Місія Абрамовича. Про що і як непублічно ведуть переговори Україна, Росія та Захід

У зв'язку з цим знову спливло прізвище Романа Абрамовича, який, як підтвердила українська влада, брав участь у переговорах.

Це порушує питання не лише про роль Абрамовича у переговорних процесах між Україною та Росією, а й про те, що, незважаючи на жорстку риторику з обох сторін, якісь контакти, хай і не публічні, продовжуються.

Джерела в європейських дипломатичних колах повідомляють, що навіть незважаючи на проведені "референдуми" і намічену вже наступного тижня анексію захоплених українських територій Росією, зусилля прихильників припинення війни не згасають, а навпаки - активізуються на тлі погроз Москви застосувати ядерну зброю.

Характерну заяву з цього приводу зробила екс-канцлер Німеччини Ангела Меркель, яка закликала світ серйозно ставитись до ядерних погроз Путіна. 

"Ставитися до його слів серйозно, не відмахуватися від них із самого початку, мовляв, це всього лише блеф, але ставитися до них серйозно, це ні в якому разі не ознака слабкості чи умиротворення, а ознака політичної мудрості", - сказала Меркель.

За даними джерел кількох видань, умовна "партія миру" тепер намагається домогтися згоди всіх сторін щодо укладання перемир'я на нинішній лінії фронту, щоб закінчити активні бойові дії і розпочати процес мирного врегулювання, і навіть нормалізації відносин РФ і Заходу.

Тепер її головний аргумент - загроза ядерної війни, яка може перерости у третю світову та знищення людської цивілізації. "Партія миру" переконує, що зараз потрібно йти на будь-які компроміси, щоб запобігти такому сценарію. Після "референдумів", щоправда, простір компромісів вкрай звузився. Але, як мінімум, домовленості про перемир'я теоретично все ще можливі. На це і робиться наголос", кажуть джерела.

І у цих процесах роль Абрамовича, безумовно, важлива. 

Докладніше про неї у матеріалі.

Запрошення від Роднянського

Роман Абрамович - один із найвідоміших олігархів, які з'явилися за правління першого президента Росії Бориса Єльцина.

У ЗМІ його пов'язували із "сім'єю" Єльцина. Після приходу до влади Путіна Абрамович налагодив і з ним стосунки, зберігши і навіть наростивши свій бізнес, а також фактично зрікся свого близького соратника Бориса Березовського, після того як той пішов у жорстку опозицію до Путіна.   

І, загалом, Абрамович залишився дуже впливовою у Росії людиною. 

Про його роль у контактах між Києвом та Москвою почали писати практично відразу, коли стало відомо про факт двосторонніх переговорів, які відбувалися не лише публічно.

За версією ізраїльського видання The Jerusalem Post, олігарх погодився допомогти Україні в налагодженні переговорного процесу з російським керівництвом, заручившись згодою на те самого президента РФ Володимира Путіна. Не секрет, що Абрамович із ним особисто знайомий і користується його певною довірою, що підтверджує ситуація навколо переговорного процесу.

Очевидно, на Абрамовича вийшли через відомого українсько-російського продюсера Олександра Роднянського. В інтерв'ю виданню "Холод" той говорить про це, називаючи участь Абрамовича "винятковим успіхом для цих переговорів".

За словами Роднянського, у початковий період українська сторона була "глибоко ображена діями переговорників з російського боку" і хотіла б задіяти в переговорах якусь неофіційну фігуру, якій вона могла б "хоч якось довіряти, когось, хто може говорити, перекладати з однієї мови іншу".

"У цьому сенсі Абрамович виявився неймовірно успішним переговорником. Не просто тому, що він талановитий у цій частині, а тому, що у нього дуже сильно розвинена емпатія. І ця емпатія - головний для нього мотив цим займатися. Для нього війна - це дуже сильне переживання, чого не скажуть люди, які не знають його", - говорив Роднянський, стверджуючи, що Абрамович займався на той момент переговорами "з ранку до вечора", вважаючи тоді це своїм "головним завданням".

До речі, роль Роднянського була тоді, за його словами, "допомогою тим, хто реально веде переговори". Продюсер, який вкрай різко критикує російську "спецоперацію", виступає ще одним каналом комунікації з Офісом президента України (ОП). Його син Олександр Роднянський-молодший досі – позаштатний радник ОП (і член наглядової ради "Ощадбанку").

Роднянський-старший не став говорити докладніше про переговори, зазначивши, що його участь у них була "вкрай скромною", і він уже не раз говорив про неї раніше.

У телефонній книжці Арахамії

До мотивів участі Абрамовича у переговорах ми ще повернемось.

А зараз продовжимо про переговорну історію олігарха.

Вважається, що зі старту переговорів зв'язок з боку української сторони з Абрамовичем тримали голова переговорної делегації з Росією, голова парламентської фракції пропрезидентської партії "Слуга народу" (СН) Давид Арахамія, який у свою чергу спілкується особисто з Володимиром Зеленським, та колишній член фракції "Голосу" у Верховній Раді, а нині голова Фонду держмайна Рустем Умеров, чия присутність серед переговорників пояснюється близькістю до керівництва Туреччини.

Президент цієї республіки Реджеп Тайіп Ердоган сприяє комунікації між сторонами і сам не проти стати посередником у миротворчому процесі. Саме у Стамбулі відбувся у березні третій раунд переговорів (після перших двох у Білорусі), проте домовитися тоді про мир чи хоча б про перемир'я, щоб припинити військові дії, не вдалося.

Абрамович, проте, як стверджує Financial Times, через сприяння переговорам не потрапив під санкції США, відкласти які американського президента Джо Байдена попросив особисто Зеленський. А ось Великобританія та Євросоюз свої санкції проти нього все ж таки ввели, і це важливий момент.

Як би там не було, Абрамович залишився у процесах. Це стало зрозуміло з його появи на нових переговорах у Стамбулі у липні, коли Київ та Москва домовилися про так звану зернову угоду: розблокування українських портів, з яких незабаром розпочався експорт продовольства, насамперед зерна.

Журналісти, які були присутні на складній церемонії підписання угоди, звернули увагу, що там знаходився російський бізнесмен, причому в перших рядах серед інших високопосадовців.

Абрамовича також сфотографували під час спілкування із президентом Ердоганом. Тобто до цих домовленостей (до речі, першим великим із початку війни) він, виходить, теж приклав руку.

Британський кейс

І, нарешті, Абрамович потрапив у фокус ЗМІ після найбільшого з початку повномасштабної війни обміну військовополоненими між воюючими сторонами, коли було звільнено іноземних громадян, які билися за Україну та були взяті в полон на сході держави.

Ця угода була багатосторонньою: нарівні з Туреччиною роль посередника взяла Саудівська Аравія, яка останнім часом досить зблизилася з Росією. На персональному рівні знову проявив себе російський мільярдер.

За твердженням Bloomberg, Абрамович наприкінці серпня в Ер-Ріяді зустрівся із принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом.

Як пише британський таблоїд The ​​Sun, Абрамович "зіграв ключову роль" у звільненні саме п'яти громадян Великобританії (а, швидше за все, всіх 10 "легіонерів", серед яких були також громадяни США, Швеції, Хорватії та Марокко).

Один із колишніх британських військовополонених Джон Хардінг в інтерв'ю виданню заявив, що Абрамович особисто доставив приватним літаком британців із Росії до Ер-Ріяду після обміну.

Інший військовополонений, який потрапив під обмін, Ділан Хілі в інтерв'ю британському виданню The Telegraph заявив, що тепер "до скону" винен російському олігарху, який допомагав їх звільненню. Він закликав зняти санкції Великої Британії з Абрамовича, стверджує видання.

При цьому радник голови ВП Михайло Подоляк охарактеризував роль Абрамовича в останньому обміні як "модератора процесу".

"Він те саме робив, що у перших турах переговорного політичного процесу", - зазначив Подоляк, відмовившись повідомити інші подробиці.

Олігарх приклав руку до всіх частин угоди, а не тільки обміну саме британців.

Нагадаємо: у ніч на 22 вересня Київ та Москва обміняли українського політика Віктора Медведчука та 55 полонених російських солдатів на 215 військовослужбовців ЗСУ, у тому числі бійців полку "Азов", які потрапили в полон у Маріуполі. Командирів "Азова" доставили до Стамбула, де вони будуть до кінця війни за згодою із турецькою стороною.

До речі, там їх незабаром відвідав новопризначений голова Фонду держмайна Умеров – як він сам написав на своїй сторінці у Facebook за дорученням президента Зеленського. Як стверджує співрозмовник у фракції "Голос", Умеров, незважаючи на своє призначення, залишився у негласному переговорному процесі (в принципі, його повідомлення у ФБ це також підтверджує). Отже, залишається і контактером з російським олігархом.

Емпатія, посилена санкціями

І ось тепер повертаємось до теми мотивів участі Абрамовича у переговорному процесі.

Екс-головред радіостанції "Ехо Москви" Олексій Венедіктов, називаючи екс-губернатора Чукотки "ефективним переговорником", каже, що той з початку переговорів займався в їх рамках оформленням різних переговорних платформ з гуманітарних, економічних та інших питань, діючи насамперед у російських інтересах.

"Він створював як би ситуацію, за якої втрати Росії (від війни з Україною - ред.) зменшаться. І він не один такий. Серед тих, хто не публічний, є різні люди, у тому числі з грошима", - сказав Венедіктов в ефірі Youtube-каналу "Живий цвях" 24 вересня.

За словами Венедіктова, у Абрамовича та людей його кола загалом невтішні оцінки наслідків війни для Росії.

"Роман Аркадійович та інші люди (з його кола - ред.) вважають те, що відбувається в Україні, більшими втратами для Росії. Це майже цитата. Більшими втратами, ніж бенефіціями. Це ж бізнесмени... Бізнес же рахує далеко вперед... Втрат дуже багато", - коментує екс-головред "Еха".

Загалом Абрамович нібито вважає, що допомагати українсько-російським переговорам з усіх питань "правильно". Хоча корисливий інтерес, на думку Венедіктова, у його діях теж є.

"Він же не просто так англійців вимінював. І той уряд, що помістив його під санкції, зараз, завдяки йому, повернув п'ять своїх співгромадян. І йому буде велике мерсі. І він, звичайно, хоче, щоб його санкції було знято або ослаблено" , - стверджує екс-головред "Еха".

Цього пояснення дотримується і високопоставлений співрозмовник української влади, близький до Арахамії, пише один з телеграм-каналів.

"Мотиви Абрамовича? Людина переживає за себе, за свій бізнес, за все нажите непосильною працею і тут (в Україні – ред.), і там (у Росії – ред.), і скрізь, і намагається якось зберегти. Він користується випадком, що він знайомий і тут, і там… Його спеціалізація в тому, що він може і тут, і там контактувати, тобто працює насамперед як інформаційний канал", - каже джерело.

При цьому він зауважує, що коло посередників досить широке, і в ньому не лише Абрамович чи іноземні лідери, згадані у пресі. Втім, імен він не дав.

Велика кількість гравців з посередницькою функцією, задіяних за лаштунками війни - справді особливість цієї війни. Є участь приватних осіб - таких як Абрамович, які задіяні для виконання окремих завдань. Цілі країни в особах своїх керівників працюють над якимись глобальними рішеннями.

"Приватні посередники, покликані для вирішення різних делікатних справ в умовах розірваної через війну прямої комунікації, підтримують хоча б на мінімумі переговорний ресурс. Дуже багато бізнес-груп хочуть зберегти, незважаючи на війну, активи і потребують посередництва, стимулюючи або ініціюючи його. Йдеться про захист дуже великих грошей, яким загрожує війна прямо чи опосередковано. У країн-посередників завдання серйозніше. Війна в порівняно невеликому театрі воєнних дій, проте в умовах глобалізації, що поки що тримається, впливає, як виявилося, на весь світ. На багатьох, хоча їх прямо війна може і не торкатися. Фактор посилення престижу країни, ваги в міжнародних справах, звичайно, теж треба враховувати. Тому ми бачимо такий конгломерат посередників, які просувають малі та великі угоди, про які, можливо, ми ніколи й не дізнаємося. Абрамович же через обставини вийшов на світло і став уособленням цієї закулісної роботи", - коментує політолог Вадим Карасьов.

Джерела в російських бізнес-колах кажуть, що бажання швидше закінчити війну справді є у багатьох російських олігархів.

Але очевидно, що Путін до них мало прислухається. Точніше - взагалі не прислухається. І "референдуми" він провів спеціально для того, щоб показати всім - назад дороги немає, завойоване після 24 лютого Росія не віддасть. Абрамович йому потрібен як неофіційний комунікатор з Києвом, Заходом та іншими країнами для вирішення різноманітних питань, як, наприклад, обмін Медведчука, ну і в перспективі, якщо Київ і Захід підуть на якісь поступки, й для укладання мирної угоди. Але на поступки поки що ніхто йти не хоче, а тому проблема ще й в тому, що для Путіна це війна не тільки з Україною, а й боротьба за новий світовий порядок. Йому потрібно, щоб США з ним вступили в переговори і домовилися про цей новий порядок і роль у ньому Росії.

Невипадково в Москві часто згадують переговори Америки і СРСР, якими закінчилася в 1962 році Карибська криза і світ відійшов від межі ядерної війни. Але тоді США і Радянський Союз сприймалися як рівновеликі наддержави і тому була готовність говорити на рівних і приходити до компромісів. Нині ж повторити цей досвід для Москви означає визнати поразку у розв'язаній проти України війні, в якій з вини Кремля загинуло надто багато людей з обох сторін. Для Вашингтона і НАТО йти на поступки режиму, який у світі тепер вважають мало не реінкарнацією Третього Рейху, а Путін хотітиме саме поступок, - рівносильно визнанню свої неспроможністі покарати фашизм. Тому компроміси зараз проглядаються насилу, а ставки все вищі. 

"" Читайте також: Останній аргумент Путіна. Чи готова Росія застосувати ядерну зброю в Україні