався одним з найбільш забезпечених росіян, але в останні місяці його фінансовий стан значно погіршився, що розглядалося однією з можливих причин смертності.
Березовський вважається самопроголошеним магнатом, який міцно закріпився у внутрішньому колі Єльцина в кінці 1990-х і сприяв приходу Путіна до влади, включно з кампанією в ЗМІ, яка оббрехала Нємцова.
Щоправда за нового президента Березовський не зміг отримати той вплив, на який сподівався. Конфлікт із Путіним призвів до його вигнання з країни до Великобританії, де він поклявся повалити президента. Він також звинуватив Кремль в організації вбивства Олександра Литвиненка, колишнього офіцера розвідки та інформатора,якого отруїли в 2009 році.
Березовського знайшли мертвим у зачиненій ванні в своєму будинку у Сполученому Королівстві, з зашморгом на шиї, тому спочатку це визнали самогубством. Однак слідчі не змогли встановити причину смерті.
Станіслав Маркелов і Анастасія Бабурова, 2009 рік
Обставини злочину
19 січня 2009 року в Москві в Незалежному прес-центрі на Пречистенці проходила прес-конференція, присвячена достроковому звільненню колишнього полковника російської армії Юрія Буданова, засудженого в 2003 році до 10 років ув’язнення в колонії суворого режиму і позбавлення всіх звань і нагород за викрадення і вбивство 18-річної мешканки чеченського села Тангі-Чу Ельзи Кунгаєвої.
У прес-конференції брав участь адвокат сім’ї Ельзи Кунгаєвої Станіслав Маркелов, який заявив, зокрема, що він не виключає ймовірності звернення до міжнародного суду в разі, якщо всі можливості щодо оскарження звільнення екс-полковника в Росії будуть вичерпані. У той же день Маркелов мав намір відправити повторну скаргу в Ульяновський облсуд з вимогою скасувати рішення Димитровградского районного суду про умовно-дострокове звільнення Юрія Буданова.
Після закінчення прес-конференції Станіслав Маркелов вийшов з будівлі і попрямував до своєї машини, яка була припаркована біля будинку №1 по вулиці Пречистенка. Його супроводжувала позаштатна журналістка “Нової газети”, студентка журфаку МГУ Анастасію Бабурову, також була присутня на заході.
Назустріч Маркелову і Бабурової йшов молодий чоловік. Обійшовши їх, він вихопив пістолет з глушником і випустив кулю в потилицю Станіславу Маркелову. Анастасію Бабурову обернулася на звук пострілу спробувала схопити того, хто стріляв і була смертельно поранена в голову.
Після цього вбивця зробив контрольний постріл в Маркелова і кинувся бігти в бік метро “Кропоткінська”. На шляху йому попалася група перехожих, яких він, махнувши пістолетом, змусив розійтися. Анастасію Бабурову, що отримала важке поранення в голову, в той же день померла в Пироговській лікарні міста Москви.
Російська влада заявила, що за цими вбивствами стоїть неонацистське угруповання, і двох її членів було засуджено за їхнє вбивство.
Станіслав Маркелов був адвокатом з прав людини та прославився тим, що представляв чеченське цивільне населення в справах проти російської армії. Він також представляв журналістів, що опинилися в скрутному становищі після написання статей, які критикують Путіна, зокрема і кореспондента “Нової газети” Анну Політковську.
Сергій Магнітський, 2009 рік
Довідка: Сергій Леонідович Магнітський народився 8 квітня 1972 року у м.Одеса — бухгалтер та аудитор, партнер британської юридичної фірми Firestone Duncan. Громадянин РФ, проживав у Москві. Був одружений, мав двох дітей.
Вкрадені мільйони, через які його убили, знайшли в офшорі “гаманця” Путіна. Журналісти виявили вкрадені бюджетні кошти на рахунках офшорної компанії Сергія Ролдугіна – віолончеліста, підприємця і друга президента РФ Володимира Путіна. Як повідомляє Дождь, компанія Ролдугіна отримала гроші майже в той самий час, коли юрист фонду Hermitage Capital Сергій Магнітський виявив пропажу бюджетних коштів.
Центр по дослідженню корупції та організованої злочинності виявив в документах з “панамського архіву” інформацію про те, що компанія Ролдугіна International Overseas Media SA (IMO) продала акції “Роснафти” на суму понад 800 тисяч доларів через офшори.
Покупцем стала компанія Delco Networks, зареєстрована на Британських Віргінських островах. В результаті операції на рахунку компанії надійшли два мільйони доларів. Ці гроші входили суму в 230 мільйонів доларів, які, за даними журналістів, були вкрадені з російського бюджету. Журналісти стверджують, що юрист Hermitage Capital Сергій Магнітський розкрив цю схему в 2008 році.
Тоді він звернувся до Слідчого комітету із заявою про те, що у Hermitage Capital були захоплені кілька компаній, і на рахунку перереєстрованих фірм були переведені кошти, викрадені з російського бюджету з допомогою повернення фіктивно сплаченого ПДВ. Після цього Магнітського заарештували за звинуваченням в ухиленні від сплати податків. Через рік він помер у московському СІЗО “Матроська тиша”.
Офіційна причина смерті – гостра серцево-судинна недостатність. Читайте також США розширили “список Магнітського” Раніше журналістське розслідування співробітників російської “Нової газети” і американської некомерційної організації “Міжнародного консорціуму журналістських розслідувань” на основі “панамських документів” виявило у Ролдугіна чотири офшорні компанії.
Через них проводилися операції з акціями держкомпаній («Роснефть», «Ростелеком», «ВТБ», «КамАЗ», «АвтоВАЗ»), що дозволяли, за даними журналістів, отримувати кілька мільйонів доларів за кожну операцію. Після цього Путін заявив, що пишається такими людьми, як Ролдугін, якого він називає своїм близьким другом. За його словами, віолончеліст майже всі зароблені гроші витратив на музичні інструменти, які надає державним установам.
Сергій Магнітський помер у в’язниці в листопаді 2009 року, після того, як його, імовірно, жорстоко побили, а потім відмовили в медичній допомозі. Він працював на британсько-американського бізнесмена Вільяма Браудера та розслідував справу про велике податкове шахрайство.
У 2012 році Магнітського було посмертно визнано винним в ухиленні від сплати податків, а Браудер лобіював в уряді США питання, щоб накласти санкції на тих, хто був причетним до його смерті. У підсумку закон про санкції названо на його честь, і відтоді застосовується до порушників прав в інших справах.
Наталія Естемірова, 2009 рік
Довідка: Наталія Естемірова, чеченська журналістка і правозахисниця, яка співпрацювала з «Меморіалом» і «Новою газетою», була викрадена в Чечні і знайдена вбитою на території Інгушетії 15 червня 2009 року. Тодішній президент Росії Дмитро Медведєв відразу ж після вбивства висловив своє обурення – а також впевненість у тому, що злочин буде розкрито, а винні – покарані.
Обурення з приводу вбивства Наталії Естемірової висловили адміністрація США, глави європейських держав, генеральний секретар ООН. Проте, за останніми повідомленнями, слідство у справі про вбивство Наталії Естемірової призупинено. У річницю смерті Наталії Естемірової кореспондент Російської служби “Голосу Америки” Данило Гальперовіч поговорив з друзями і колегами загиблої правозахисниці.
Голова правозахисного центру «Меморіал» Олександр Черкасов про слідство і версії:
Данило Гальперович: Як поставилася російська влада до того, що трапилося – тоді, в 2009-му?
Олександр Черкасов: Таке відчуття, що в перші дні верховна влада була вельми стурбована цим злочином. Але тільки в перші дні. Було запущено наслідок, і керівником слідчої групи став полковник Ігор Соболь. І протягом декількох місяців він дійсно вів розслідування, поки в січні 2010 року йому не була спущена зверху, як єдино правильна, версія про те, що Наташу вбили бойовики. До цього версій було кілька, в тому числі – про можливу причетність до цього вбивства чеченських силовиків. Вона була спущена з управлінь МВС і ФСБ по Чеченській Республіці.
Д.Г : На чому ґрунтувалася ця спущена зверху версія?
О.Ч : На місці вбивства Наталі був знайдений фрагмент матеріалу від пістолетного глушника. Потім пістолет, з якого вбили Наташу, був знайдений в будинку одного бойовика, вже, природно на той час загиблого. Там же було міліцейське посвідчення з вклеєною фотографією цього бойовика.
Коли про це почув один знайомий слідчий, він запитав жартома, чи не було там заодно і написаного власноруч визнання. Потім в Грозному в одному гаражі було знайдено автомобіль, в якому знайшли той самий глушник, і вона, природно, належала тому самому бойовику – він купив її незадовго до злочину. А мотивом вбивства було оголошено наступне: за пару місяців до того, що сталося Наташа писала про те, що цей бойовик сприяв втечі в ліс ще кількох молодих людей з цього села.
Д.Г : Всі звучить складно; що вас насторожило?
О.Ч : Так був один момент: інформацію про те, що бойовик сприяв втечі молодих людей в ліс, ми поширювали всюди без згадки її авторства, імені Наташі ніде не було вказано. Єдиний, хто міг це встановити, – це той, хто працював з комп’ютером Наташі. А комп’ютери незабаром після вбивства були вилучені слідством і потрапили в ФСБ.
Крім того, фотографія цього бойовика на міліцейському посвідченні була не аби яка, а та, яка зберігалася в картотеці міліції, там, де залишаються фотографії при видачі паспортів. Так що все вказувало на сконструйованість всіх цих доказів. Ну, і бойовик був убитий восени 2009 року, а на мертвого можна повісити все що завгодно.
Зрештою нам вдалося повністю дезавуювати цю версію. У Наташі були під нігтями частки шкіри – вона пручалася. Ці зразки були проаналізовані, і результати були в справі.
Але нам вдалося зустрітися з братом бойовика, якого звинуватили в смерті Наташі, – він виїхав до Європи, і нам вдалося взяти і його зразки ДНК. Ми провели дослідження за допомогою наших друзів з «Нової газети». Збігів з тими, що було в справі, не було ніяких.
Після цього слідство перевіряло якісь версії, зокрема, і про те, що до смерті Наташі причетні конкретні чеченські силовики. Ці версії, як було сказано, не підтвердилися.
Але для мене ясно одне: версію про те, що Наташу вбили бойовики, намагалися нам нав’язати співробітники силових структур, придумуючи різні складні схеми. Виникає питання: навіщо вони це робили? За останніми даними, слідство у кримінальній справі про вбивство Наташі призупинено, що теж викликає питання.
Наталія Естемірова була не просто журналісткою, а журналістскою яка розслідувала викрадення та вбивства, що стало звичайним явищем в Чечні. Там проросійські сили безпеки здійснювали жорстоке переслідування, щоб знищити ісламських бойовиків, відповідальних за чи не найстрашніші теракти у країні.
Як і журналістка Анна Політковська, Естемірова розповідала про цивільних осіб, які часто виявлялися між цими двома жорстокими сторонами.
Естемірову викрали біля її будинку, кілька разів вистрілили, в тому числі впритул у голову, і викинули в лісі поблизу. За її убивство нікого не засудили.
Анна Політковська, 2006 рік
Довідка: Анна Політковська, оглядач «Нової газети», була убита у Москві 7 жовтня 2006 року. Її застрелили в ліфті свого будинку в центрі Москви (Лісова вулиця, будинок 8). Співробітники міліції знайшли пістолет Макарова з глушником і чотири гільзи поруч з тілом. Перші відомості вказували на замовне вбивство, так як було зроблено чотири постріли, включаючи постріл в голову.
Звинувачення були пред’явлені дев’яти особам. У травні 2008 року представники Слідчого комітету оголосили, що безпосереднього виконавця вбивства звуть Рустам Махмудов і його оголошено в міжнародний розшук. На початок червня з-під варти були звільнені четверо обвинувачених, в тому числі передбачуваний організатор вбивства.
18 червня було оголошено про завершення досудового слідства і про те, що у слідства залишилися чотири обвинувачених. У жовтні 2008 року Генпрокуратура РФ передала матеріали слідства до суду. Перші слухання змагання проводилися 15 жовтня 2008 року. 17 листопада суд ухвалив, що слухання будуть вестися у відкритому режимі. Однак в день слухань 19 листопада це рішення було несподівано змінено; 25 листопада слухання знову перевели у відкритий режим.
19 лютого 2009 року Колегія присяжних одноголосно виправдала братів Ібрагіма і Джабраїла Махмудових у справі про вбивство журналістки Анни Політковської, визнавши, що слідству не вдалося довести їх причетність до скоєння злочину. Обвинувачені були відпущені із зали суду. 20 травня 2014 року Колегія присяжних визнала Гайтукаєва, Хаджикурбанова і братів Махмудових винними в організації вбивства журналістки; поблажливості, на їхню думку, заслуговував тільки Ібрагім Махмудов
Анна Політковська в своїй книзі “Путінська Росія” звинуватила господаря Кремля в тому, що він перетворив країну на поліцейську державу. Крім того, журналістка багато писала про зловживання в Чечні та кілька разів з’являлася на радіошоу в Москві.
В ії розтрілі звинуватили п’ять осіб, але суддя виявив, що це було вбивством за контрактом і за нього заплатили 150 тисяч доларів. Особу замовника так і не встановили.
Путін й досі заперечує причетність Кремля до вбивства Політковської, стверджуючи, що її “смерть сама собою завдає більшої шкоди нинішній владі як в Росії, так і в Чечні, аніж її діяльність”.
Олександр Литвиненко, 2006 рік
Довідка: Пан Литвиненко помер у Лондоні в 2006 году після отруєння радіоактивним полонієм-210, який йому начебто додали у чай під час зустрічі із колишніми працівнікамі ФСБ Андрієм Луговим и Дмитром Ковтуном у Лондоні.
Луговий та Ковтун свою прічетність до убийства заперечують. Кореспондент BBC з питань безпеки Гордон Корера говорить, що суть підготовленого звіту в тому, чи приведе ця справа власне до російського уряду або навіть до самого президента Путіна.
Результати розслідування такоже могут стосуватись зв’язків между організованою злочінністю та Кремлем.
Кореспондент BBC пріпускає, якщо результати розслідування вказуватімуть на прічетність російської держави, то британський уряд буде змушеній вжити заходів відносно Москви.
Син Олександра Литвиненка Анатолій сказав перед оприлюднення результатів дослідження, що”питання відповідальності держави дуже важливе”.
Суддя, сер Роберт Оуен, знайомівся з інформацією 62 свідків течение шести місяців та одержав секретні докази розвідки про пана Литвиненка і його зв’язки з британських розвідкою.
Посилаючися на переслідування, колишній агент російського КДБ переїхав до Великої Британії у 2000-му, де получив притулок. Сім років тому він получив громадянство цієї країни. За рік до своєї смерти він працював письменником и журналістом та жорстко критикував Кремль.
За деякими даними, він також працював консультантом для MI6 (секретна розвідувальна служба Великої Британії. – Ред.) І спеціалізувався на російській організованій злочінності.
Друг Олександра Литвиненка разповів, що між ним та Володимиром Путінім була особиста неприязнь.
Колишній агент КДБ Олександр Литвиненко помер через три тижні після того, як випив чашку чаю зі смертельним полонієм-210 в лондонському готелі. Британське розслідування показало, що Литвиненко отруїли російські агенти Андрій Луговий і Дмитро Ковтун, що діяли за наказом, “який ймовірно, схвалив Путін”.
У підсумку Росія відмовилася екстрагувати агентів, а у 2015 році російський президент вручив Луговому медаль за “заслуги перед вітчизною”.
Зазначається, що після покидання ФСБ, Литвиненко став активним критиком служби, якою керував Путін, і пізніше звинуватив службу безпеки в організації серії вибухів у будинках, яка шокувала Росію у 1999 році та внаслідок якої загинули сотні людей.
Опісля відбулося вторгнення Росії до Чечні , а разом з ним і прихід до влади Путіна. За підозрами Литвиненка, до частини плану приведення Путіна до Кремля був причетний і Березовський, однак пізніше саме останній спробував звинуватити президента РФ у вбивстві екс-агента КДБ, який своєю чергою звинуватив Путіна у вбивстві Політковської.
Сергій Юшенков, 2003 рік
Привітний колишній полковник армії був фаворитом парламентських репортерів на початку 1990-х років. Сергій Юшенков тільки зареєстрував свій рух “Ліберальна Росія” як політичну партію, коли його застрелили біля власного будинку у Москві.
Причиною злочину могло стати те, що він збирав докази, які, на його думку, вказували, що уряд Путіна стояв за одним із вибухів квартир у 1999 році.
Юрій Щекочихін, 2003 рік
Журналіст і автор, який писав про злочинність і корупцію в колишньому Радянському Союзі, коли це було ще дуже важко робити. Він розслідував вибухи будинків у 1999 році для “Нової газети”, коли в липні 2003-го його вразила таємнича хвороба.
Помер Щекочихін раптово, за кілька днів до того, як повинен був виїхати до Сполучених Штатів. Медичні документ журналіста російська влада оголосила секретними.
